Mons

Mons (мн. Montes; з латинської — «гора») — гора на небесному тілі. Термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв гір^[2]. У міжнародних назвах він, як і інші родові терміни, пишеться з великої літери та, як правило, стоїть після власного імені, але в назвах місячних гір — перед ним (наприклад, на Марсі є гора Alba Mons, а на Місяці — Mons Argaeus)^[3].

Гора Гедлі, частина місячних Апеннін. Висота — біля 4,5 км.^[1]

Меншим височинам, особливо куполоподібної форми, дають назви з терміном Tholus («купол»), а скупченням дрібних — Colles («пагорби»); для своєрідних млинцеподібних гір, характерних для Венери, вживають термін Farrum^[2].

Природа гір

Як і інші терміни планетної номенклатури^[2], слово Mons описує лише зовнішній вигляд об'єкта, а не його походження чи геологічну будову, і тому придатне для гір будь-якої природи. Походження названих так об'єктів дуже різноманітне. Найчастіше вони утворені тектонічними, ударними або вулканічними процесами. Прикладами таких гір є, відповідно, Maxwell Montes на Венері^[4], Montes Apenninus на Місяці^[5] та Olympus Mons на Марсі^[6]. Існують і гори іншого походження. Наприклад, хребет Geryon Montes на Марсі є залишком еродованого плато, що колись височіло в Ius Chasma, одному з каньйонів системи Valles Marineris.

При ударі космічного тіла гори можуть з'являтися і по краю кратера, і в його центрі, але центральні височини кратерів рідко отримують власні назви. До винятків належать Aeolis Mons у кратері Ґейл на Марсі та Scheria Montes у кратері Одіссей на Тефії.

Назви гір

Для позаземних гір термін Mons вперше вжив Міхаель ван Лангрен 1645 року^[7]. Він дав назви деяким горам Місяця^[8], але жодна з цих назв на картах не втрималася^[9]. Через два роки Ян Гевелій запропонував^[10] перші назви позаземних гір, що досі у вжитку. Місячні Альпи та Апенніни досі носять імена, дані Гевелієм, а ще 5 запропонованих ним назв зараз вживаються для інших гір (причому в деяких випадках він назвав горами не справжні гори, а яскраві промені кратерів)^[11].

Міжнародний астрономічний союз затвердив перші назви позаземних гір (разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами) 1935 року — але без латинського родового терміну. Його було повернуто до назв лише 1961 року^[7]. Станом на квітень 2015 року термін Mons чи Montes у назві мають 262 об'єкти: 117 на Венері, 50 на Марсі, 48 на Місяці, 23 на Іо, 13 на Титані, 9 на Япеті, 1 на Меркурії та 1 на Тефії^[3]. На різних небесних тілах їх називають по-різному^[12][3]:

• на Меркурії — словами різних мов, що означають спеку;
• на Венері — на честь різноманітних богинь різних народів (єдиний виняток — гори Максвелла);
• на Місяці — за назвами земних гір та хребтів, сусідніх кратерів, на честь видатних науковців, іноді — просто за людськими іменами; є й кілька назв іншого походження. В одному випадку (Mont Blanc) замість латинського Mons вжито французьке Mont;
• на Марсі — за назвами сусідніх деталей альбедо на картах Джованні Скіапареллі або Ежена Антоніаді;
• на Іо — за назвами місцевостей, згаданих у міфі про Іо, а також на честь богів та героїв з різних міфологій, пов'язаних з вогнем, Сонцем, громом або вулканами;
• на Тефії — за назвами місцевостей, згаданих в «Одіссеї» Гомера;
• на Титані — за назвами гір та гірських систем Середзем'я Джона Толкіна;
• на Япеті — за назвами географічних об'єктів, згаданих у «Пісні про Роланда».

Див. також

• Список найвищих гір у Сонячній системі
• Списки позаземних гір