У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Йорк.
Томас Едвард Йорк (англ.Thomas Edward Yorke; нар. 7 жовтня 1968 року) — музикант, вокаліст і автор пісень англійського рок-гурту «Radiohead».
Моє життя — це створення шпалер для порожнечі.
Музика — це те, що додає думкам енергію. Найголовніше в музиці — це почуття звільнення.
Іноді, краще, що ти можеш зробити з гітарою, просто розглядати її.
Основний сенс створення музики полягає в тому, щоб дати голос речам, які його ніколи не мали.
Мені здається, що у мене є відповідальність, відповідальність за те, щоб забавляти тих, хто на мене дивиться.
Іноді я думаю, що всі благодійні справи роблять для того, щоб приховати сліди крові. Це ганьба.
Мої пісні — це мої діти. Хтось залишається зі мною, а когось я повинен відправити на війну.
Мені здається, що найголовніше в музиці — це почуття звільнення.
Багато хто витрачає значну частину часу на те, щоб бути ввічливим. А мені, це просто байдуже.
Мені треба щось зробити з тим виразом, який красується на моєму обличчі. Хоча вирази своїх обличчь люди отримують ще при народженні — як мій батько, який народився з обличчям, яке всі хотіли натовкти.
Я знаю, що я параноїк і невротик, я зробив на цьому кар'єру.
Я виріс з вірою в те, що я зовсім безсилий. Пізніше, з плином багатьох років, мені прийшло в голову, що насправді, це був дуже зручний міф для держави.
Перебування в музичному колективі перетворює тебе на дитину, і ти залишаєшся нею.
Я ніколи не вважав, що поп-музика — це ескапістське сміття. В ній завжди є якась темрява, навіть серед найкращої поп-музики.
Не думаю, що політичне мистецтво — це хороше мистецтво.
Хтось повинен говорити правду, але це не повинно бути моєю роботою.
Що турбує мене відносно комп'ютерної ери, так це той факт, що тепер люди можуть дізнатися про тебе все. Це неймовірне вторгнення в приватне життя. Будь-яка людина може стежити за тобою і незалежно від того, де ти зараз знаходишся, тебе можна знайти, якщо ти засунув в банкомат свою карту. Я постійно чую всі ці дивні розмови з інтернету про те, що в майбутньому влада буде належати не тому, в кого більше ядерних боєголовок, а тому, в кого більше інформації.