Тілопо лусонський

Тілопо лусонський^[2] (Ptilinopus marchei) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[3]. Ендемік Філіппін^[4].

? Тілопо лусонський
Охоронний статус
Уразливий (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Голубоподібні (Columbiformes) Родина: Голубові (Columbidae) Рід: Тілопо (Ptilinopus) Вид: Тілопо лусонський
Біноміальна назва
Ptilinopus marchei (Oustalet, 1880)
Синоніми
Ramphiculus marchei
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus marchei Віківиди: Ptilinopus marchei ITIS: 177328 NCBI: 1390577

Опис

Довжина птаха становить 40 см. Голова червонувато-рожева, на скронях великі чорні плями. Шия, горло і верхня частина груде білуваті, нижня частина грудей і живіт білі. На горлі і грудях велики пляма, зверху оранжева, знизу червона. Гузка жовтувато-коричнева із зеленими смужками. Верхня частина тіла чорнувата із темно-зеленим відблиском. На крилах яскраво-малинові плями. Надхвістя і хвіст темно-зелені, ні кінці хвостасвітла смуга. Дзьоб червоний, на кінці жовтий. Лапи червоні. У самиць верхня частина тіла зеленуватіша, ніж у самців.

Поширення і екологія

Лусонські тілопо є ендеміками острова Лусон. Вони живуть у рівнинних і гірських вологих тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 450 до 1500 м над рівнем моря, хоча якось спостерігалися на висоті 2300 м над рівнем моря. Віддають перевагу первинним тропічним лісам на висоті понад 1000 м над рівнем моря.

Поведінка

Лусонські тілопо живуть поодинці або парами, іноді утворюють невеликі зграйки. Живляться плодами.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція лусонських тілопо становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. Площа лісів в горах Сьєрра-Мадре^[en] зменшилась на 83% з 1930-х років.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Ptilinopus marchei. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
4. Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Field Guides. с. 68—69.

Джерела

• David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
• Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
• Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.