Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Академік Іва́н Ва́зов (болг. Иван Вазов; 9 липня 1850, Сопот, Османська імперія — 22 вересня 1921, Софія, Болгарія) — болгарський письменник і громадський діяч. Академік БАН. Міністр народної освіти Болгарії (1897—1899).
Іван Вазов | ||||
---|---|---|---|---|
болг. Иван Вазов | ||||
Ім'я при народженні | Іван Мінчов Вазов | |||
Псевдонім | Пейчин, Добринов, Ц-в, Д. Н-ров, Т. Габровски, Боянец, Белчин, Н-чев и др. | |||
Народився | 9 липня 1850[1] Сопот, Османська імперія[2] | |||
Помер | 22 вересня 1921[1][3][…] (71 рік) Софія, Третє Болгарське царство[4][5] | |||
Поховання | Собор святої Софії | |||
Громадянство | Болгарія | |||
Національність | болгарин | |||
Діяльність | громадський діяч, поет, прозаїк, драматург | |||
Мова творів | болгарська | |||
Напрямок | реалізм | |||
Жанр | лірика, епос, драма | |||
Magnum opus | Під ігом, Q12291024?, Q104013834? і Epic of the Forgottend | |||
Членство | Болгарська академія наук і Спілка болгарських письменників | |||
Партія | Народна партія | |||
Рід | Vazovd | |||
Батько | Mincho Vazovd | |||
Мати | Саба Вазова | |||
Брати, сестри | Georgi Vazovd, Владимир Вазов, Борис Вазов, Kiril Vazovd, Mihail Vazovd, Nikola Vazovd, Ana Vazovad і Valka Vazova-Fetvadzhievad | |||
У шлюбі з | Atina Bolyarskad | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Іван Вазов у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Навчався у Пловдивській гімназії. 1872–1873 вчителював у Свиленграді.
Учасник національно-визвольного руху. 1876–1877 мешкав у Румунії, де зблизився з політичною еміграцією. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 служив у російській армії.
1887–1889 жив в Україні, в Одесі. Емігрувавши до Князівства Болгарія, продовжив активну громадську і літературну діяльність. Автор багатьох поем і поетичних збірок, сповнених національного пафосу. Творчість Вазова у болгарській літературній критиці зараховують до критичного реалізму.
З творчістю Тараса Шевченка Вазова ознайомив учитель і культурний діяч П. Белчев, який розповів учням про долю українського поета і прочитав уривок з поеми «Катерина». Під враженням від цього твору Вазов пізніше написав поему «Громада» (1880). Певний вплив Шевченка відчувається в поемах «Загорка» (1883), «У царстві самодив» (1884), у поезіях «Іванка» (1878), «Красуня» (1879), «Малина» (1880), «Затужив Бунарджик» (1882), «Пловдив» (1883), «Любену Каравелову» (1884).
Згадки про Тараса Шевченка, які трапляються у літературно-критичних працях Вазова — нотатці про Миколу Костомарова (надрукована у «Зібранні творів» Вазова (том 18, Софія, 1957)), рецензії (1885) на 15-ту книжку «Периодическо списание» («Періодичний журнал»), дорожніх нотатках «Поза Болгарією» (газета «Денница» («Ранкова зоря», 1891)), — свідчать про те, що він добре знав головні віхи життєвого і творчого шляху Шевченка. Український переклад поезії Івана Вазова здійснив Павло Грабовський, яка опублікована у збірці «З чужого поля» в 1895 році.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.