Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Google Arts & Culture (укр. Мистецтво й Культура Ґуґл; колишня назва: Google Art Project) — це онлайн-платформа, використовуючи яку громадськість може отримати доступ до зображень високої чіткості художніх робіт, які зберігаються у музеях — партнерах ініціативи. Проєкт був запущений компанією Google 01 лютого 2011 року, у партнерстві з 17 міжнародно відомими музеями, включно з Галереєю Тейт, Лондон; Музеєм мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк та Галереєю Уффіці, Флоренція.[4]
Тип | програмне забезпечення вебсайт 3D-графіка і розробник відеоігор[1][2][3] |
---|---|
Автор | |
Розробник | Google Inc. |
Перший випуск | 1 лютого 2011 |
Стабільний випуск | 3 (20 травня 2013) |
Платформа | Android і IOS |
Стан розробки | активний |
Вебсайт | www.googleartproject.com |
Платформа дозволяє користувачам здійснювати віртуальні тури галереями музеїв, знайомитись з фізичною та контекстуальною інформацією про художні роботи та створювати свої власні віртуальні колекції. Функція «walk-through» проєкту використовує технологію Google Street View.[5] Зображення багатьох робіт існують у надзвичайно високій якості, а кожен музей-партнер обрав одну роботу, зображення якої мало якість один гігапіксель (більше 1 млрд пікселів).
3 квітня 2012 року Google оголосив про значне розширення Артпроєкту та підписав угоди про партнерство з 151 музеєм 40 країн. На той час платформа налічувала більше 32 тис. робіт з 46 музеїв та продовжвалась робота з формування колекції зображень інших партнерських музеїв. Серед нових партнерів були Художня галерея Онтаріо, Білий дім, Галерея австралійського скельного мистецтва Гріффітського університету (Австралія), Музей ісламського мистецтва (Доха) та Гонконзький музей мистецтв.[6] Тоді ж Google запустив другу, поліпшену версію сайту з функціями Google+, покращеним пошуком та функціями для навчання.[7] Станом на березень 2015 року на сайті 81,8 тис. робіт з 486 колекцій.
З огляду на наміри створити з платформи глобальний ресурс, він доступний багатьма мовами.[8]
Зараз Google Art Project є частиною Google Cultural Institute (Культурного інституту Ґуґл)[9], в рамках якого також реалізуються проєкти:
Артпроєкт виник внаслідок політики Ґуґл про «20% часу», в рамках якої працівники компанії можуть брати до 20 % свого робочого часу на роботу над власними ідеями.[10], — невелика команда працівників створила проєкт після дискусії, як використати технології Ґуґл для того, щоб зробити музеї більш доступними[11]. Оскільки проєкт відповідає місії Ґуґл «організувати інформацію світу та зробити її універсально доступною та корисною»[12], в середині 2009 року керівництво компанії вирішило підтримати проєкт та звернутися до онлайн-кураторів музеїв про участь у проєкті[13].
Для реалізації концепції команда Ґуґл пристосувала наявні технології, в тому числі Google Street View та Picasa та створила ряд нових засобів спеціально для проєкту. Так, була створена нова версія системи камер Google Street View 360° для використання всередині будівель, яка була встановлена на спеціальний візок. Були використані професійні панорамні головки CLAUSS RODEON VR Head HD та CLAUSS VR Head ST для отримання фото творів мистецтва високої роздільної здатності.
Кожен музей-партнер обирав один твір мистецтва для фото ультра-високої роздільної здатності приблизно в 1 000 більше ніж звичайна цифрова камера[14]. На 2012 рік, найбільше фото — картини О. А. Іванова «Явлення Христа народу», мав розмір більше 12 гігапікселів.
Для отримання максимальної якості зображень, команда Ґуґл співпрацювала з спеціалістами з освітлення та фотографії музеїв-партнерів. Наприклад в Тейт Британія, для їх гігапіксельного зображення картини «No Woman No Cry» спеціалістами галереї було запропоновано зняти картину при денному освітленні та в темряві, щоб зафіксувати таємне фосфоресцентне зображення на картині, яке світиться в темряві. Фотографам Ґуґл треба було адаптувати їх метод, щоб засувка камери була відкрита протягом 8 секунд в темряві для отримання достатньо чіткого зображення. Але тепер, в Артпроєкті можна побачили обидва зображення, а у фізичній галереї Тейт — ні[15].
Після того, як були зроблені фото, команда використала ПО Google Street View та дані GPS для поєднання фото та прив'язки їх до планів поверхів музеїв та до карт Ґуґл, так, що користувачі можуть легко переходити від карт до Google Street View до прогулянки всередині галерей музеїв-партнерів до розгляду картини засобами Picasa, наприклад «розгляд під мікроскопом».[11]
Користувачі можуть ‘здійснити прогулянку’ галереями за допомогою Google Street View та переглянути твори мистецтва за допомогою Picasa, яка дозволяє роздивитися їх деталі у більшому наближенні, ніж видно неозброєним оком, а також прив'язано до науково-просвітницького контенту на інших ресурсах Ґуґл, наприклад Google Scholar, Google Docs та YouTube, що дозволяє отримати додаткову інформацію про твір мистецтва[16]. Користувачі також можуть створювати власні галереї та ділитися ними зі знайомими[16] різними засобами, у тому числі за допомогою соціальної платформи Google+. Використання Google+ Hangouts в проєкті дозволяє і інтерактивне використання, наприклад онлайн-лекція професора про мистецтво, яка використовує зображення колекції та відео-дискусії зі студентами, або віртуальний професійний гід по музею для віддалених відвідувачів[17].
Люк Вінсент, директор інжиніринга в Ґуґл та керівник команди, відповідальної за доопрацювання і використання Street View в Артпроєкті, висловлював занепокоєність щодо достатності якості панорамних камер, які використовувались для фотографування галерей та робіт в них[14]. Деякі художні твори було особливо важко правильно сфотографувати та відтворити як віртуальні, двовимірні зображення. Одним з також була картина Ганса Гольбейна молодшого «Посланці» з огляду на використання художником анаморфних технік для викривлення зображення черепа на передньому плані картини. Коли людина дивиться на оригінал картини в Національній галереї в Лондоні, зображення черепа здається викривленим доки вона не відійде на декілька кроків вбік до точки, яку мав на меті художник. В цей момент, зображення черепу стає дуже реалістичним. Цей ефект переданий у віртуальний світ у гігапіксельній версії фото картини, але значно менш виражений у функції «прогулянки».[5]
Ґуґл продовжує роботу над покращенням технічної реалізації проєкту.
При запуску проєкту були залучені 17 музеїв-партнерів. Початкові 1 061 високоякісні зображення 486 різних митців були показані в 385 віртуальних галереях з 6 000 панорамами в стилі Street View.[5][18]
Нижче наведено перелік оригінальних 17 музеїв-партнерів, з гігапіксельним зображеннями обраної ними картини з їх колекції як вона є в Google Art Project:
Ґуґл має на меті збільшення кількості учасників Артпроєкту, тому шукає партнерства з музеями різних країн світу[8]. Зараз в Артпроєкті майже 500 колекцій з 81,8 тисяч експонатів. Артпроєкт надає галереям можливість заповнити форму на запит партнерства з Ґуґл.
Запуск Google Art Project спричинив дебати серед вчених, персоналу музеїв, критиків мистецтва та журналістів, і отримав як позитивні відгуки так і критику. В рамках подальшого розвитку проєкту Ґуґл взяв до уваги частину критики.
Серед причин схвалення проєкту основними є такі:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.