Квічаль амамійський

Квіча́ль амамійський^[2] (Zoothera major) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)^[3]. Ендемік Японії.

? Квічаль амамійський
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Дроздові (Turdidae) Рід: Квічаль (Zoothera) Вид: Квічаль амамійський
Біноміальна назва
Zoothera major (Ogawa, 1905)
Синоніми
Geocichla major Ogawa, 1905 Zoothera dauma major Zoothera varia major Zoothera amami
Посилання
Вікісховище: Zoothera major Віківиди: Zoothera major ITIS: 563799 МСОП: 22708496

Опис

Довжина птаха становить 29—31 см, вага 172 г. Довжина крила становить 16,4—17,3 см, довжина дзьоба 31—33 мм. Забарвлення пістряве, поцятковане чорними лускоподібними плямками. Верхня частина тіла оливково-коричнева або охриста, нижня частина тіла білувата. На хвості 12 стернових пер.

Поширення і екологія

Амамійські квічалі мешкають на островах Амамі Осіма і Какеромадзіма^[en] в архіпелазі Амамі. Вони живуть у первинних вологих субтропічних широколистяних лісах, на висоті від 100 до 400 м над рівнем моря, поблизу струмків. Живляться безхребетними і плодами. Гніздяться в травні-червні. Гніздо розміщується на нижніх гілках дерева, на висоті від 1,5 до 3 м над землею. В кладці 3—4 яйця.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція амамійських квічалів становить від 2500 до 10 000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища: внаслідок масової вирубки, площа придатного для життя амамійських квічалів лісу скоротилася до 10—15 км². Також амамійським квічалям загрожує хижацтво з боку інтродукованих яванських мангустів Herpestes javanicus. Однак популяція амамійських квічалів поступово відновлюється: у 2013 році науковці нарахували приблизно 2513 дорослих особин.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Zoothera major. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.