лицар

одн. [pɐlɐˈdɪn], мн. [pɐlɐˈdɪne]  прослухати вимову?, файл УФ: [] істор. лицар, цілком відданий якій-небудь ідеї або людині. Найчастіше під паладином розуміють

нещасний ◆ Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар Леся Українка зменшено-пестливі форми: іменники: прикметники: дієслова:

 Залізняка). Корінь: -кабальєр-; закінчення: -о.  прослухати вимову?, файл УФ: [] лицар у середньовічній Іспанії. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації)

група лицарів кількістю від п'яти до десяти осіб, які навчались і воювали разом. ◆ немає прикладів застосування. Синоніми ? Антоніми ? Гіпероніми лицарі, лицарство

цей ступінь ◆ кандидат наук Походить від кандідус — «одягнений в біле» (лицар) Словник УЛІФ: кандидат кан-ди-да́т Іменник, істота, чоловічий рід (тип