Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Віктор'єн Сарду (фр. Victorien Sardou; 5 вересня 1831, Париж — 8 листопада 1908) — французький драматург, який панував на паризькій сцені періоду Другої імперії. Сарду належить 70 п'єс, багато з яких були спеціально написані для модних актрис Сари Бернар і Віржині Дежазе. Його «комедія моралі» «Les Pattes de mouche» (1860) довгий час вважалася зразком бездоганно побудованій п'єси.
Віктор'єн Сарду | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Victorien Sardou | ||||
Псевдонім | Jules Pélissié | |||
Народився | 5 вересня 1831[1][2] Париж, Франція[3][2] | |||
Помер | 8 листопада 1908[4][5][…] (77 років) Париж, Третя французька республіка[3] або Марлі-ле-Руа[2] | |||
Поховання | Марлі-ле-Руа | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | драматург, письменник, драматург, лібретист | |||
Мова творів | французька | |||
Членство | Французька академія (8 листопада 1908)[6] | |||
Батько | Antoine-Léandre Sardoud | |||
Мати | Eveline Viardd | |||
Діти | Pierre Sardoud і Geneviève Sardoud | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Віктор'єн Сарду у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
У 1863 році Віктор'єн Сарду був нагороджений орденом Почесного легіону, у 1877 він стає членом Французької академії.
Спочатку вивчав медицину, потім давав уроки, писав статті в журналах, дебютував в драматичній літературі комедією (1854). У творчому доробку Сарду зустрічаються комедії-водевілі («Nos intimes»), комедії моралі («Maison neuve», 1866), побутові драми («Dora», 1877; «Odette», 1881), історичні комедії («M-me Sans-Gêne», 1893) і навіть трагедія («Patrie», 1869.
Роботи Сарду відрізняють майстерне ведення інтриги, гострі несподівані ситуації, пристрасть до сценічних ефектів, злободенні (точніше — модні) теми. На початку XX століття Сарду стрімко втрачає популярність і піддається нещадній критиці (зокрема, з боку Бернарда Шоу) за пристрасть до стандартних сюжетних ходів і театральних прийомів, а також безідейність. Еміль Золя писав, що Сарду використовує в своїх п'єсах вдалий шаблон заради успіху, орієнтуючись на невибагливі смаки публіки. Також відзначаючи, що незважаючи на те, що він пише з натхненням і володіє чудовим сценічним чуттям, але при цьому не в силах створити значний, довговічний твір[7].
Образи Сарду схематичні, різко розмежовуються на позитивні й негативні; перші ідеалізовані й героїзовані, другі — в комедіях нерідко підкреслено карикатурні, а в драмах перетворюються в «підступних лиходіїв».
На основі п'єс Сарду написані опери «Батьківщина!» Еміля Паладіля (1886), «Федора» (1898) і «Мадам Сан-Жен» (1915) Умберто Джордано, «Тоска» Пуччіні (1900) та ін.
Зять (чоловік доньки) — драматург Робер де Флер.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.