Мерілін Менсон

Мерілін Менсон

Файл:Marilyn Manson Live in Roma 25 july 2017- 44 (cropped).jpg, Marilyn Manson - Omega.jpg, Marilyn Manson 2024.jpg

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Менсон.

Мерілін Менсон (англ. Marilyn Manson, справжнє ім'я — Браян Г'ю Ворнер, Brian Hugh Warner; нар. 5 січня 1969) — американський музикант, художник, колишній музичний журналіст, засновник та лідер рок-гурту «Marilyn Manson». Його сценічний псевдонім сформований зі складання імен двох американських знакових фігур 1960-х років, а саме акторки Мерилін Монро і серійного вбивці Чарльза Менсона.

Цитати

Мене дістали люди, які думають, що мистецтво має бути красивим і приємним для ока. Мистецтво може бути красивим, залишаючись у той же час страшним, гротескним або лякаючим. Це не робить його менш значущим. Якщо люди перелякані або шоковані, вони повинні запитати себе, чому, а не висувати у відповідь цензуру[1].

Якщо я хочу комусь сказати про свою любов, у мене повинен бути спосіб якось виразити це. І я не думаю, що є кращий або більш сильний спосіб, ніж вираз свого почуття через пісню або малювання. Я зрозумів — ось мій шлях самовираження. Я підійшов близько до тієї межі, коли людина помирає як артист і як особистість. Ось що змусило мене подумати про те, що я повинен по-іншому подивитися на громадську думку[1].

Смерть мистецтва настає тоді, коли ти дозволяєш думкам і вимогам людей, змінювати те, що ти робиш. Є різниця між тим — начальник ти, чи слуга. Є різниця між тим, чи ти даєш людям те, що вони хочуть, або те, що вважаєш за потрібне давати. Ця різниця величезна[1].

Кожна нова смертельна загроза допомагала мені досягти нового, більш високого рівня. Я не міг би жити, не роблячи того, що мені подобається. І я повинен бути готовий померти за це[1].

Моя політика — це моя музика. Мистецтвом можна впливати на політичні переконання людей набагато ефективніше. Я краще б став президентом Клубу Міккі-Мауса, ніж політиком[1].

Сьогодні поповзли чутки, що я збираюся покінчити життя самогубством. Я занадто багато разів помирав за останній рік і не думаю, що варто робити це ще раз[1].

Люди не зберігають щоденники для себе. Вони зберігають їх для інших як секрет, про який не хочеться розповідати, але при цьому хочеться, щоб про нього всі знали. Єдиний надійний сейф — твоя власна пам'ять, в яку ніхто не може залізти без твого відома. Мені починає здаватися, що Інтернет — це радіо дев'яностих, коли домашній комп'ютер стає місцем паркування душі, найнебезпечнішим приладом в руках ідіотів[1].

Я виявив, що на світі є безліч людей, які являються, в якійсь мірі, складовою частиною мене, вони додають щось естетичне тому, що я роблю. Є люди, яким подобаються мої картини, або які хотіли б знімати зі мною кіно. Я розумію, що не всім подобається музика, яку я створюю, та і сам я не часто слухаю музику, яка схожа на мою. Можливо саме тому я роблю те, що роблю. Я не розумів, що я висловлюся найменш потужним і прямим способом. Я не скажу, що цей спосіб, більш чесний або особистий, це за мене зроблять всі ті люди, які, почувши мене скажуть — «О, цей запис більш людяний!», так, ніби на світі є щось, що змушує мене почувати себе не людиною ще більше[1].

Необхідно постійно показувати важливість мистецтва. Є архітектор, який спроектував будівлю. Є людина, яка написала пісню, яку ви слухаєте. Хтось зняв побачений вами фільм, хтось написав книгу, яку ви прочитали. Це змушує повернутися до однієї з найбільш важливих ідей моєї творчості: саме художники направляють суспільство, оскільки вони формують його погляди. Але доля художника бути гнаним, вони терплять злидні, страждають емоційно, іноді їх знищують фізично. Ми — ідеалісти, що витрачають життя на те, щоб встановити у світі свої ідеї, але світ все рівно відштовхує нас. Мені неприємно грати мученика, але хтось повинен це робити[1].

Прирівнювати себе до більшості — це дійсно складне завдання. Створюй мистецтво таким чином, щоб ти міг його контролювати. Я завжди вибирав найскладніший шлях. Я завжди уникав очевидних і найбільш підходящих речей. Замість них, я використовував те, що підходить мені тільки зараз. Жити важко. Не скаржитися на життя ще важче. Я створив щось таке, що зробило мене сильнішим[1].

Насправді, всі ми — просто учасники скандального ток-шоу, але не всіх з нас туди запрошують[1].

Сила особистості вимірюється не тим, скільки людина тебе любить, а тим — скільки ненавидить[1].

Все лицемірство, з яким я стикався в житті, допомогло мені зрозуміти, що всі ми маємо світлу і темну половини. Вони не можуть існувати одна без одної[1].

Апокаліпсис не приходить з вогнем і руйнуваннями, він відбувається на персональному рівні. Якщо віриш, що ти центр власного всесвіту і хочеш побачити цей всесвіт зруйнованим, — достатньо однієї кулі[1].

Ідея раю — це просто християнський спосіб влаштувати на землі пекло[1].

Є два типи людей: ті, які люблять мене і тупі[1].

Якщо ти знайшов того, з ким ти можеш бути ніжним, то маєш при цьому повне право бути брудним і примітивним. Любов в повній мірі виправдовує факт існування людини, але не всім доступне це почуття[1].

Христос був відомий в першу чергу через те, що його вбили. У кожної релігії є свій Ісус, якого вбивають. Все це відбувається через те, що людям треба в щось вірити, бо в себе вони не вірять[1].

Біблія — це найважливіший літературний твір, але коли люди вмирають за слова, які написані на папері — це дивно і небезпечно[1].

Я зрозумів, наскільки тупими бувають люди, і те, що не може бути страшніших речей, ніж війна, організована релігія, бюрократія і вища школа[1].

Зараз у світі менше насильства, ніж раніше. Просто його більше показують по телевізору[1].

Я хочу сказати людям, що справжня краса і любов можуть бути осягнуті тільки через пізнання найбільш огидної сторони самого себе[1].

Так влаштована людина: той, хто хоч трохи відрізняється від натовпу, завжди буде впадати в чиюсь зневагу[1].

Моє презирство до людства — це пальне для моєї творчості. Те, що люди не розуміють сенсу життя, призводить до того, що вoни живуть в цілковитому невігластві. Вони виглядають і роблять якісь дії як розумні істоти, але всередині них немає абсолютно нічого[1].

У дитинстві ми всі вважаємо, що наші сім'ї абсолютно нормальні, але з роками багато ілюзій руйнується[1].

Коли у тебе є друзі, ти створюєш музичний гурт, коли самотній — пишеш[1].

«Мерилін Менсон» — це найкраще і найточніше визначення того, що я собою представляю як людина. Тому мене так бісить, коли мене називають, наприклад, сатаністом. У мені, як і у всіх людей, є Сатана і Христос, добро і зло, Мерілін і Менсон! Не випадково ж я вибрав собі таке ім'я — прекрасна жінка і безжальний вбивця в одному флаконі[1].

Я почав сприймати музику як універсальні ліки, як шлях у світ, де немає законів і правосуддя[1].

Я вірю, що я Бог. Я вірю, що кожен — це Бог для самого себе[1].

Музика — це найсильніша форма магії[1].

Люди ненавидять тільки те, що вони бачать в собі[1].

У своїй творчості я спираюся на Джона Леннона, Ісуса Христа і Джона Кеннеді. Всі вони прийшли у цей світ для того, щоб змінити життя людей, і люди вбили їх за це[1].

Не хочу бути політизованим, але ви змусили Москву кричати, як вашу суку[2].

Примітки

1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 Рок-цитати. Мерілін Менсон
2. ↑ "Ви змусили Москву кричати як с*ку": Мерилін Менсон "почудив" з політичною заявою в Києві (фото, відео)

Поділіться цитатами з вашими друзями: