Гельсінкі
місто, столиця Фінляндії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ге́льсінкі[12], Гельсінки, раніше Хельсінки[13][14] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] (
прослухати); швед. Helsingfors) — столиця й найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний і освітньо-культурний центр країни.
| Гельсінкі фін. Helsingin kaupunki швед. Helsingfors stad | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
| 60°10′15″ пн. ш. 24°56′15″ сх. д. | |||||||
| Країна |
 Фінляндія[1] | ||||||
| Адмінодиниця | Уусімаа | ||||||
| Столиця для | Фінляндія | ||||||
|
Межує з
| |||||||
| Засновано | 12 червня 1550[6] | ||||||
| Площа | 214,42 км²[7] | ||||||
| Населення | 675 747 осіб (29 лютого 2024)[8] | ||||||
| Висота НРМ | 17 м | ||||||
| Найвища точка | Ківікко | ||||||
| Водойма | Фінська затока, Вантаа | ||||||
| Клімат | теплий вологий континентальний (Dfb)d | ||||||
| Офіційна мова | фінська[9][10][11] і шведська[9][10][11] | ||||||
| Телефонний код | 09 | ||||||
| Часовий пояс | UTC+2, DAZD, EEDT і UTC+3 | ||||||
| GeoNames | 658225, 658226 | ||||||
| OSM | r34914 ·R | ||||||
| Поштові індекси | 00100–00990 | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Мер Гельсінкіd | Юхана Вартіайненd | ||||||
| Вебсайт | hel.fi | ||||||
| Мапа | |||||||
 | |||||||
|
| |||||||
|
| |||||||
 Гельсінкі у Вікісховищі | |||||||
.svg)
Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.
Клімат Гельсінкі помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.
| Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Абсолютний максимум, °C | 8,5 | 11,8 | 15,1 | 21,9 | 27,6 | 30,9 | 34,0 | 31,2 | 26,2 | 17,5 | 11,6 | 9,8 | |
| Середній максимум, °C | −1,7 | −2,3 | 1,2 | 6,8 | 14,0 | 18,7 | 20,9 | 19,3 | 14,9 | 8,6 | 3,6 | 0,2 | |
| Середня температура, °C | −4,3 | −5 | −1,5 | 3,6 | 10,0 | 14,9 | 17,3 | 16,0 | 11,0 | 6,2 | 1,4 | −2,4 | |
| Середній мінімум, °C | −6,9 | −7,7 | −4,2 | 0,4 | 6,0 | 11,0 | 13,7 | 12,6 | 8,1 | 3,8 | −0,8 | −5 | |
| Абсолютний мінімум, °C | −34,3 | −31,5 | −24,5 | −16,3 | −4,8 | 0,7 | 5,4 | 2,8 | −4,5 | −11,6 | −18,6 | −29,5 | |
| Норма опадів, мм | 47 | 36 | 38 | 36 | 32 | 49 | 62 | 78 | 66 | 73 | 68 | 58 | |
| Джерело: Статистика за період 1971–2000[15] | |||||||||||||
Місто Гельсінкі засновано 1550 року наказом шведського короля Густава I Вази в гирлі річки Вантаа. 1643 року його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано з тим, що гавань виявилась надто мілкою.
У ході Великої Північної війни, у травні й липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході Російсько-шведської війни 1741—1743 років, місто захоплювали війська Російської імперії.
1748 року на островах поблизу Гельсінкі шведи розпочали будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалося Турку (Або).
18 лютого 1808 року, у ході нової Російсько-шведської війни 1808—1809 років, місто знову захопили російські війська, і воно остаточно закріпилося за росіянами 1809 року за Фредріксгамнським договором.
У 1812 році, через три роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.
Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.
У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.
Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952 року, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».
У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1550 | 1 500 |
| 1700 | 4 000 |
| 1750 | 6 000 |
| 1800 | 15 000 |
| 1850 | 50 000 |
| 1875 | 100 000 |
| 1900 | 180 000 |
| 1930 | 400 000 |
| 1950 | 610 000 |
| 1975 | 900 000 |
| 2004 | 1 240 000 |
Населення міста станом на рік — 675 тисяч жителів (2023)[16]. Іноземні громадяни становлять приблизно 18 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:
Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 500 000 осіб.
Мовна ситуація
У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).
До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.
У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.
Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.
Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.
До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.
Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 раза більший ніж пересічний по країні[17].
Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[18].
83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (у тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[19].
У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.
У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.
Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60—80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.
Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).
Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.
У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[20].
Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[21][22], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.
Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяйянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[23].
Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.
У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.
Гельсінські університети:
- Гельсінський університет;
- Школа економіки Hanken;
- Академія образотворчих мистецтв;
- Академія Сібеліуса;
- Театральна академія;
- Фінський національний університет оборони.
Політехнічні виші міста:
- Університет прикладних наук Haaga-Helia;
- Муніципальний Університет прикладних наук;
- Гельсінська політехніка «Аркада».
Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи у 2000 році.
Театри і культурні центри
У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[24].
Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.
Музеї
Основні гельсінські музеї:
- Міський музей Гельсінкі, має кілька відділень, у тому числі два літніх музеї: Будинок бюргера і Музей електростанції. Вхід в обидва музеї безкоштовний.
- Національний музей Фінляндії
- Фінська національна галерея
- Фортеця Суоменлінна
- Дім-музей Урхо Кекконена Таммініемі
- Музей пошти
- Музей фінської архітектури
- Художній музей Амоса Андерсона
- Єрн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
- Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
- Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
- Магнус Ліндберг — композитор та піаніст.
- Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
- Моріц Стіллер (1883—1928) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
- Міка Валтарі (1908—1979) — письменник, класик фінської літератури, кіносценарист, драматург і поет
- Джордж Гейнз (1917—2016) — американський актор фінського, українського, польського, французького та голландського походження
- Таня Вебер (* 1926) — італійська акторка і фотомодель фінського походження
- Якоб Седерман (* 1938) — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.
Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki
- 1495 Гельсінкі — астероїд, названий на честь міста.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
