Тайфунник атлантичний

Тайфу́нник атлантичний^[2] (Pterodroma incerta) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)^[3]. Мешкає в південній частині Атлантичного океану.

? Тайфунник атлантичний
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes) Родина: Буревісникові (Procellariidae) Рід: Тайфунник (Pterodroma) Вид: Тайфунник атлантичний
Біноміальна назва
Pterodroma incerta (Schlegel, 1863)
Ареал виду
Синоніми
Procellaria incerta Schlegel, 1863 Procellaria sandaliata Mathews, GM 1912
Посилання
Вікісховище: Pterodroma incerta Віківиди: Pterodroma incerta ITIS: 174586 МСОП: 22698084 NCBI: 53672

Опис

Атлантичний тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 43 см. Верхня частина тіла і верхня частина грудей рівномірно темно-шоколадно-коричневі, голова сірувато-коричнева. Нижня частина грудей і живіт контрастно білі. Надхвістя, гузка і нижні покривні пера хвоста коричневі, нижня сторона крил рівномірно коричнева. На відміну від інших тайфунників, атлантичні тайфунники іноді махають крилами в польоті. Тривалість життя цих птахів становить 15 років.

Поширення і екологія

Атлантичні тайфунники гніздяться лише на острові Гоф в архіпелазі Тристан-да-Кунья у південній Атлантиці. Вони не гніздяться на острові Найтінгел, де відсутнє підходяще середовище гніздування, а також, ймовірно, на острові Неприступний, хоча там може гніздитися невелика група птахів. Поширення їх на острові Тристан-да-Кунья невизначене; у 1972–1974 роках гніздова популяція цього острова оцінювалася у 100-200 пар, і можливо, деякі поодинокі пари продовжують там гніздитися. Під час негніздового періоду атлантичні тайфунники зустрічаються від західного узбережжя ПАР і Намібії до східного узбережжя Бразилії, Уругваю і Аргентини, причому більшість птахів спостерігалися на захід від місць гніздування, в зоні субтропічної конвергенції.

Атлантичні тайфунники живляться переважно кальмарами, які, за деякими дослідженнями, складають до 87% їх раціону, а також рибами з родини міктофових, які вночі підіймаються до поверхні океану^[4], деякими іншими рибами і ракоподібними. Шукають їжу переважно вночі. Гніздяться в норах, виритих у торф'яному ґрунті, серед чагарників і заростей папороті, на висоті 50-300 м над рівнем моря над рівнем моря на острові Гоф і (раніше) на висоті до 700 м над рівнем моря на Тристан-да-Куньї.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, гніздова популяція острова Гоф становить приблизно 860 гніздових пар. Успішність розмноження птаха становить лише 25%^[5]. Атлантичним тайфунникам загрожує хижацтво з боку інтродукованих щурів і мишей, а також потужні циклони^[6][7]. На них паразитують пір'яні кліщі Microspalax atlanticus^[8]. На Тристан-да-Куньї проводяться заходи зі збереження цих птахів та зі знищення популяції мишей^[9].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pterodroma incerta: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
4. Klages, N.T.W.; Cooper, J. (1997). Diet of the Atlantic petrel Pterodroma Incerta during breeding at South Atlantic Gough Island (PDF). Marine Ornithology. Процитовано 1 квітня 2016.
5. Cuthbert, Richard; Hilton, Geoff (1 червня 2004). Introduced house mice Mus musculus: a significant predator of threatened and endemic birds on Gough Island, South Atlantic Ocean?. Biological Conservation (англ.). 117 (5): 483—489. doi:10.1016/j.biocon.2003.08.007. ISSN 0006-3207.
6. Dilley, Ben J.; Davies, Delia; Bond, Alexander L.; Ryan, Peter G. (30 червня 2015). Effects of mouse predation on burrowing petrel chicks at Gough Island. Antarctic Science. 27 (6): 543—553. doi:10.1017/s0954102015000279. ISSN 0954-1020. S2CID 86782992.
7. Bugoni, Leandro; Sander, Martin; Costa, Erli Schneider (December 2007). Effects of the First Southern Atlantic Hurricane on Atlantic Petrels (Pterodroma Incerta). The Wilson Journal of Ornithology. 119 (4): 725—729. doi:10.1676/06-141.1. ISSN 1559-4491. S2CID 85595992.
8. Hernandes, Fabio Akashi (20 березня 2019). Microspalax atlanticus sp. nov. (Acariformes: Alloptidae), the first feather mite from a procellariiform bird in Brazil (Aves: Procellariiformes). Systematic and Applied Acarology. 24 (3): 414. doi:10.11158/saa.24.3.7. ISSN 1362-1971. S2CID 109276276.
9. Cooper, J. & Ryan, P.G.Management plan for the Gough Island Wildlife Reserve. Government of Tristan da Cuhna. (1994). 96pages. No price indicated. ISBN 09 03359 38 3. Antarctic Science. 6 (4): 544. December 1994. doi:10.1017/s0954102094260807. ISSN 0954-1020. S2CID 246043428.

Джерела

• Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
• Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
• Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1

Посилання

• Enticott, J.W. (1991): Distribution of the Atlantic Petrel Pterodroma incerta at sea. Marine Ornithology 19(1): 49–60. PDF fulltext
• Klages, N.T.W. & Cooper, J. (1997) Diet of the Atlantic Petrel Pterodroma incerta during breeding season at South Atlantic Gough Island. Marine Ornithology 25(1+2): 13–16. PDF fulltext