Квіткокол садовий

Квіткокол садовий^[2] (Diglossa baritula) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.

? Квіткокол садовий
Самець садового квіткокола Самиця садового квіткокола
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Рід: Квіткокол (Diglossa) Вид: Квіткокол садовий
Біноміальна назва
Diglossa baritula Wagler, 1832
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Diglossa baritula Віківиди: Diglossa baritula ITIS: 559778 МСОП: 22723636 NCBI: 460199

Опис

Самець садового квіткокола

Пара садових квіткоколів

Довжина птаха становить 10-12 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла синювато-сірі, голова більш темна. Підборіддя і верхня частина горла синювато-сіра, решта нижньої частини тіла рудувато-коричнева. У самиць голова і верхня частина тіла сірувато-оливкові, крила і хвіст більш темні, на крилах світлі смужки. Горло, груди і боки попелясто-коричневі, на грудях нечіткі темні смуги, живіт коричневий. Дзьоб чорний, біля основи рожевуватий, вузький, вигнутий догори, на кінці гачкуватий. Лапи тьмяно-рожеві. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення дорослих птахів, однак у молодих самицт голова і верхня частина тіла оливкові або оливково-коричневі, крила і хвіст більш темні. Махові пера мають світлі края. Горло і груди тьмяно-жовтуваті, на грудях нечіткі темні смуги. Живіт і гузка охристі.

Підвиди

Виділяють три підвиди:^[3]

• D. b. baritula Wagler, 1832 — високогір'я центральної Мексики (від південного сходу Халіско до перешийка Теуантепек);
• D. b. montana Dearborn, 1907 — високогір'я південної Мексики (Чіапас), Гватемали і Сальвадору;
• D. b. parva Griscom, 1932 — високогір'я від східної Гватемали (Сьєрра-де-лас-Мінас^[en]) до Нікарагуа.

Поширення й екологія

Садові квіткоколи мешкають в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі і Нікарагуа. Вони живуть в гірських сосново-дубових^[en] і хмарних тропічних лісах, у високогірних чагарникових заростях, на високогірних барвінкових луках, в парках і садах. Зустрічаються поодинці, на висоті від 1200 до 3350 м над рівнем моря. Живляться нектаром кручених паничів, лобелій і леандр Leandra^[4]. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, хвої і корінців, розміщується в чагарниках. В кладці 2-3 блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими і сірими плямками.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Diglossa baritula: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.
4. Maloof, Joan E; Inouye, David W (Oct 2000). Are nectar robbers cheaters or mutualists?. Ecology. 81 (10): 2651—2661. CiteSeerX 10.1.1.463.752. doi:10.1890/0012-9658(2000)081[2651:ANRCOM]2.0.CO;2. ISSN 0012-9658.