Абу'л Аббас Ахмад аль-Мустансир

Абу'л Аббас Ахмад ібн Ібрагім аль-Мустансир (араб. حمد بن أبي سالم بن أبي الحسن‎; нар. 1355 — 1393) — 16-й маринідський султан Марокко в 1374—1384 і 1387—1393 роках.

Абу'л Аббас Ахмад аль-Мустансир
Народився	не раніше 1355 і не пізніше 1356
Помер	1393 Таза, Марокко ·хвороба
Поховання	Фес
Країна	Мариніди  Марокко
Діяльність	правитель
Титул	султан
Посада	султан і султан
Конфесія	сунізм
Рід	Мариніди
Батько	Абу Салім Ібрагім[1]
Діти	Abu Zayyan Muhammad IVd, Абдул-Азіз II ібн Ахмад, Абу Амір Абдалах ібн Ахмад і Абу Саїд Усман III

Життєпис

Походив з династії Маринідів. Син султана Абу Салім Ібрагіма. Народився 1355 року в Фесі. У 1366 році після поразки його брата Абу аль-Фадла засланий до Гранади.

1374 року Мухаммад V аль-Гані, емір Гранади, що вступив у конфлікт з візиром Абу бакром аль-Газі, фактичним правителем держави за малолітнього султана Мухаммада III. Надав військо Абу'л Аббас Ахмаду та його стриєчному брату Абд ар-Рахману ібн Яфлусіну для захоплення влади в Марокко. Вони зуміли висадитися в Магрибі, де на їхній бік перейшов Мухаммад ібн Усман ібн аль-Каса, валі Сеути. За цим завдали поразки султанським військам. Потім візир перейшов на бік Ахмада, поваливши Мухаммада III, якого незабаром було вбито. Абу'л Аббас Ахмад став султаном Марокко, а Абд ар-Рахман — намісником в Марракеші, втім фактично незалежним правителем півдня держави.

Першими кроками була страта Ібн аль-Хатіба, яку вимагав гранадський емір та передача Сеути Мухаммаду V аль-Гані.

1381 року Абд ар-Рахман захопив важливий регіон Дуккалу на заході біля Атлантичного океану. Також намагався встановити зверхність над землями берберів-санхаджа. У відповідь султан відправив проти Абд ар-Рахмана військо, що задало тому поразки й захопило Марракеш. Повсталого було страчено, а єдність держави відновлено. Втім цією війною скористався Абу Хамму II, султан Тлемсену, що сплюндрував долину Мулуя та взяв в облогу Таз, де захопив палац султана Марокко. У відповідь військо Абу'л-Аббаса Ахмада 1383 року захопила й сплюндрувала Тлемсен. Втім Ахмад у 1384 році мусив повернутися до Фесу, оскільки в цей час за підтримки гранадського еміра Мухаммада V владу в державі захопив стриєчний брат Муса. Спроба відвоювати Фес виявилася невдалою. Ахмада було схоплено та заґратовано, а його візира Мухаммада ібн Усмана страчено.

У 1387 році після заколоту візира Ібн Масай проти чергового султана — Мухаммада IV аль-Ватіка — Ахмад відновився на троні. Невдовзі султан наказав стратити Ібн Масая та всіх його родичів, а майно конфіскувати. 1387 року маринідські війська відвоювали Сеуту в Гранадського емірату.

Також активно втрутився в боротьбу за владу в державі Заянідів. 1389 року допоміг Абу Ташуфіну II посісти трон. Натомість той визнав зверхність Маринідів та зобов'язався сплачувати данину.

1391 року після смерті гранадського еміра Мухаммада V став активно втручатися у справи Гранадського еміра. 1392 року підтримав змову Мухаммада проти свого батька — еміра Юсуфа II, внаслідок чого того було вбито.

Помер султан Абу'л Аббас Ахмад 1393 року в Тазі. Поховано в Фесі. Йому спадкував син Абдул-Азіз II.

Творчість

Султан був покровителем письменників, поетів та науковців. Сам був чудовим поетом, майстром невеличких віршів та застосуванням метафор.

Джерела

• Abun-Nasr, Jamil M. (1987). A History of the Maghrib in the Islamic Period. Cambridge University Press. p. 114. ISBN 978-0-521-33767-0.
• Lane-Poole, Stanley (2004). The Mohammedan Dynasties: Chronological and Genealogical Tables with Historical Introductions. Kessinger Publishing. p. 58. ISBN 978-1-4179-4570-2.

1. Encyclopaedia of Islam — Лейден: Brill.

   d:Track:Q917031d:Track:Q43631d:Track:Q61719553