AI tools

Транс'європейська сутурна зона

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Транс'європейська сутурна зона

Транс'європейська сутурна зона (TESZ) — межа між докембрійським Східноєвропейським кратоном та фанерозойськими орогенами Південно-Західної Європи. Зона прямує від Північного до Чорного моря. Північно-західна частина зони була створена зіткненням Авалонії та Балтії/Східноєвропейського кратону у пізньому ордовику. Південно-східна частина зони, нині значною мірою прихована глибокими осадовими басейнами, розвинулася внаслідок Варисці́йського та Альпійського орогенезу.

Thumb
Геологічна мапа Північної Європи. Різні складові Транс'європейської сутурної зони показані вузькою смугою зображеною блакитним кольором між Північним та Чорним морем.

Різні гілки TESZ мають різні назви:

  • Лінія Тейсейра — Торнквіста (TTZ), у Польщі та Україні
  • Лінія Зоргенфрай — Торнквіста (STZ) через Сконе (Швеція), Каттегат, Північна Ютландія
  • Транс'європейський розлом(TEF), Сутура Тор — Торнквіста через Південну Данію.
  • STZ та TEF утворюють віяло Торнквіста[1][2][3][4]

Віяло Торнквіста

Узагальнити
Перспектива

Оскільки південно-східна частина TESZ (Лінія Тейсейра — Торнквіста) є відносно добре обмеженою, північно-західна частина має поділ на численні шви та розломи, які прямують з напрямку Північного моря та сутури Япет, яка прямує між Скандинавськими та Шотландськими каледоніди. Має такі лінійні ознаки (відсортовані з північного сходу):

  • Гранична зона Фенноскандія (Fennoscandian Border Zone, FBZ) — Скаген та Каттегат.
  • Лінія Зоргенфрай — Торнквіста (Sorgenfrei-Tornquist Zone, STZ), включаючи багато паралельних горстів у Сконе (наприклад, Линдередсосен[en] і Седеросесен[en]). Ця зона зазнала розширення в юрському періоді. У поєднанні з цією подією в Центральній Сконе[en] виникли численні моногенетичні вулкани[en].[5]
  • Височина Рингкобінг-Фюн (Ringkøbing-Fyn High, RFH)
  • Каледонський деформаційний фронт (Caledonian Deformation Front, CDF)
  • Транс'європейський розлом (Trans-European Fault, TEF)

Поверхня Мохоровичича під віялом Торнквіста має потужну топографію з глибинами, що змінюються між 26 і 48 км. TESZ почав формуватися під час каледонської орогенії як мікроконтинент або ряд террейнів авалонського походження, об'єднаних з Балтією. Вважають, що розломи продовжували формуватися до пізнього палеозою.[6]

Лінія Тейсейра — Торнквіста

Лінія Тейсейра — Торнквіста, прямує від Померанії на Балтійському морі до Добруджі на Чорному морі, відома насамперед з геофізичних досліджень. Моделі сейсмічних даних і гравітації дозволяють порівняти товщину кори, від 28–35 км до поверхні Мохоровичича на захід від сутури і 42–47 км на схід від неї. Вважають, що сутура похована під товстими верхніми палеозойськими та мезозойськими відкладеннями та розташована далі на захід, ніж зазначено історичними поверхневими спостереженнями.[7]

Примітки

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.