Loading AI tools
155-мм причіпна саморухома гаубиця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
FH70 — це 155-мм причіпна саморухома гаубиця, яка перебуває на озброєнні з 1970-х.
 |
| Польова гаубиця FH70 | |
|---|---|
.jpg) Гаубиця FH70 у колекції музею танків Північного Корнуолла | |
| Тип | причіпна саморухома гаубиця |
| Походження | Велика Британія, ФРН, Італія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1978 — досі |
| Оператори | див. Оператори |
| Війни | див. Бойове застосування |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1968 — 1976 |
| Виробник | VSEL, Rheinmetall, OTO Melara, Japan Steel Works |
| Виготовлення | 1978 — досі |
| Характеристики | |
| Вага | 7 800 — 9 600 кг |
| Довжина | 9,8 м |
| Довжина ствола | 6,0 м |
| Ширина | 2,2 м |
| Висота | 2,5 м |
| Обслуга | 7+1 |
| Калібр | 155 мм |
| Темп вогню | 3 постріли за 15 секунд Постійно: 6 пострілів/хв |
| Дульна швидкість | 827 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 24 — 30 км[1] |
FH70 у Вікісховищі | |
У 1963 НАТО узгодила документ «Основні військові вимоги НАТО 39» щодо артилерії близької підтримки, як причіпної, так і гусеничної. Послідовно Німеччина та Велика Британія розпочали обговорення та дослідження конструкції та в 1968 році встановили узгоджені експлуатаційні характеристики для причіпної 155 мм гармати близької підтримки. Італія приєдналася до угоди в 1970 році.
Основними вимогами були:
FH70 розроблялась для заміни 155-мм гаубиці M114 та спорядженні батальйонів загальної підтримки в німецьких полках дивізійної артилерії, а також для оснащення полків підтримки Великої Британії (для заміни 5,5-дюймової гармати). Вона фактично була використовувана регулярними полками Великої Британії для безпосередньої підтримки піхотних бригад до закінчення холодної війни, та замінила легку гаубицю L118 у двох полках Територіальної Армії у 1992—1999 рр.
FH70 має кілька цікавих функцій, зокрема:
Ствол має довжину 39 калібрів, що дає стандартну максимальну початкову швидкість 827 м/с. Він має дулове гальмо, що дає 32 % ККД.
Інші звичайні особливості включають розвідні станини і поворотну опорну плиту. Спочатку гаубиця мала механізоване зарядження, але далі вперше отримала швидке досилання снаряда. Згідно з багаторічною практикою Великої Британії, у ній використовується одноосібне наведення. Все це означає, що гарматою може керувати мінімальна обслуга у складі всього 4 чоловік (командир, навідник і 2 заряджаючих). Скорострільність серією становить 3 постріли за 15 секунд. Він також оснащений телескопом прямого вогню.
Був ряд недоліків конструкції, які стали очевидними при експлуатації. Гаубицю було введено в експлуатацію у Великій Британії у 1980 році. Стало зрозуміло, що існують значні труднощі з системою подачі боєприпасів в неідеальних умовах, тому були розроблені процедури для вирішення цих проблем. В 1987 році було модифіковано кріплення для буксирування гаубиці для рішення проблеми слабкості конструкції. Також виникали проблеми з приводом на ДСУ Flat-4 VW, і гідравлічна система завжди була вразливою до очевидних проблем, викликаних зовнішнім неброньованим корпусом у бойових умовах. Крім того, корпус поворотного прицілу був уразливим до пошкоджень.
Нові снаряди відповідають чотиристоронній балістичній угоді між США, Великою Британією, Німеччиною та Італією. По суті, це означає що снаряд має таку ж форму та розміри, що й американський активно-реактивний снаряд M549. Стандартний фугасний снаряд (французького виробника L15) вагою 43,5 кг має тонкі стінки і містить 11,3 кг ВР. Це є найбільшою вагою вибухових речовин для стандартного 155-мм снаряду.
Найбільш вживаними снарядами для FH-70 є:
Ця гаубиця також може використовувати снаряди великої дальності, такі як реактивний снаряд M549A1 армії США і снаряд з донним газогенератором RB30, обидва мають дальність 30 км. Високоточний снаряд з лазерним наведенням M712 Copperhead армії США також сумісний з FH-70.
Порохові (метальні) заряди стандартні для всіх систем НАТО калібру 155 мм
Кожна країна розробила власні запали та заряди. Збройні сили Великої Британії використовують контейнер Unit Load Container з 17 повними снарядами, включаючи снаряди з встановленими запалами — новинка для 155 мм снаряда.
Порохові заряди запалюються ударними капсулями, і FH-70 автоматично перезаряджає замок капсулем з магазину, що містить 10 праймерів щоразу, коли відкривається затвор.
Також можна стріляти 155-мм боєприпасами стандартного зразка США, хоча, через різницю в розмірі, американські капсулі виявилися проблематичними для зарядження капсульного магазину.
Наприкінці травня 2022 року стало відомо, що гаубиці FH70 уже передані в бойові українські артилерійські підрозділи та працюють по російських окупантах[2].
.png)
Поточні
Італія — 90 на службі із 162 замовлених
Японія — 480 побудованих за ліцензією з боєприпасом Japan Steel Works.
Ліван — невідома кількість.
Марокко — 30
Нідерланди — 15 в резерві військового часу
Оман — 12
Саудівська Аравія — 72
Україна — невідома кількість від Італії[3][4] та 24 від Естонії[5].Колишні
У середині травня стало відомо, що італійський уряд погодив передачу Україні 155-мм гаубиць FH70. Водночас 26 травня 2022 року оперативне командування «Захід» повідомило, що ці гаубиці вже в руках Збройних Сил України та нищать росіян — і невдовзі опублікувало детальне відео з роботою розрахунку цих гаубиць в Україні[6].
Низка зовнішніх ознак, а також застосування вантажівки MAN Kat 1 6×6 дало підстави вважати, що окрім Італії дані гаубиці були передані Україні від Естонії[6]. Згодом з'явились свідчення й про використання саме італійських, разом із машинами Iveco Astra SM 66.40[7].
У січні 2023 Естонія заявила, що передасть Україні усі свої гаубиці, яких у неї на той час було 24 одиниці[5].
.jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
