вид грибів З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Білопавутинник бульбистий (Leucocortinarius bulbiger) — рідкісний вид з диз'юнктивним ареалом, єдиний представник роду білопавутинник (Leucocortinarius). Гриб класифіковано у 1945 році[7].
| Білопавутинник бульбистий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leucocortinarius bulbiger (Albertini & Schweinitz) Singer | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cortinellus bulbiger[1] | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Напівкуляста м'ясиста бурувато-кремова шапка діаметром 5–8 см з залишками покривала посередині та по краю у вигляді білуватих павутинистих пластівців. Тонкі негусті, спочатку білі, згодом глинисто-коричнюваті пластинки прирослі зубцем. Веретеноподібно-еліпсоподібні гладенькі товстостінні безбарвні пори 7–9×4–5 мкм. Споровий порошок білуватий. Підсихаючи, стає блідо-вохристим. Ніжка звужується догори. Розміром 5–10×0,7–1 см. Білувата суцільна основа бульбоподібно розширена — до 2,5–3 см. У верхній частині має білувате павутинисте кільце, яке швидко зникає. Білий щільний м'якуш без особливого запаху та смаку. Пряжки є.
Плодові тіла з'являються у вересні — жовтні.
Європа, Азія та Північна Америка. В Україні відомий із Західного та Лівобережного Лісостепу, Старобільського злаково-лучного Степу та Гірського Криму. Росте на ґрунті в хвойних та листяних лісах. Трапляється поодиноко та невеликими групами.
Їстівний гриб.
Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
