Пінтадо

Пінта́до^[5] (Daption capense) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в Південній півкулі. Це єдиний представник монотипового роду Пінтадо (Daption).

? Пінтадо
Пінтадо (підвид D. c. australe, на південний схід від Тасманії)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes) Родина: Буревісникові (Procellariidae) Рід: Пінтадо (Daption) Stephens, 1826[2] Вид: Пінтадо
Біноміальна назва
Daption capense (Linnaeus, 1758)[3][4]
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Procellaria capensis Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Daption capense Віківиди: Daption capense EOL: 45512104 ITIS: 174534 МСОП: 22697879 NCBI: 37055 Fossilworks: 374026

Опис

Пінтадо (підвид D. c. capense)

Пінтадо (острів Кінг-Джордж)

Пінтадо

Пінтадо

Пінтадо

Пінтадо — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 35-40 см, розмах крил 80-90 см, вага 340—528 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і верхня частина спини чорні. Спина і верхня сторона крил чорно-білі, плямисті, на крилах великі білі плями, кінчики крил чорні. Надхвістя і верхня сторона хвоста білі, поцятковані чорними плямами, на кінці хвоста широка чорна смуга. Нижня частина тіла біла, нижня сторона крил біла з чорними краями. Дзьоб і лапи чорні^[6].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[7]

• D. c. capense (Linnaeus, 1758) — гніздяться на узбережжі Антарктиди та на островах Субантарктики (від Нової Джорджії до архіпелагу Кергелен, островів Герд і Маккуорі);
• D. c. australe Mathews, 1913 — гніздяться на субантарктичних островах Нової Зеландії (Чатем, Баунті, Баллені, Кемпбелл, острови Антиподів, Оклендські острови і острови Снерс^[en]).

Поширення і екологія

Пінтадо гніздяться на багатьох островах Антарктики та Субантарктики, основні місця їх гніздування знаходяться на Антарктичному півострові, на Новій Джорджії, на островах Баллені і Кергелен, а також на островах моря Скоша. Під час сезону розмноження вони зустрічаються у водах антарктичного шельфу, а взимку переміщуються на північ, досягаючи Анголи і Галапагоських островів. В цей період вони часто зустрічаються біля берегів Південної Африки і Південної Америки, де Бенгельські і Перуанські течії підіймають до поверхні холодні глибинні океанічні води, багаті на поживні речовини.

Пінтадо ведуть пелагічний спосіб життя, особливо взимку. Їх раціон на 40 % складається з ракоподібних, зокрема з криля, також ці птахи живляться рибою, кальмарами і падлом. Вони добувають їжу, хапаючи її з поверхні води, пірнаючи або фільтруючи морську воду. Пінтадо часто слідують за траулерами та іншими риболовецькими судами, утворюючи зграї. В морі ці птахи ведуть сере дуже агресивно, як по відношенню до своїх родичів, так і до інших птахів.

Пінтадо є моногамними птахами, гніздяться у листопаді-січні, утворюючи відносно невеликі колонії в тріщинах серед скель, на кам'янистому ґрунті або серед валунів, не далі, ніж за кілометр від моря. Гнізда робляться з гальки і розміщуються під скелею, що нависає над ним. Одне біле яйце розміром 53×38 мм відкладається в середині-наприкінці листопада, інкубаційний період триває 41-50 днів^[8]. Насиджують і самиці, і самці, змінюючи один одного через кілька днів. Після вилуплення, пташенята ще приблизно 10 днів зігріваються батьківським теплом, поки вони не стають достатьно великими, щоб самостійно регулювати температуру свого тіла. У березні, через 48-57 днів після вилуплення, пташенята покидають гніздо. Вони набувають статевої зрілості у віці 3 років, однак перше успішне розмноження вони зазвичай здійснюють у 6 років. Тривалість життя пінтадо становить 18 років.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, загальна популяція пінтадо становить понад 2 мільйони птахів.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Daption capense: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
2. Stephens, James Francis (1826). Shaw, George (ред.). General Zoology, or Systematic Natural History: Volume 13, Part 1. London: Kearsley et al. с. 239.
3. Edwards, George (1747). A Natural History of Uncommon Birds. Т. II. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 90, Plate 90.
4. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 132.
5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
6. Marchant, S.; Higgins, P.G., ред. (1990). Daption capese Cape Petrel (PDF). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Volume 1: Ratites to ducks; Part A, Ratites to petrels. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. с. 391—402. ISBN 978-0-19-553068-1.
7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
8. Hauber, Mark E. (1 серпня 2014). The Book of Eggs: A Life-Size Guide to the Eggs of Six Hundred of the World's Bird Species. Chicago: University of Chicago Press. с. 41. ISBN 978-0-226-05781-1.

Джерела

• Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
• Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
• Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1

Посилання

• Ehrlich, Paul R.; Dobkin, David, S.; Wheye, Darryl (1988). The Birders Handbook (вид. First). New York, NY: Simon & Schuster. с. 29–31. ISBN 0-671-65989-8.
• Gotch, A. F. (1995). Albatrosses, Fulmars, Shearwaters, and Petrels. Latin Names Explained A Guide to the Scientific Classifications of Reptiles, Birds & Mammals. New York, NY: Facts on File. с. 191—192. ISBN 0-8160-3377-3.
• Harrison, C.; Greensmith, A. (1993). Bunting, E. (ред.). Birds of the World. New York, NY: Dorling Kindersley. с. 50. ISBN 1-56458-295-7.
• ZipCode Zoo (3 липня 2009). Daption capense australe (Snare Cape Pigeon). BayScience Foundation. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 20 липня 2009.