Синиця вусата

Сини́ця вуса́та^[1] або сутора вусата^[1] (Panurus biarmicus) — єдиний вид роду вусата синиця (Panurus) у монотиповій родині Panuridae.

Більше інформації ?Синиця вусата, Охоронний статус ...

?

Синиця вусата

Дорослий самець

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Panuridae
Рід:	*Вусата синиця (Panurus)* K.L. Koch, 1816
Вид:	Синиця вусата

Біноміальна назва

Panurus biarmicus
(Linnaeus, 1758)

Ареал вусатої синиці Осіле проживання Зимування

Посилання

Вікісховище:	Panurus biarmicus
ITIS:	561803
МСОП:	22716776
NCBI:	181101

Закрити

Це невеликий, трохи менший за горобця птах. Хвіст довший за тіло. Верх тіла іржасто-рудий, низ білий, боки рудувато-рожеві. У самців голова попелясто-сіра, із широкими чорними «вусами», підхвістя чорне. У самок голова руда, «вусів» немає, підхвістя руде. Крила бурі, з білою смугою^[2].

Поширена в Євразії, в середній смузі. Найбільші популяції знаходяться на узбережжях Північного та Балтійського морів. В Україні поширена на гніздуванні в долині Дніпра і в плавнях річок степової зони. У період мандрівок зустрічається й в інших місцях, крім Карпат, Закарпаття та Криму. Тримається заростей очерету, рідше прибережних заростей верби^[3].

Влітку основним видом харчування є комахи: найчастіше ловить одноденок, або збирає попелиць. Може поїдати дрібних безхребетних. Під час пошуку їжі синиця переміщується стеблами очеретів догори, іноді наважується стрибати по пересохлому мулові. З настанням холодів переходить на харчування насінням очерету^[4].

Гнізда починають будувати в квітні. Глибоке чашкоподібне гніздо влаштовує в кущах болотяних рослин, на купинах або стеблах очерету над водою, мостячи його з болотяних рослин і листя. За літо буває дві кладки. Кладка з 4—6 білих з темними рисочками яєць, у березні. Через два тижні вилуплюються пташенята, які через два тижні можуть літати^[5].

Популяції птахів зазнають значної шкоди через спалювання очеретів, знищення водно-болотних угід, велика кількість птахів гине під час суворих зим. Вид занесений до Бернської конвенції з охорони флори, фауни та природних середовищ існування^[6].