Pappochelys

Pappochelys (з грец. «дідусь черепах») — рід вимерлих діапсид, близько споріднений з черепахами. Рід відомий по одному виду, Pappochelys rosinae, виявленому у відкладеннях середнього тріасу на території Німеччини.

Більше інформації ?, Біологічна класифікація ...

?

Pappochelys rosinae

Реконструкція Pappochelys rosinae

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Рід:	†Pappochelys

Див.текст

Посилання

Вікісховище:	Pappochelys
EOL:	52570427
Fossilworks:	324090

Закрити

19 скам'янілих скелетів цих тварин, віком 240 мільйонів років, були знайдені в донних відкладеннях древнього озера. Більша частина їх фрагментарні, але завдяки двом відносно повним знахідкам палеонтологи Ханс-Дітер Зюс (Hans-Dieter Sues) з Національного музею природної історії Смітсонівського інституту та Райнер Шох (Rainer Schoch) з Музею природної історії Штутгарта зуміли реконструювати повний скелет і майже всі кістки черепа.

Тварина зовні нагадує ящірку завдовжки 20 см з довгим хвостом, на який припадає половина довжини. Вона ще не має характерного для черепах панциру, але її товсті черевні ребра (гастраліі), що утворюють броню на животі, вже починають зливатися один з одним в багатьох місцях. Справжні ребра — широкі, щільні, мають Т-подібний поперечний переріз також демонструють риси, що вказують на спорідненість з черепахами. Пізніше, у нащадків Pappochelys rosinae, вони зіллються з кістками плечового пояса і утворюють верхній щиток панцира. В цілому за своєю будовою Pappochelys rosinae виявився проміжною ланкою між родом Eunotosaurus середини пермського періоду і стародавніми черепахами Odontochelys.

На скронях Pappochelys rosinae мала по два характерних отвори для прикріплення жувальних м'язів. Їх наявність дуже важливо для розуміння еволюції цих тварин. Подібні отвори є у крокодилів, ящірок, змій, динозаврів і птахів, яких вчені об'єднують під назвою діапсиди. У сучасних черепах таких «скроневих вікон» немає, тому їх класифікували в особливу групу анапсид, а деякі вчені вважали їх окремим від інших рептилій класом. Інша частина дослідників вважала, що сучасні черепахи все-таки пішли від діапсид і тільки-но втратили отвори на черепі в ході еволюції. Таке припущення підтверджувалося даними молекулярної біології, не знаходило ніяких підтверджень серед палеонтологічних знахідок. Тепер же спільне походження черепах та інших діапсид остаточно підтвердилося.

Замість характерного для черепах беззубого дзьоба, Pappochelys rosinae на щелепах мала цвяхоподібні зуби. Вчені припускають, що тварина харчувалася хробаками та іншими м'якотілими безхребетними. Рептилія вела водний спосіб життя, а її широкі й важкі кістки не тільки служили захистом від хижих риб, але й працювали додатковим вантажем, допомагаючи триматися на дні, де тварина видобувало їжу.