Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Едмунд Ірвайн-молодший (англ. Edmund Irvine Jr.; нар. 10 листопада 1965, Ньютаунардс, Північна Ірландія) — колишній автогонщик з Північної Ірландії. Брав участь у Формулі-1 між 1993 і 2002 роками та посів друге місце в сезоні 1999 року з командою Scuderia Ferrari.
Едді Ірвайн | |
---|---|
Громадянство | Велика Британія |
Народився | 10 листопада 1965 (58 років) Ньютаунардс, Північна Ірландія |
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
Дебют | Гран-прі Японії 1993 |
Остання гонка | Гран-прі Японії 2002 |
Сезони | 10 (1993-2002) |
Команди | Джордан, Феррарі, Ягуар |
Гран-прі (старти) | 148 (145) |
Найкраще місце | 2-е (1999) |
Перемоги | 4 |
Подіуми | 26 |
Поули | 0 |
Найшвидші кола | 1 |
Очки | 191 |
Перша перемога | Гран-прі Австралії 1999 |
Остання перемога | Гран-прі Малайзії 1999 |
Почав свою кар'єру у сімнадцять років, коли взяв участь у чемпіонаті Формули-Форд, досягнувши раннього успіху, перш ніж перейти до чемпіонатів Формули-3 та Формули-3000. Дебютував у Формулі-1 у 1993 році з командою Jordan Grand Prix, де став відомим завдяки своїй участі в інцидентах на трасі та поза нею. Він здобув свій перший подіум у 1995 році з Jordan, а потім перейшов у Ferrari у 1996 році. 1999 року провів свій найуспішніший сезон, в якому здобув чотири перемоги та посів друге місце в чемпіонаті, відставши на два очки від гонщика McLaren Міки Гаккінена. Протягом чотирьох років у Ferrari він також фінішував четвертим в особистому заліку в 1998 році та здобув 22 подіуми. Станом на 2023 рік він залишається останнім пілотом з Великої Британії, який виступав за Ferrari. Перейшов до Jaguar Racing у 2000 році, здобувши перший подіум команди у 2001 році та свій останній подіум у 2002 році. Ірвайн завершив кар'єру гонщика наприкінці сезону 2002 року.
Після виходу на пенсію Ірвайн став медійною персоною у Великій Британії. Його пов'язували з поглинанням команд Формули-1 Jordan і Minardi у 2005 році, але переговори закінчилися нічим. Ірвайн також розширив свої інтереси на ринку нерухомості, створивши інвестиційний портфель під час своєї гоночної кар'єри.
Ірвайн народився 10 листопада 1965 року в Ньютаунардсі, графство Даун у Північній Ірландії, в родині Едмунда-старшого та Кетлін. Виріс у селі Конліг і отримав освіту в гімназії Regent House у Ньютаунардсі. У нього є старша сестра Соня, яка працювала фізіотерапевтом Ірвайна до 1999 року.[1] Ірвайн вперше познайомився з автоспортом, коли його родина проводила відпустку, відвідуючи Гран-прі Великобританії. Його батько також брав участь у перегонах на одномісних автомобілях для розваги. Його героєм дитинства був земляк Джон Вотсон.[2]
Ірвайн почав змагатися на гоночних автомобілях в 1983 році.[3] Спочатку він цікавився гонками на мотоциклах, але його батьки вважали цей вид спорту надто небезпечним, і батько заохотив його взяти участь у гонках Формула-Форд.[3] Ірвайн працював без плати на сміттєзвалищі свого батька, в обмін на що батько фінансував його захоплення гонками.[4] Він виграв свою першу гонку на трасі Брендс-Гетч у 1984 році та здобув нагороду як найкращий пілот.[3] У 1987 році приєднався до команди Van Diemen і виграв серію Esso Formula Ford, серію RAC Formula Ford і фестиваль Formula Ford.[5]
Взимку 1987 року Marlboro організувала тест, під час якого найшвидшому гонщику запропонували взяти участь у наступному сезоні британської Формули-3.[6] Ірвайн став найшвидшим на тесті і приєднався до West Surrey Racing у 1988 році. Це був сезон без будь-яких успіхів, і Ірвайн закінчив його на п'ятому місці. Він вперше брав участь у Гран-прі Макао і почав гонку з поул-позиції, але не зміг фінішувати.[7] У 1989 році брав участь у міжнародному чемпіонаті Формули-3000 з Pacific Racing.[6] Ірвайн закінчив сезон на дев'ятому місці, випередивши напарника по команді Юркі Ярвілехто на тринадцятому місці, якого тоді вважали перспективним молодим гонщиком.[6]
У 1990 році приєднався до команди Jordan в Формулі-3000. Він переміг у Німеччині та закінчив сезон на третьому місці, обійшовши своїх товаришів по команді Гайнца-Гаральда Френтцена та Емануеле Наспетті.[8] Фінішував на подіумі як на Гран-прі Макао, так і в Кубку Fuji F3. Наприкінці сезону Ірвайн переїхав до Японії, щоб брати участь у японській Формулі-3000. 1991 року виступав за Cerumo Racing, виграв одну гонку і набрав 14 очок, фінішувавши сьомим у чемпіонаті.[5]
Перша гонка Ірвайна в 24 годинах Ле-Мана відбулася в 1992 році за кермом автомобіля групи C SARD Toyota разом з Роландом Ратценбергером і Еє Ельгом. Команда фінішувала дев’ятою в загальному заліку та стала другою в класі групи С.[9]
Ірвайн дебютував у Формулі-1 в передостанній гонці сезону, Гран-прі Японії, в партнерстві з Рубенсом Баррікелло в команді Jordan. Він зумів швидко справити враження не лише через те, що набрав очко, посівши шосте місце, але й через те, що зміг повернутись в одне коло з лідерами, обігнавши Айртона Сенну. Після гонки Сенна, розлючений на те, що він вважав «непрофесійним» водінням, підійшов до Ірвайна в блоці гостинності команди Jordan і після сварки вдарив Ірвайна, за що отримав умовну дискваліфікацію на дві гонки.[10] Ірвайн зійшов з фінального заїзду в Австралії через пошкодження внаслідок аварії.[11] Після двох гонок Ірвайн посів 22-е місце в загальному заліку із єдиним очком.[12]
Ірвайн вдруге взяв участь у 24 годинах Ле-Мана, кермуючи автомобілем Toyota Group C разом із Тошіо Судзукі та Масанорі Секія. У загальному заліку команда посіла четверте місце.[13]
Ірвайн залишився в Jordan на 1994 рік і знову став партнером Баррікелло. На першому етапі в Бразилії Ірвайн потрапив у аварію з чотирма автомобілями. Пізніше стюарди перегонів дискваліфікували його на одну гонку та оштрафували на 10 000 доларів. Ірвайн подав апеляцію до FIA на це рішення, але його апеляція була відхилена 6 квітня, а покарання збільшено до дискваліфікації на три гонки.[14] Його місце зайняли Аґурі Судзукі на наступному Гран-прі Тихого океану та Андреа де Чезаріс на гонках у Сан-Марино та Монако.[15]
Ірвайн повернувся на Гран-прі Іспанії, де він набрав свої перші очки в сезоні, посівши шосте місце. Після цього було п’ять сходів з дистанцій поспіль,[16] і він не зміг фінішувати на Гран-прі Бельгії через несправність генератора, хоча він був класифікований 13-м через те, що пройшов понад 90% дистанції гонки. Ірвайн зійшов на Гран-прі Італії через відмову двигуна, а пізніше отримав умовну дискваліфікацію на одну гонку на наступні три Гран-прі за інцидент на першому колі з пілотом Team Lotus Джонні Гербертом.[17]
Ірвайн викликав ще більше суперечок під час першого сегменту кваліфікації на Гран-прі Португалії, коли він підрізав пілота Williams Деймона Гілла. Ірвайна попередили, що в через ще один подібний інцидент його суперліцензію буде відкликано.[18] Він фінішував сьомим в гонці і здобув очки в двох наступних гонках — фінішувавши четвертим на Гран-прі Європи та п’ятим на Гран-прі Японії.[16] Ірвайн зійшов в завершальній гонці сезону в Австралії, після того. як не впорався з керуванням і розбився.[19] Він закінчив сезон 16-м в загальному заліку, набравши 6 очок.[20]
Крім Формули-1, Ірвайн взяв участь у своїй третій поспіль гонці 24 години Ле-Мана, замінивши покійного Роланда Ратценбергера, який загинув після аварії під час кваліфікації на Гран-прі Сан-Марино 1994 року, виступаючи за SARD разом з Мауро Мартіні та Джеффом Кросноффом. Команда лідирувала за 90 хвилин до кінця, коли проблема з коробкою передач призвела до втрати швидкості, що коштувало їм перемоги.[21] Вони фінішували другими у загальному заліку та першими у класі LMP1/C90.[22]
Ірвайн продовжив виступи з командою Jordan на 1995 рік і знову став партнером Баррікелло. Сезон для Ірвайна розпочався невдало, він був змушений зійти з дистанції в першій гонці в Бразилії через проблему з приводом коробки передач.[23] У наступній гонці в Аргентині він зіткнувся на першому колі з пілотом McLaren Мікою Гаккіненом і зійшов з дистанції через відмову через шість кіл.[24] Він посів восьме місце на Гран-прі Сан-Марино та набрав очки, посівши п’яте місце в Іспанії.[25] Після сходу на Гран-прі Монако Ірвайн здобув свій перший подіум у своїй кар'єрі у Формулі-1, фінішувавши третім у Канаді.[26] На Гран-прі Бельгії болід Ірвайна загорівся під час піт-стопу, оскільки паливний клапан заклинив у відкритому положенні, і, хоча він не постраждав, він був змушений зійти з гонки.[27]
За тиждень до Гран-прі Європи Jordan оголосили, що Ірвайн продовжить виступати за команду, підписавши дворічний контракт.[28] Однак потім в Ferrari оголосили, що вони викупили контракт Ірвайна і що він стане партнером Міхаеля Шумахера в наступному сезоні.[29] Він добре виступив у гонці, фінішувавши шостим, хоча фінішував поза очками на Гран-прі Тихого океану. Ірвайн набрав свої останні очки в сезоні, посівши п'яте місце в Японії, і завершив сезон, зійшовши в Австралії, через проблеми з пневматичним тиском.[30] Він закінчив сезон 12-м в загальному заліку, набравши 10 очок.[31]
На відкритті сезону в Австралії Ірвайн фінішував на третьому місці, звідки він стартував, випередивши у кваліфікації нового товариша по команді та тодішнього дворазового чемпіона світу Міхаеля Шумахера. На наступній гонці в Бразилії він фінішував поза очками на сьомій позиції, а в Аргентині посів п'яте місце. На Гран-прі Європи він потрапив в інцидент з Олів'є Панісом, внаслідок чого обидва гонщики зійшли з дистанції.[32] Четверте місце на Гран-прі Сан-Марино передувало восьми послідовним сходам через ненадійність або аварії. Ірвайн фінішував на Гран-прі Португалії п'ятим, але знову зійшов з останньої гонки сезону на Сузуці. Ірвайн посів десяте місце в чемпіонаті з 11 очками.[33]
Виступ в першій гонці сезону в Австралії Ірвайн завершив на першому ж колі, потрапивши у аварію з пілотом Williams Жаком Вільневим. На наступній гонці в Бразилії він зміг зайняти лише шістнадцяте місце через проблеми з керованістю боліда. Через два тижні він посів друге місце в Аргентині, де Ірвайн кинув виклик Вільневу, який страждав від хвороби шлунка, а його машина мала проблеми з гальмами. Результат поклав край вимогам італійської преси звільнити Ірвайна. Третє місце на наступній гонці в Сан-Марино та повтор результату в Монако через два тижні дали Ірвайну найкращу серію фінішів на той момент. На Гран-прі Іспанії Ірвайн фінішував лише дванадцятим і отримав 10-секундний штраф після того, як він затримав Олів’є Паніса та Жана Алезі, відстаючи на коло.[34]
На Гран-прі Канади Ірвайн потрапив у ще один інцидент на першому колі, цього разу з пілотом McLaren Мікою Гаккіненом. Він повернувся на подіум, посівши третє місце на Гран-прі Франції, перед серією з семи гонок, де він був або поза очками, або вибув із гонки. Влітку було оголошено, що Ірвайн залишиться у Ferrari на 1998 рік.[35] Його серія поганих результатів закінчилася третім місцем на Гран-прі Японії, а сезон він завершив п'ятим місцем на Гран-прі Європи.[36] Ірвайн посів сьоме місце в чемпіонаті з 24 очками.[37]
Ірвайн залишився у Ferrari на 1998 рік і знову став партнером Шумахера. Рівень фізичної підготовки Ірвайна був поставлений під сумнів, коли він почав страждати від болю в спині. Щоб вирішити цю проблему, в його машину встановили нове сидіння.[38] Під час передсезонних тестів Ірвайн дуже мало пройшов дистанції за кермом нового Ferrari F300 і був стурбований шинною війною між Goodyear, постачальником шин Ferrari, і Bridgestone, але, тим не менш, був упевнений у своїх шансах у майбутньому сезоні.[39] У першій гонці сезону в Австралії Ірвайн фінішував четвертим, а в наступній гонці в Бразилії поза очками на восьмому місці. Ірвайн шість разів фінішував на подіумі в наступних семи гонках, включаючи друге місце у Франції, позаду свого товариша по команді Шумахера.[40]
У липні було оголошено, що Ірвайн продовжив свій контракт на два роки.[41] Контракт передбачав, що Ірвайну дозволено обирати власну стратегію та налаштування, хоча він залишатиметься на допоміжній ролі Шумахера.[42] Після двох сходів у наступних трьох гонках Ірвайн посів друге місце в Італії та четверте місце на Гран-прі Люксембургу. Він завершив сезон другим місцем на Гран-прі Японії. Ірвайн завершив сезон четвертим у чемпіонаті, набравши 47 очок.[43]
У 1999 році Ірвайн був впевнений у старті сезону, кажучи: «Після результатів минулого року, коли я отримав свій найкращий результат у чемпіонаті з 4-м місцем у загальному заліку, тепер, у цьому році, я хочу виступити ще краще».[44] Його сезон розпочався добре: після 81 Гран-прі Ірвайн здобув свою першу перемогу у Формулі-1 на стартовому етапі сезону в Австралії, що вперше забезпечило йому лідерство в чемпіонаті.[45] У наступній гонці в Бразилії незапланований піт-стоп через заблоковані радіатори коштував Ірвайну місця на подіумі і він зрештою фінішував п’ятим.[46] Через три тижні на Гран-прі Сан-Марино Ірвайн пропустив ще один фініш на подіумі після того, як його болід зійшов через відмову двигуна на 47 колі, коли він впевнено їхав на третьому місці.[47] Після цього він втратив лідерство в чемпіонаті свому товаришу по команді Шумахеру.[47] Ірвайн фінішував другим у Монако, поступившись Шумахеру, забезпечивши Ferrari перший фініш на двох найвищих позиціях в сезоні, а також перший подібний результат команди в Монако.[48] На наступному раунді в Канаді Ірвайн здобув найшвидше коло (єдине в кар'єрі) та зміг продовжити гонку після зіткнення з пілотом McLaren Девідом Култгардом на шляху до третього місця.[49]
На першому колі Гран-прі Великої Британії, в якому Ірвайн фінішував на другому місці, Шумахер зламав праву ногу в аварії на швидкісному повороті Стоу, коли в його боліда відмовили задні гальма.[50] Ірвайн взяв на себе роль лідера команди, а його партнером у наступних шести гонках був фінський пілот Міка Сало. Ірвайн виграв наступну гонку в Австрії, а через тиждень у Німеччині отримав перемогу після того, як його пропустив Міка Сало.[51] Це допомогло йому повернути лідерство в чемпіонаті.[52] Далі він піднявся на подіум в Угорщині, де він мав проблеми з надмірною поворотністю.[53] У вересні було оголошено, що Ірвайн перейде до команди Jaguar, яка придбала Stewart Grand Prix у червні, а його партнером стане Джонні Герберт.[54] Ірвайн фінішував без очок на сьомому місці на Гран-прі Європи після катастрофічного 48-секундного піт-стопу, поки його механіки шукали відсутню шину, оскільки вони мали лише три готові для нього, коли він під'їхав.[55]
Шумахер повернувся після травми під час передостанньої гонки сезону в Малайзії та, показавши надзвичайний результат, допоміг Ірвайну виграти його четверту гонку в сезоні та здобути, ще один фініш на найвищих позиціях для Ferrari, випередивши Гаккінена.[56] Пізніше обидва Ferrari були дискваліфіковані, оскільки виявилося, що бічні понтони їхніх машин не відповідають технічним правилам Формули-1.[57] Ferrari подала апеляцію до FIA і вона була проведена через п'ять днів після гонки, 22 жовтня. Наступного дня було оголошено, що апеляційний суд скасував дискваліфікацію, забезпечивши протистояння за чемпіонство на Судзуці.[58] У фінальній гонці сезону в Японії Ірвайн зазнав труднощів у кваліфікації та сильно розбив болід, посівши лише п’яте місце. У гонці він фінішував третім, на понад півтори хвилини позаду Шумахера на другому місці та переможця гонки Гаккінена. Ірвайн програв Гаккінену чемпіонат, відставши лише на 2 очки, але зусилля Ірвайна протягом сезону допомогли Ferrari виграти свій перший Кубок конструкторів за 16 років.[59]
Ірвайн був нагороджений Меморіальним трофеєм Готорна, щорічною нагородою, яку присуджують найуспішнішому гонщику Великої Британії або Співдружності у Формулі-1 протягом одного сезону.[60] Він також був названий британським гонщиком року за версією журналу Autosport в 1999 році.[61]
Колишній британський автогонщик Стірлінг Мосс висловив сумніви щодо сподівань Ірвайна бути претендентом на чемпіонство в Jaguar протягом наступного сезону.[62] Колишній британський чемпіон світу Джекі Стюарт сказав: «Він справді зібрався. Він був у тіні пілота номер один у Ferrari. Я думаю, що настав час відкинути цю тінь і продовжити змагатись за себе».[63] Ірвайн пережив жахливий старт — на перших двох гонках, що відбулися в Австралії та Бразилії, Ірвайн зійшов в обох гонках через втрату керування болідом. Однак пізніше йому вдалося фінішувати в наступних трьох гонках, хоча й поза очками. Він зійшов з Гран-прі Європи через зіткнення з пілотом Williams Ральфом Шумахером після того, як його наздогнав пілот Arrows Йос Ферстаппен.[64] На наступній гонці в Монако Ірвайн набрав перші очки для Jaguar, посівши четверте місце.[65]
Він був змушений відмовитися від участі в Гран-прі Австрії через болі в животі, викликані нападом апендициту, хоча він взяв участь у першій вільній практиці. Його замінив тест-пілот команди Лучано Бурті.[66] Ірвайн був визнаний придатним до Гран-прі Німеччини,[67] де він забезпечив собі десяту позицію, попри розворот.[68] Він не зміг набрати більше очок у наступних п'яти гонках, серед яких був схід в Італії, коли він зіткнувся з Сало на першому колі.[69] Він завершив сезон, фінішувавши в трьох останніх гонках, включно з фінішом в очках на завершальному Гран-прі Малайзії, де він фінішував шостим.[70] Ірвайн закінчив сезон на 13 місці в чемпіонаті і набрав чотири очки.[71] Крім Формули-1, Ірвайн взяв участь у Belfast City Open and Direct Millennium Motorsport Festival за кермом спортивного автомобіля Jaguar, щоб відзначити участь марки в Tourist Trophy.[72]
Ірвайн залишився в Jaguar у 2001 році, а його партнером був Лучано Бурті.[73] Попри попередньо озвучені розчарування, голова команди Jaguar Боббі Рахал підтримав Ірвайна в майбутньому сезоні, хоча Ірвайн мав невпевненість у тому, що його команда стане конкурентоспроможною.[74] Рахал був занепокоєний ставленням Ірвайна, коли машина команди, Jaguar R2, показала погані результати під час передсезонних тестів.[75] Ірвайн підтримував думку про звільнення в кінці сезону, якщо його виступи не задовольнять команду.[76] Ірвайн посів 11 місце в першому раунді в Австралії і не зміг фінішувати в наступних чотирьох гонках поспіль.[77] Перед Гран-прі Іспанії Бурті залишив Jaguar, щоб приєднатися до команди Prost, тому новим напарником Ірвайна став Педро де ла Роса.[78] Ірвайн зумів закінчити Гран-прі Австрії на сьомій позиції та згодом здобув перший подіумі Jaguar, посівши третє місце на наступному етапі в Монако.[79] У червні було підтверджено, що Ірвайн і де ла Роса продовжать виступати за Jaguar в 2002 році.[80]
Попри цей успіх, Ірвайн не зміг завершити п'ять із наступних восьми гонок. Він постраждав від розтягнення шиї під час тестів в Сільверстоуні та вирушив на відпочинок під час літньої перерви.[81] Протягом цього періоду Рахал намагався продати Ірвайна команді Jordan з додатковими 10 мільйонами доларів до зарплати Ірвайна. Ірвайн відмовився від контракту, оскільки хотів допомогти Jaguar досягти кращих результатів.[82] Контракт, який спочатку розглядався Рахалом як жарт, призвів до його звільнення, і його замінив австрійський чемпіон світу Нікі Лауда.[83] На Гран-прі Бельгії Ірвайн потрапив у зіткнення з Бурті, який намагався його обігнати. Бурті розбився на швидкості понад 240 км/год і відкинув будь-які звинувачення в аварії в сторону Ірвайна.[84] Ірвайн зумів набрати свої останні очки сезону, посівши п'яте місце в Сполучених Штатах, і завершив сезон, зійшовши з Гран-прі Японії через збій генераторів енергії в паливній установці його боліда.[85] Ірвайн завершив сезон на 12 місці в чемпіонаті, набравши шість очок.[86]
Ірвайн залишився в Jaguar у 2002 році, і його партнером знову став де ла Роса. Готуючись до майбутнього сезону, Ірвайн пройшов обстеження фізичної форми і отримав високий бал. Однак він був обережним щодо перспектив своєї команди на наступний рік, сказавши: «Ми просто повинні почекати і подивитися, що станеться з цією машиною, це знак питання».[87] На першому раунді в Австралії Ірвайн фінішував четвертим,[88] а в наступній гонці в Малайзії він був змушений зійти з дистанції через проблему з гідравлікою.[89] Пізніше Ірвайну вдалося завоювати сьоме місце на Гран-прі Бразилії, перш ніж він зійшов у наступних трьох гонках поспіль. Пізніше він фінішував на Гран-прі Монако на дев'ятій позиції, що супроводжувалося подальшими послідовними сходами в семи гонках. Однак це стало переломним моментом, оскільки Ірвайну вдалося фінішувати в усіх інших гонках. За цей період він двічі потрапив в залікову зону — він посів шосте місце в Бельгії та взяв свій останній подіум у кар’єрі, фінішувавши третім в Італії.[90] Він завершив сезон дев'ятим у чемпіонаті, набравши вісім очок.[91]
Протягом сезону між Ірвайном і його командою виникли суперечки через його негативні заяви про недостатню роботу над покращеннями його боліда. Намагаючись утримати Ірвайна, Jaguar запропонував йому скоротити зарплату на 6 мільйонів доларів, однак угоди не було досягнуто. Він розглядав можливість повернутися до своєї колишньої команди Jordan у сезоні 2003 року, але угоди не було досягнуто через фінансові проблеми команди.[92] Ірвайн також спростував чутки про те, що він збирається брати участь в CART World Series або в IndyCar Series.[93]
У 2002 році Ірвайн успішно подав до суду на TalkSport Radio за те, що його зображення було видано в друкованій рекламі, нібито він особисто рекламував радіостанцію.[94][95] Через вісім років він вів півгодинну програму на цій радіостанції — LG Grand Prix Show разом із постійним ведучим недільного вечора Енді Ґолдштейном.[96]
24 липня 2003 року Ірвайн був заарештований після того, як його спіймали за кермом скутера зі швидкістю понад 30 миль на годину через Гайд-парк без ліцензії чи страховки. Йому мали винести вирок у Магістратському суді на Боу-стріт, але він не прийшов на засідання. Було видано ордер на арешт із внесенням застави.[97]
Ірвайн зіграв самого себе в комедії 2004 року «Принц і я», де зіграла Джулія Стайлз.[98] Він був виконавчим продюсером фільму про Педді Мейна.[99] Наприкінці 2006 року він запустив нову телевізійну програму на каналі Sky One під назвою «The Race», у якій дві команди відомих гонщиків змагалися одна з одною. Девід Култгард був капітаном і тренером команди дівчат, а Ірвайн — хлопців.[100]
У травні 2005 року ходили чутки, що Ірвайн очолює консорціум для купівлі команди Jordan Grand Prix, і він заявив про свою зацікавленість в управлінні командою.[101] Пізніше він був пов'язаний з можливим продажем команди Minardi і вів переговори з директором команди Полом Стоддартом.[102]
Ірвайн став мільйонером завдяки інвестиціям у нерухомість, ще до появи в Формулі-1.[103] Він має багатомільйонний портфель нерухомості, володіючи близько сорока об'єктами нерухомісті в усьому світі. Згідно зі списком найбагатших людей Sunday Times, опублікованим у квітні 2006 року, Ірвайн був п'ятою найбагатшою людиною Північної Ірландії на той час, збільшивши свій особистий статок приблизно до 160 мільйонів фунтів стерлінгів. Він також є власником компанії Eddie Irvine Sports, яка займається снукером, більярдом, картингом, пейнтболом і футбольним центром у Бангорі, неподалік від його рідного Конліга.[104]
Ірвайн мав стати однією зі знаменитостей, які взяли участь у ITV Soccer Aid 2006 року, але був змушений відмовитися від участі через травму ноги. Це телевізійне шоу, що показувало футбольний матч Англії проти решти світу, команди якого складалися зі знаменитостей і колишніх професіоналів. Шоу проводилось для підтримки UNICEF.[105]
9 січня 2014 року Ірвайна засудили до шести місяців ув'язнення в Італії після того, як його визнали винним у «взаємних травмах» після бійки в нічному клубі в Мілані, Італія, з Габріеле Моратті, сином колишнього мера Мілана Летиції Моратті. Адвокат Моратті Вінченцо Сапонара повідомив ЗМІ, що вирок, найімовірніше, буде скасовано і жоден з учасників інциденту не сяде до в'язниці.[106]
Сезон | Серія | Команда | Перегони | Поули | Перемоги | Очки | Місце |
---|---|---|---|---|---|---|---|
1983 | Formula Ford Races | ? | 20 | ? | ? | ? | ? |
1984 | Misc Formula Ford Races | ? | 22 | 2 | 2 | ? | ? |
1985 | Esso Formula Ford 1600 | ? | 20 | 3 | 0 | 44 | 10 |
1986 | Misc Formula Ford Races | ? | 17 | 0 | 0 | ? | ? |
1987 | Esso Formula Ford 1600 | Van Diemen | 14 | 5 | 6 | 165 | 1 |
RAC Formula Ford 1600 | Van Diemen | 12 | 10 | 8 | 160 | 1 | |
Formula Ford Festival | Van Diemen | 1 | 1 | 1 | Н/Д | 1 | |
BBC Formula Ford 2000 | Van Diemen | 4 | 2 | 2 | 24 | 2 | |
1988 | British F3 championship | WSR | 18 | 1 | 0 | 53 | 5 |
Cellnet Formula Three Race | WSR | 1 | 0 | 0 | Н/Д | - | |
Гран-прі Макао | WSR | 1 | 1 | 0 | Н/Д | - | |
1989 | Міжнародна Формула-3000 | Pacific | 10 | 0 | 0 | 11 | 9 |
Гран-прі Макао | WSR | 1 | 0 | 0 | Н/Д | - | |
1990 | Міжнародна Формула-3000 | Jordan | 11 | 0 | 1 | 27 | 3 |
Гран-прі Макао | WSR | 1 | 0 | 0 | Н/Д | 3 | |
F3 Fuji Cup | WSR | 1 | 0 | 0 | Н/Д | 3 | |
1991 | Японська Формула-3000 | Cerumo | 11 | 0 | 1 | 14 | 7 |
1992 | Японська Формула-3000 | Cerumo | 11 | 2 | 1 | 17 | 8 |
24 години Ле-Мана | TOM'S/SARD | 1 | 0 | 0 | Н/Д | 9 | |
1993 | Японська Формула-3000 | Cerumo | 10 | 4 | 1 | 32 | 2 |
24 години Ле-Мана | SARD Toyota | 1 | 0 | 0 | Н/Д | 4 | |
Формула-1 | Sasol Jordan | 2 | 0 | 0 | 1 | 20 | |
1994 | Формула-1 | Sasol Jordan | 13 | 0 | 0 | 6 | 16 |
24 години Ле-Мана | SARD Toyota | 1 | 0 | 0 | Н/Д | 2 | |
1995 | Формула-1 | Total Jordan Peugeot | 17 | 0 | 0 | 10 | 12 |
1996 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 16 | 0 | 0 | 11 | 10 |
1997 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 17 | 0 | 0 | 24 | 7 |
1998 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 16 | 0 | 0 | 47 | 4 |
1999 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 16 | 0 | 4 | 74 | 2 |
2000 | Формула-1 | Jaguar Racing | 17 | 0 | 0 | 4 | 13 |
2001 | Формула-1 | Jaguar Racing | 17 | 0 | 0 | 6 | 12 |
2002 | Формула-1 | Jaguar Racing | 17 | 0 | 0 | 8 | 9 |
Джерело:[107] |
Приклад | Опис |
---|---|
1 | Переможець |
2 | Друге місце |
3 | Третє місце |
5 | Фінішував у очковій зоні |
12 | Фінішував поза очковою зоною |
НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
Схід | Не фінішував і не класифікований |
НКВ | Не кваліфікований |
НПКВ | Не передкваліфікований |
ДСК | Дискваліфікований |
ТТР | Брав участь тільки в тренуваннях |
тест | Тестер по п'ятницях (з 2003 року) |
НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
Т | Травмований чи хворий |
Викл | Виключений із протоколу |
Від | Відмова від участі |
НТР | Не брав участі в тренуваннях |
НПР | Не прибув на Гран-прі |
С | Гонка скасована |
Не брав участі | |
Жирний шрифт | Поул-позиція |
Курсив | Швидке коло |
Рік | Команда | Шасі | Двигун | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | Місце | Очки |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1993 | Sasol Jordan | Jordan 193 | Hart 1035 3.0 V10 | ПАР | БРА | ЄВР | СМР | ІСП | МОН | КАН | ФРА | ВЕЛ | НІМ | УГО | БЕЛ | ІТА | ПОР | ЯПО 6 |
АВС Схід |
22 | 1 | |
1994 | Sasol Jordan | Jordan 194 | Hart 1035 3.5 V10 | БРА Схід |
ТИХ | СМР | МОН | ІСП 6 |
КАН Схід |
ФРА Схід |
ВЕЛ НС |
НІМ Схід |
УГО Схід |
БЕЛ 13† |
ІТА Схід |
ПОР 7 |
ЄВР 4 |
ЯПО 5 |
АВС Схід |
16 | 6 | |
1995 | Total Jordan Peugeot | Jordan 195 | Peugeot A10 3.0 V10 | БРА Схід |
АРГ Схід |
СМР 8 |
ІСП 5 |
МОН Схід |
КАН 3 |
ФРА 9 |
ВЕЛ Схід |
НІМ 9† |
УГО 13† |
БЕЛ Схід |
ІТА Схід |
ПОР 10 |
ЄВР 6 |
ТИХ 11 |
ЯПО 4 |
АВС Схід |
12 | 10 |
1996 | Scuderia Ferrari | Ferrari F310 | Ferrari 046 V10 | АВС 3 |
БРА 7 |
АРГ 5 |
ЄВР Схід |
СМР 4 |
МОН 7† |
ІСП Схід |
КАН Схід |
ФРА Схід |
ВЕЛ Схід |
НІМ Схід |
УГО Схід |
БЕЛ Схід |
ІТА Схід |
ПОР 5 |
ЯПО Схід |
10 | 11 | |
1997 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F310B | Ferrari 046/2 V10 | АВС Схід |
БРА 16 |
АРГ 2 |
СМР 3 |
МОН 3 |
ІСП 12 |
КАН Схід |
ФРА 3 |
ВЕЛ Схід |
НІМ Схід |
УГО 9† |
БЕЛ 10† |
ІТА 8 |
АВТ Схід |
ЛЮК Схід |
ЯПО 3 |
ЄВР 5 |
7 | 24 |
1998 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F300 | Ferrari 047 V10 | АВС 4 |
БРА 8 |
АРГ 3 |
СМР 3 |
ІСП Схід |
МОН 3 |
КАН 3 |
ФРА 2 |
ВЕЛ 3 |
АВТ 4 |
НІМ 8 |
УГО Схід |
БЕЛ Схід |
ІТА 2 |
ЛЮК 4 |
ЯПО 2 |
4 | 47 | |
1999 | Scuderia Ferrari Marlboro | Ferrari F399 | Ferrari 048 V10 | АВС 1 |
БРА 5 |
СМР Схід |
МОН 2 |
ІСП 4 |
КАН 3 |
ФРА 6 |
ВЕЛ 2 |
АВТ 1 |
НІМ 1 |
УГО 3 |
БЕЛ 4 |
ІТА 6 |
ЄВР 7 |
МАЛ 1 |
ЯПО 3 |
2 | 74 | |
2000 | Jaguar Racing | Jaguar R1 | Cosworth CR2 V10 | АВС Схід |
БРА Схід |
СМР 7 |
ВЕЛ 13 |
ІСП 11 |
ЄВР Схід |
МОН 4 |
КАН 13 |
ФРА 13 |
АВТ WD |
НІМ 10 |
УГО 8 |
БЕЛ 10 |
ІТА Схід |
США 7 |
ЯПО 8 |
МАЛ 6 |
13 | 4 |
2001 | Jaguar Racing | Jaguar R2 | Cosworth CR3 V10 | АВС 11 |
МАЛ Схід |
БРА Схід |
СМР Схід |
ІСП Схід |
АВТ 7 |
МОН 3 |
КАН Схід |
ЄВР 7 |
ФРА Схід |
ВЕЛ 9 |
НІМ Схід |
УГО Схід |
БЕЛ НС |
ІТА Схід |
США 5 |
ЯПО Схід |
12 | 6 |
2002 | Jaguar Racing | Jaguar R3 | Cosworth CR3 V10 | АВС 4 |
МАЛ Схід |
БРА 7 |
СМР Схід |
ІСП Схід |
АВТ Схід |
МОН 9 |
КАН Схід |
ЄВР Схід |
9 | 8 | ||||||||
Jaguar R3B | ВЕЛ Схід |
ФРА Схід |
НІМ Схід |
УГО Схід |
БЕЛ 6 |
ІТА 3 |
США 10 |
ЯПО 9 | ||||||||||||||
† Не фінішував на гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав понад 90% дистанції.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.