Mons
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Mons (мн. Montes; з латинської — «гора») — гора на небесному тілі. Термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв гір[2]. У міжнародних назвах він, як і інші родові терміни, пишеться з великої літери та, як правило, стоїть після власного імені, але в назвах місячних гір — перед ним (наприклад, на Марсі є гора Alba Mons, а на Місяці — Mons Argaeus)[3].

Меншим височинам, особливо куполоподібної форми, дають назви з терміном Tholus («купол»), а скупченням дрібних — Colles («пагорби»); для своєрідних млинцеподібних гір, характерних для Венери, вживають термін Farrum[2].
Природа гір
Як і інші терміни планетної номенклатури[2], слово Mons описує лише зовнішній вигляд об'єкта, а не його походження чи геологічну будову, і тому придатне для гір будь-якої природи. Походження названих так об'єктів дуже різноманітне. Найчастіше вони утворені тектонічними, ударними або вулканічними процесами. Прикладами таких гір є, відповідно, Maxwell Montes на Венері[4], Montes Apenninus на Місяці[5] та Olympus Mons на Марсі[6]. Існують і гори іншого походження. Наприклад, хребет Geryon Montes на Марсі є залишком еродованого плато, що колись височіло в Ius Chasma, одному з каньйонів системи Valles Marineris.
При ударі космічного тіла гори можуть з'являтися і по краю кратера, і в його центрі, але центральні височини кратерів рідко отримують власні назви. До винятків належать Aeolis Mons у кратері Ґейл на Марсі та Scheria Montes у кратері Одіссей на Тефії.
Назви гір
Узагальнити
Перспектива
Для позаземних гір термін Mons вперше вжив Міхаель ван Лангрен 1645 року[7]. Він дав назви деяким горам Місяця[8], але жодна з цих назв на картах не втрималася[9]. Через два роки Ян Гевелій запропонував[10] перші назви позаземних гір, що досі у вжитку. Місячні Альпи та Апенніни досі носять імена, дані Гевелієм, а ще 5 запропонованих ним назв зараз вживаються для інших гір (причому в деяких випадках він назвав горами не справжні гори, а яскраві промені кратерів)[11].
Міжнародний астрономічний союз затвердив перші назви позаземних гір (разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами) 1935 року — але без латинського родового терміну. Його було повернуто до назв лише 1961 року[7]. Станом на квітень 2015 року термін Mons чи Montes у назві мають 262 об'єкти: 117 на Венері, 50 на Марсі, 48 на Місяці, 23 на Іо, 13 на Титані, 9 на Япеті, 1 на Меркурії та 1 на Тефії[3]. На різних небесних тілах їх називають по-різному[12][3]:
- на Меркурії — словами різних мов, що означають спеку;
- на Венері — на честь різноманітних богинь різних народів (єдиний виняток — гори Максвелла);
- на Місяці — за назвами земних гір та хребтів, сусідніх кратерів, на честь видатних науковців, іноді — просто за людськими іменами; є й кілька назв іншого походження. В одному випадку (Mont Blanc) замість латинського Mons вжито французьке Mont;
- на Марсі — за назвами сусідніх деталей альбедо на картах Джованні Скіапареллі або Ежена Антоніаді;
- на Іо — за назвами місцевостей, згаданих у міфі про Іо, а також на честь богів та героїв з різних міфологій, пов'язаних з вогнем, Сонцем, громом або вулканами;
- на Тефії — за назвами місцевостей, згаданих в «Одіссеї» Гомера;
- на Титані — за назвами гір та гірських систем Середзем'я Джона Толкіна;
- на Япеті — за назвами географічних об'єктів, згаданих у «Пісні про Роланда».
Див. також
- Список найвищих гір у Сонячній системі
- Списки позаземних гір
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.