Пінгвін новозеландський

Пінгві́н новозел́андський, (Eudyptes pachyrhynchus) — вид птахів з роду червонодзьобий пінгвін родини пінгвінових. Має 2 підвиди.

? Пінгвін новозеландський
Охоронний статус
Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Птахи (Aves) Надряд: Кілегруді (Neognathae) Ряд: Пінгвіноподібні (Sphenisciformes) Родина: Пінгвінові (Spheniscidae) Рід: Червонодзьобий пінгвін (Eudyptes ) Вид: Пінгвін новозеландський
Біноміальна назва
Eudyptes pachyrhynchus G.R. Gray, 1845
Поширення пінгвіна новозеландського
Посилання
Вікісховище: Eudyptes pachyrhynchus Віківиди: Eudyptes pachyrhynchus ITIS: 174454 МСОП: 22697776 NCBI: 37080 Fossilworks: 143761

Опис

Загальна довжина коливається від 50 до 70 см, вага 2-5 кг (самці — 3-5 кг, самиці — 2,5-4,8 кг). Статевий диморфізм майже не виражений: самиці відрізняються лише тим, що мають трохи менший дзьоб. Голова чорного кольору. Оперення на спині чорне, на животі — біле. Позаду очей, в районі скронь, розташоване пір'я яскраво-жовтого кольору. На щоках присутні білі смужки.

Розповсюдження

Мешкає на островах Нової Зеландії, прибережних до них островів — острові Стюарт і острові Соландер.

Популяція цих пінгвінів, згідно з оцінками фахівців, налічує 5-10 тисяч пар. Але є й інша точка зору, що популяція їх набагато менше, всього близько 1 тисячі пар.

Спосіб життя

Пінгвіни цього виду відрізняються своєю лякливістю. Вони воліють облаштовувати свої гнізда по берегах фіордів і заток, звідки і пішла їх друга назва. Місця вони обирають лісисті, з вологим кліматом, але при цьому не рідкісні випадки, коли ці пінгвіни відкладають яйця прямо біля коріння дерев.

Статева зрілість настає у 5 років. Розмноження відбувається у червні-липні. У липні самиця відкладає 2 яйця блідо-зеленого кольору. Самиця та самець почергово висиджують яйця. Пташенята вилуплюються через 30-36 днів.

Підвиди

• Eudyptes pachyrhynchus atratus
• Eudyptes pachyrhynchus pachyrhynchus

Джерела

• Tony D. Williams: The Penguins. Oxford University Press, Oxford 1995, ISBN 0-19-854667-X