Диплодо́к (Diplodocus) — рід диплодокових завроподів, ряду ящеротазових, які жили у пізньому юрському періоді, 154—152 млн років тому. Його скам'янілості вперше були виявлені у 1877 році Семюелем Уіллістоном у верхньоюрських відкладах Північної Америки.
| Диплодок Час існування: пізня юра (кімеридж), 154–152 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Змонтований скелет D. carnegii («Діппі») у природознавчому музеї Карнегі; вважається одним з найвідоміших скелетів динозавра у світі[3][c][4][d] | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| † Diplodocus longus (nomen dubium) Marsh, 1878 | ||||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| * Seismosaurus Gillette, 1991 | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Родова назва Dipodocus, що була запропонована Отніелем Чарльзом Маршем у 1878 році, є неолатинським терміном та походить з давногрецької означає «двоосновний» (грец. διπλόος — «подвійний» та грец. δοκός — «колода», «дишло», «основа»)[5][6], що є посиланням на його двобічні шеврони хвоста.
Диплодоки є одними з найпоширеніших скам'янілостей динозаврів, знайдених у середніх та верхніх шарах формації Моррісон, наприкінці кімериджського періоду[7]. Формація Моррісон фіксує середовище і час, в якому домінували гігантські завроподові динозаври, такі як апатозавр, барозавр, брахіозавр, бронтозавр і камаразавр[8]. Їхні великі розміри могли бути стримуючим фактором для хижих алозаврів і цератозаврів — їхні рештки були винайдені в тих же шарах, що дозволяє припустити, що вони співіснували з диплодоками.
Диплодок — один з найбільш легко впізнаваних динозаврів, з його типовою завроподовою формою, довгою шиєю і хвостом та чотирма міцними ногами. Впродовж багатьох років це був найдовший з відомих динозаврів.
Опис
З-поміж найвідоміших завроподів, диплодоки були дуже великими, довгошиїми, чотириногими тваринами з довгими, схожими на батоги, хвостами. Їхні передні кінцівки були трохи коротші за задні, що зумовлювало їхню переважно горизонтальну стійку. Будову скелета цих довгошиїх і довгохвостих тварин, що спиралися на чотири міцні ноги, порівнюють з будовою консольних мостів[9]. Власне, D. carnegii на сьогодні є одним з найдовших динозаврів, відомих за повним скелетом[9], загальною довжиною 24—26 метрів[10][11]. Сучасні оцінки маси D. carnegii, як правило, знаходяться в діапазоні 12—14,8 тонни[10][12][11].
Diplodocus hallorum, відомий за частковими рештками, був ще більшим і, за оцінками, мав би масу чотирьох слонів[13]. Вперше описаний у 1991 році, першовідкривач Девід Гіллетт підрахував, що його довжина становила 33 м. Ці підрахунки були зроблені на основі ізометричного масштабування з D. carnegii. Однак пізніше він заявив, що це малоймовірно, і оцінив його довжину в 39—45 метрів, припускаючи, що деякі особини могли мати довжину до 52 метрів[14] і важити від 80 до 100 тонн, що робило його найдовшим з відомих динозаврів (за винятком тих, що відомі за дуже поганими рештками, таких як амфіцелія або мараапунізавр). Пізніше оціночна довжина була переглянута та зменшена до 30,5—35 м, а потім до 29—33,5 м[15][16][17][11][10], оскільки Гіллетт спочатку сплутав хребці 12-19 з хребцями 20-27. Оцінки ваги, засновані на переглянутій довжині, сягають 38 тонн[15], хоча зовсім недавно, за даними Грегорі С. Пола, 29-метровий D. hallorum важив би 23 тонни[10]. Пізніше, у 2024 році, дослідження показало, що маса 33-метрового D. hallorum становила б лише 21 тонну, хоча дослідження припустило, що це лише середній розмір дорослої особини, а не максимальний можливий розмір тіла виду[18].
Палеобіологія
Розмноження та ріст
Хоча немає жодних доказів гніздування диплодоків, були знайдені місця гніздування інших завроподів, таких як титанозавр салтазавр[19][20]. Місця гніздування титанозаврів вказують на те, що вони відкладали яйця колективно на великій території в численні неглибокі ями, кожна з яких була вкрита рослинністю. Диплодок, можливо, робив так само. У документальному фільмі «Прогулянки з динозаврами» зображено маму-диплодока, яка використовує яйцеклад для відкладання яєць, але це була чиста спекуляція з боку автора документального фільму[21]. У диплодоків та інших завроподів розмір кладок та самих яєць був напрочуд малим, як для таких великих тварин. Очевидно, це було пристосуванням для захисту від хижаків, оскільки великі яйця потребували б більшого часу для інкубації, а отже, наражалися б на більший ризик[22].
На основі гістологічних досліджень кісток на початку 2000-х років було зроблено припущення, що диплодоки та інші завроподи росли дуже швидко, досягаючи статевої зрілості у віці трохи більше десяти років і продовжуючи рости протягом усього життя[23][24][25]. Однак, за оцінками дослідження 2024 року, максимальний вік смерті голотипу D. hallorum складав близько 60 років, що більш ніж на 20 років старше найстарішого з відомих зразків завроподів. Згідно з дослідженням, «він нещодавно досягнув скелетної зрілості, напередодні смерті». Це робить його одним з найстаріших відомих зразків динозаврів. Дослідження також припускає, що D. hallorum, можливо, мав відносно повільний і більш тривалий темп росту, ніж D. carnegii, оскільки останній досягав зрілості у віці лише 24—34 років[18].
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
