Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
NHK (яп. 日本放送協会, にっぽんほうそうきょうかい, ніппон хосо кьокай; Nippon Hōsō Kyōkai, англ. Japan Broadcasting Corporation, укр. Японська телерадіомовна корпорація) — японська компанія суспільного телерадіомовлення. Найбільша в Азійсько-Тихоокеанському регіоні компанія, що працює у галузі радіо й телебачення. Орієнтується на Британську телерадіомовну компанію. Виникла 1950 року, на базі Японської трансляційної корпорації, заснованої 1926 року. За законом Японії про телерадіомовлення є юридичною особою особливого статусу. З 1959 року офіційно використовує абревіатуру NHK (Ен-Ейч-Кей[4]). Здійснює телерадіомовлення 49 годин на добу через супутники 23 мовами на японському та міжнародному ринках. Після військового російського вторгнення в Україну з 14 березня 2022 року, телекомпанія NHK World JAPAN додала сторінку українських новин на свій інтернет-сайт[5][6]. Утримується за рахунок абонентської плати аудиторії. Трансляція закордоном частково субсидується японським урядом.
яп. 日本放送協会[1] NHK[2] | |
---|---|
Тип | Суспільний мовникd телецентрd і радіомовна станціяd |
Організаційно-правова форма господарювання | cпеціально визначена державна корпораціяd[3] |
Засновано | 1950 |
Штаб-квартира | Сібуя, Токіо, Японія |
Послуги | телерадіомовлення |
Операційний прибуток (EBIT) | 613,8 мільярдів єн (2006) |
Співробітники | 11 642 (2006) |
Дочірні компанії | NHK Service Centerd, NHK Publishingd, NHK Enterprisesd, NHK Educationald, NHK Gakuend, NHK Foundationd і NHK Culture Centerd |
nhk.or.jp | |
NHK у Вікісховищі |
Історія NHK є історією японського телерадіомовлення в цілому. Першою японською радіомовною компанією була Токійська радіомовна служба, яка розпочала мовлення 22 березня 1925 року[7]. Того ж року відкрилися Осацька і Наґойська служби. Три компанії були незалежними корпораціями, які мали урядову ліцензію та утримувалися за рахунок оплати мовлення аудиторією[8].
6 серпня 1926 року, за ініціативи Міністерства зв'язку Японії, яке планувало створити загальнонаціональну мережу радіомовлення за зразком британської BBC, три служби були об'єднані в єдину Японську трансляційну корпорацію[9]. Початково вона мала одну радіостанцію, а 1931 року відкрила другу для передач освітнього характеру. 1934 року відбулася реформа корпорації, спрямована на централізацію управління та уніфікацію змісту радіотрасляції. 1935 року компанія вперше використала техніку прямого ефіру під час шкільних передач, а також розпочала мовлення закордоном, у західній частині США[8].
29 лютого 1936 року Японська трансляційна корпорація зіграла важливу роль у придушенні путчу молодих офіцерів, оприлюднивши наказ Надзвичайного штабу Токійського округу скласти зброю і припинити антиконституційні дії. В серпні того ж року компанія вела пряму трансляцію XI Олімпійських ігор в Берліні[10]. В травні 1940 року кількість її угод зі споживачами про надання послуг радіомовлення перевищила 5 мільйонів[8].
Зі вступом Японії у Другу світову війну та мілітаризації інформаційного простору, корпорація опинилася під фактичним контролем держави. Другу радіостанцію закрили, а передачі прогнозу погоди відмінили[8]. Наприкінці війни, 15 серпня 1945 року, корпорація транслювала по радіо першу в історії публічну промову Імператора та його указ про поразку Японії.
Під час окупації Японії силами США в 1945—1952 роках, японська трансляційна корпорація знаходилася у відомстві Генерального штабу головнокомандувача союзними окупаційними силами. Її працівники проходили перепідготовку у відділі радіо Секції громадської інформації та освіти Генштабу. Окупаційна влада використовувала корпорацію з метою інформаційної підтримки курсу демілітаризації, денаціоналізації та демократизації країни. В період окупації радіоефір збагатився соціальними опитуваннями, дебатами та вікторинами. Формат передач змінився під впливом традицій американського комерційного мовлення[8].
1 червня 1950 року набув чинності новий закон про телерадіомовлення, згідно з яким стара Японська трансляційна корпорація розпускалася. На її кадровій та матеріальній базі утворювалася нова Японська телерадіомовна корпорація. Вона керувалася Управлінським комітетом[11] з 12 осіб, які призначалися прем'єр-міністром Японії за згоди Парламенту. Від імені японської нації комітет визначав курс розвитку корпорації, затверджував її бюджет, планував формат передач, а також призначав президента[12] та виконавчого генерального директора[13] для координації повсякденної роботи. Щорічно бюджет корпорації та план діяльності подалися до Парламенту разом із доповідною запискою прем'єр-міністра і проходили ратифікацію[8].
Закон 1950 року дозволяв громадянам створювати приватні комерційні радіокомпанії, тому Японська телерадіомовна корпорація, яка до того часу була монополістом на радіоринку, була змушена вступити з ними у конкуренту боротьбу. З лютого 1952 року вона відновила міжнародну трансляцію радіопрограм, а через рік першою в Японії розпочала чорно-біле телемовлення. В грудні 1956 року корпорація перейшла на експериментальне кольорове телемовлення, яке стало основним з вересня 1960 року. В грудні 1957 року вона запустила першу в Японії FM-радіостанцію, а в січні 1959 року оформила новий освітянський канал. Станом на березень 1963 року компанія мала понад 10 мільйонів договорів зі своєю аудиторією[8].
1989 року Японська телерадіомовна корпорація розпочала трансляцію телепередач на двох новостворених супутникових каналах. 1994 року вона запустила експериментальний канал телебачення високої роздільної здатності, який став основним з 2000 року. 1995 року в межах корпорації була створена міжнародна телерадіомовна служба «NHK World», яка передає програми корпорації закордон англійською та іншими 17 мовами[8].
Японська телерадіомовна корпорація утримується за рахунок щомісячної абонентської плати за перегляд телевізійних передач аудиторією. За японським законодавством кожна родина, що має телеприймач, зобов'язана укладати договір з корпорацією. Станом на 2009 рік кількість договорів компанії із слухачами і глядачами в межах Японії становила близько сорока мільйонів[14]. 80 % усіх прибутків компанії надходять з платні за перегляд супутникових каналів[14]. На думку корпорації система оплати, забезпечує незалежність громадського телерадіомолення від урядових і приватних організацій[15].
Корпорацією керує Управлінський комітет[11] з 12 осіб різного соціального статусу та професій. Він оновлюється щорічно і призначається прем'єр-міністром Японії за схвалення обох палат японського Парламенту. Комітет планує бюджет корпорації та визначає її трансляційну політику[16]. Він також обирає Виконавчий відділ[17], який безпосередньо займається справами корпорації, реалізуючи настанови комітету. Виконавчий відділ очолює президент[12], якому підпорядковуються віце-президент та дев'ять виконавчих директорів[13]. Він є обличчям корпорації і зв'язковим між Управлінським комітетом та урядом Японії[16]. Додатковий громадський контроль над діяльністю Управлінського комітету та Виконавчого відділу здійснює Інспекційний комітет[18]. Він складається більш ніж з трьох членів Упаравлінського комітету і звітує перед ним у випадку виявлення порушень в роботі корпорації[16][19].
При Японській телерадіомовній корпорації діють також Науково-технічні дослідницькі лабораторії[20], засновані 1930 року, та Дослідницький інститут культури телерадіомовлення[21], сформований 1946 року. Ці установи здійснюють науково-технічну та соціальну підтримку діяльності корпорації всередині країни і закордоном.
Станом на 2006 рік корпорація має 54 локальні телерадіомовні служби на території Японії. Вони покривають усі 47 японських префектур і згруповані за 8 регіонами для зручності. Деяким службам підпорядковані 14 локальних відділів, розміщених у великих префектурних містах. Штаб-квартира корпорації знаходиться в Токіо[22].
Перший північнояпонський регіон Хоккайдо представлений 7 службами, центральною з яких є телерадіомовна служба міста Саппоро. Другий північний регіон Тохоку має 6 служб з центром у місті Сендай, а також 5 локальних відділів. Східнояпонський регіон Канто-Косін'ецу з центром в Токіо контролює 10 телерадіомовних служб і 1 локальний відділ. Центральнояпонський регіон Токай-Хокуріку здійснює трансляцію програм корпорації через 7 служб та 3 відділи. Західна Японія представлена 3 регіонами — Кансай, Тюґоку та Шікоку. Перший має 6 служб і 1 відділ з центром в Осаці, другий — 5 служб і 3 відділи з центром в Хіросімі, а третій — 4 служби з центром в Мацуямі. Останньому південнояпонському регіону Кюсю з центром у Фукуоці підпорядковується 9 служб і 1 відділ.
Телерадіомовні служби NHK в Японії | |||||||||||
1. Саппоро |
8. Аоморі |
14. Наґано |
24. Наґоя |
||||||||
|
|
|
46. Фукуока |
Станом на 2006 рік корпорація має 31 представництво закордоном: 4 генеральні телерадіомовні служби, яким підпорядковано 25 відділень та 2 офіси. Найбільшою генеральною службою є Азійська, розквартирована в Бангкоці, столиці Таїланду. Вона контролює 12 відділів та 1 офіс, які висвітлюють новини на території Південно-Східної і Південної Азії, Австралії та Океанії, Близького та Середнього Сходу, а також Африки. Другою за величиною є Європейська генеральна телерадіомовна служба корпорації з центром в Парижі. У її відомстві перебуває 6 відділень та 1 офіс. Ця служба надає японському громадському телебаченню відомості про Україну через Московське відділення. Стратегічно важливими генеральними службами є Китайська та Американська, розквартировані у Пекіні та Нью-Йорку. Вони контролюють 4 і 3 відділення відповідно. Ці служби здійснюють збір та аналіз новин з країн Східної Азії, Північної та Південної Америк.
Генеральні телерадіомовні служби NHK в світі | |||||||||||
1. Ханойське відділення (В'єтнам) |
1. Лондонське відділення (Велика Британія) | ||||||||||
1. Шанхайське відділення (КНР) |
1. Вашингтонське відділення (США) |
Японія
Світ
Японія
Світ
NHK пропонує глядачам місцеві, національні та світові новини. NHK News 7 виходять щодня і транслюється двома мовами: японською та англійською на телеканалі NHK General TV та міжнародних каналах NHK TV Japan та NHK World Premium. Програма новин News Watch 9 також є двомовною, і вона також виходить на телеканалі NHK General TV та міжнародних каналах та NHK World Premium. Світові новини виходять в етері NHK BS 1 разом з Catch! Sekai no Top News вранці, а вночі International News Report, останні також виходять в етер NHK World Premium. Новини на NHK BS 1 виходять у етер 50 хвилин на годину, за винятком спортивних подій у прямому етері.
NHK також пропонує новини для людей з вадами слуху (які виходять в етері навчального телебачення NHK), регіональні новини (які виходять в етері на загальному телебаченні NHK) та дитячі новини. Newsline - це англомовна програма новин, розроблена для іноземних глядачів та виходить у етері NHK World.
Відповідно до Закону про мовлення, NHK зобов’язана передавати повідомлення про надзвичайні ситуації заздалегідь під час стихійних лих, таких як землетруси та цунамі. Їхня національна мережа сейсмометрів у співпраці з Японським метеорологічним агентством дає змогу NHK попереджати про землетруси за кілька секунд після його виявлення, а також більш детальну доповідь лише за дві-три хвилини після землетрусу. Вони також транслюють попередження про повітряну атаку на випадок війни, використовуючи систему J-Alert[29]
Усі попередження транслюються п’ятьма мовами: англійською, мандаринською, корейською та португальською (Японія має невеликі китайські, корейські та бразильські поселення), а також японською.
NHK транслює спортивні події країни та світу: боротьбу з сумо, ігри в бейсбол, Олімпійські ігри, футбол, а також низку інших видів спорту.
Симфонічний оркестр NHK, фінансований спонсором NHK, Ніппоном Хосо Кіокай, раніше (до 1951 р.) він називався - Японський симфонічний оркестр. Симфонічний оркестр NHK здобув визнання у всьому світі завдяки своїм 29 зарубіжним концертним турам, що розпочалися в 1960 році, презентації прем'єрних творів всесвітньо відомих композиторів, а також аудіозаписам, випущеним деякими найвідомішими музичними лейблами у світі[30].
З 1953 р. NHK транслював пісенний конкурс Kōhaku Uta Gassen напередодні Нового року, що закінчується незадовго до півночі.
Найдовше дитяче шоу в Японії, яке транслюють з 1959 року, називається "Okaasan to Issho" (англ. With Mother) і донині[31].
Влітку 2020, під час світової пандемії, NHK WORLD-JAPAN запустила новий міжнародний трансмедійний проєкт під назвою "Time to Question". Цей проєкт виник у результаті співпраці NHK із громадськими ЗМІ, недержавними організаціями та іншими партнерами по всьому світу.
Проєкт – це опитування, у якому можуть взяти участь люди у всьому світі. Його мета - запросити всіх, незалежно від їх віку, статі чи національністі, подумати про минуле, сьогодення та майбутнє нашого суспільства, уявляючи, як можна змінити поведінку та дії людства.
Опитування відкрито для користувачів Інтернету по всьому світу. Пройти опитування можна різнимии мовами: японською, англійською, французькою та німецькою, китайською, в'єтнамською, тайською та індонезійською.
Анкета складається з 130 питань на 6 основних тем, у тому числі містять роздуми про наше минуле та спадщину, сьогодення, розуміння майбутнього, наша поведінка як особистості, питання щодо охорони здоров'я та екології.
Результати постійно оновлюються і доступні для респондентів у режимі реального часу[33]
Новини, коротні відео, інформацію про програми можна знайти на офіційних сторінках NHK WORLD-JAPAN у соціальних мережах: Facebook [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.], Instagram [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Twitter [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.], YouTube [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.