Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Амір Е́шель (івр. אמיר אשל; нар. 4 квітня 1959, Яффа, Ізраїль) — генеральний директор Міністерства оборони Ізраїлю з 31 травня 2020 року. Генерал-майор запасу Армії оборони Ізраїлю; на останній посаді: Командувач Військово-повітряних сил Ізраїлю (з травня 2012 по серпень 2017 року).
Амір Ешель івр. אמיר אשל | ||
Амір Ешель, 2015 | ||
| ||
---|---|---|
з 2020 | ||
Попередник: | Уді Адам | |
Народження: |
4 квітня 1959 (65 років) Яффа, Тель-Авів-Яфо, Ізраїль | |
Країна: | Ізраїль | |
Освіта: | Обернський університет Хайфський університет | |
Військова служба | ||
Роки служби: | 1977–2017 | |
Приналежність: | Збройні сили Ізраїлю | |
Рід військ: | Повітряні сили Ізраїлю | |
Звання: | генерал-майор (алуф) | |
Командував: | Повітряні сили Ізраїлю | |
Битви: | Ліванська війна (1982), Війна у Південному Лівані[en] | |
Амір Ешель народився в місті Яффа[1], Ізраїль, в 1959 році.
Батько Ешеля, Йехезкель (Хезі) Ешель (уроджений Батат), народився Іраку[2], воював під час Війни за незалежність Ізраїлю в бригаді «Гіваті»[3] і дослужився в Армії оборони Ізраїлю до звання підполковника. Мати Ешеля, Една Ешель (уроджена Алон (Альперович))[2], народилася в Тель-Авіві в сім'ї, що втратила більшу частину своїх членів під час Голокосту[4].
В 1977 Ешель був призваний на службу в Армії оборони Ізраїлю і вступив на курси льотчиків ВПС (івр. קורס טיס).
Після закінчення курсу в 1979 році пройшов курс бойової підготовки на базі ВПС «Еціон» (івр. עציון)[5] і служив льотчиком штурмовика «A-4 Скайхок» у 140-й (івр. טייסת 140) і в 149-й (івр. טייסת 149) ескадрильях на базі ВПС «Еціон».
Надалі Ешель виконував посаду інструктора Школи польотів ВПС, а потім повернувся до 140-ї ескадрильї, в лавах якої взяв участь у Ліванській війні 1982 року. Потім був командиром відділу інструктажу 253-ї (івр. טייסת 253) ескадрильї винищувачів «F-16A/B Файтінг Фалкон», заступником командира даної ескадрильї та головою 2-ї секції Оперативного департаменту в Управлінні повітряних операцій (івр. להק האוויר).
У 1991 році очолив 110-у (івр. טייסת 110) ескадриллю винищувачів «F-16A/B Файтінг Фалкон». З 1993 по 1995 рік очолював 201-у (івр. טייסת 201) ескадриллю винищувачів «F-4 Фантом», що взяла під його командуванням участь в операції «Зведення рахунків».
В 1996 був призначений головою Оперативного департаменту Управління повітряних операцій ВПС, а в 1999 — командиром бази ВПС «Рамон». На цій посаді Ешель був замішаний в інциденті, що трапився 16 грудня 1999 року, в ході якого Ешель, проводячи стандартну перевірку пілотованого ним бойового вертольота AH-64 «Апаче», на якому в той момент не повинно було перебувати бойової амуніції, ненавмисно відкрив його. відкритої території, поряд з якою було розміщено загін солдатів ППО. У інциденті був постраждалих, і не вплинув загалом подальшу кар'єру Эшеля[6].
У жовтні 2001 року став командиром бази ВПС «Тель-Ноф». На пропозицію Ешеля[7] 2003 року було влаштовано показовий політ винищувачів ізраїльських ВПС (під керівництвом Ешеля) над концентраційним табором Аушвіц-Біркенау[8].
У січні 2004 року Ешель очолив Управління повітряних операцій ВПС (івр. להק האוויר); на цій посаді, окрім іншого, взяв участь у командуванні операцією «Дні покаяння» у секторі Газа. У ході операції «Райдуга» у секторі Газа у травні 2004 року призвів до запровадження нових правил, що значно зміцнили взаємодію авіації та сухопутних військ при веденні наземних операцій[9].
У 2006 році був призначений головою (івр. רמ"ט) Управління штабу ВПС (івр. להק ראש מטה) був на цій посаді під час Другої ліванської війни; бомбардування в ліванському місті Кана 30 липня 2006[10]. На цей період припадає і операція «Фруктовий сад» — повітряна атака ядерного реактора в сирійській мухафазі Дайр-ез-Заур 6 вересня 2007, зроблена, відповідно до публікацій у пресі, ізраїльськими ВПС[11].
27 березня 2008 Ешель був підвищений у званні до генерал-майора і призначений головою Управління планування Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю, змінивши на посаді генерал-майора Ідо Нехуштана[12]. Очолював Управління під час, окрім іншого, операції «Литий свинець» у секторі Газа[13].
За час служби у ВПС Ешель мав на своєму рахунку понад 5500 годин нальоту[14].
У грудні 2011 року, нарівні з генерал-майором Йохананом Локером, був названий імовірним кандидатом на посаду Командувача ВПС Ізраїлю після відходу з посади генерал-майора Ідо Нехуштана. При цьому повідомлялося, що кандидатурі Ешеля віддано переваги Начальника Генштабу Бені Ганца, тоді як прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу бажає бачити на посаді Військового секретаря прем'єр-міністра генерал-майора Йоханана Локера[15]. 5 лютого 2012 року міністр оборони Егуд Барак ухвалив рішення Начальника Генштабу генерал-лейтенанта Бені Ганца призначити Ешеля Командувачем Військово-повітряних сил Ізраїлю[14]. 2 квітня 2012 року Ешель передав посаду голови Управління планування генерал-майору Німроду Шеферу[16].
10 травня 2012 року Ешель був призначений на посаду Командувача ВПС, змінивши генерал-майора Ідо Нехуштана[17]. При призначенні на посаду відмовився від належного йому за посадою особистого автомобіля марки Volkswagen Passat через особисте неприйняття, пов'язане з німецьким походженням марки автомобіля[18].
Ешель виконував посаду Командувача ВПС у ході операцій «Хмарний стовп» та «Непорушна скеля», в рамках яких на ВПС було покладено виконання значної частки бойових завдань як шляхом нанесення авіаційних ударів по цілям супротивника в секторі Газа, так і за допомогою захисту території Ізраїлю системами протиракетної оборони «Залізний купол» від ракетного обстрілу з сектору Газа. У ході Громадянської війни в Сирії ВПС Ізраїлю під командуванням Ешеля завдали близько сотні ударів по конвоях постачання озброєнь організації «Хезболла» та іншим ворожим Ізраїлю організаціям поза Ізраїлем[19].
У період командування Ешеля ВПС Ізраїлю прийняли на озброєння винищувач-бомбардувальник F-35, транспортний літак Lockheed C-130J Super Hercules, навчально-тренувальний літак Aermacchi M-346 та системи протиракетної оборони «Праща Давида» та «Стріла-3».
Термін Ешеля посаді Командувача ВПС було продовжено роком крім принятого[20]. 14 серпня 2017 року Ешель передав командування ВПС генерал-майору Амікаму Норкіну напередодні виходу в запас із армії[21].
На посаді Командувача ВПС Ешель був нагороджений Золотим хрестом пошани Бундесвера[22] та орденом «Легіон пошани» ступеня командора Збройних Сил США[23].
У лютому 2019 року Ешель був призначений як представник ізраїльського інвестиційного фонду FIMI на посаду члена ради директорів ізраїльської компанії Bird Aerosystems, яка займається розробкою систем протиракетного захисту літальних засобів[24].
У січні 2020 року було опубліковано, що Ешель приєднався до команди колишнього Начальника Генштабу Армії оборони Ізраїлю, лідера політичного альянсу «Кахоль-лаван» Бені Ганца, як консультант за планом США з близькосхідного врегулювання[25].
18 травня 2020 Бені Ганц, який вступив за день до цього на посаду міністра оборони Ізраїлю, оголосив про своє рішення призначити Ешеля на посаду генерального директора Міністерства оборони[26]. Ешель вступив на посаду 31 травня 2020, змінивши на посаді генерал-майора запасу Уді Адама[27].
За час служби в армії Ешель отримав ступінь бакалавра Обернського університету в США (англ. Auburn University) та ступінь магістра Хайфського університету та Коледжу національної безпеки (івр. מב"ל) (в галузі політології).
Проживає в Мошаві Кідрон поблизу Гедери[28]. Одружений з Авігайль Ешель, батько трьох дітей (Інбар, Йоав та Орі).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.