Саї великий

Са́ї великий^[2] (Chlorophanes spiza) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Саї (Chlorophanes).

? Саї великий
Самець великого саї (підвид C. s. spiza, Тринідад) Самиця великого саї (підвид C. s. argutus, Коста-Рика)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Підродина: Hemithraupinae Рід: Саї (Chlorophanes) Reichenbach, 1853 Вид: Саї великий
Біноміальна назва
Chlorophanes spiza (Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Motacilla spiza Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Chlorophanes spiza Віківиди: Chlorophanes spiza ITIS: 559214 МСОП: 22723000 NCBI: 62165

Опис

Довжина птаха становить 13-14 см, вага 14-23 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Забарвлення самців переважно синьо-зелене, крила і хвіст чорнуваті, пера мають зелені края, голова чорна (крім потилиці і горла). Самиці мають яскраво-зелене забарвлення, горло у них дещо блідіше, живіт жовтуватий. Дзьоб довгий, міцний, вигнутий, зверху темний, знизу жовтий, очі червоні. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Таксономія

Великий саї був науково описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм в 1758 році в десятому виданні його праці Systema Naturae під біномінальною назвою Motacilla spiza^[3]. Типовим місцем був визначений Суринам. При описанні виду Лінней покладався на британського натураліста Джорджа Едвардса, який до того описав і проілюстрував великого саї у своїй праці 1743 року A Natural History of Uncommon Birds^[4]. У 1853 році німецький орнітолог Людвіг Райхенбах перевів великого саї до роду Саї (Chlorophanes)^[5][6]. Великий саї є сестринським видом по відношенню до малого саї з монотипового роду Iridophanes^[7].

Підвиди

Виділяють сім підвидів:^[8]

• C. s. guatemalensis Sclater, PL, 1861 — віж південної Мексики (Оахака) до північного Гондурасу;
• C. s. argutus Bangs & Barbour, 1922 — від східного Гондурасу до північної Колумбії;
• C. s. exsul Berlepsch & Taczanowski, 1884 — південно-західна Колумбія і західний Еквадор;
• C. s. subtropicalis Todd, 1924 — Анди в Колумбії та на заході Венесуели;
• C. s. spiza (Linnaeus, 1758) — східна Колумбія, Венесуела, Гвіана, бразильська Амазонія і остріві Тринідад;
• C. s. caerulescens Cassin, 1865 — південно-східна Колумбія, схід Еквадору і Перу, захід бразильської Амазонії і північна Болівія;
• C. s. axillaris Zimmer, JT, 1929 — східне і південно-східне узбережжя Бразилії (від Пернамбуку до Санта-Катарини).

Поширення і екологія

Великі саї мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих і заболочених тропічних лісах, на узліссях і галявинах та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2300 м над рівнем моря (в Колумбійських Андах), переважно на висоті до 1700 м над рівнем моря.

Поведінка

Великі саї зустрічаються поодинці або парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Раціон великих саї на 60% складається з плодів, на 20% з нектару та на 15% з комах. Гніздяться на деревах, в кладці 2 білих яйця, поцяткованих коричневими плямами. Інкубаційний період триває 13 днів.

Галерея

• 
  Самець
• 
  Самець
• 
  Самиця
• 
  Самиця
• 
  Молодий самець

Примітки

1. BirdLife International (2016). Chlorophanes spiza.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 188.
4. Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 25, Plate 25 right.
5. Reichenbach, Ludwig (1853). Icones ad synopsin avium No. 11. Scansoriae B. Handbuch der speciellen Ornithologie (German) . Dresden und Leipzig: Expedition Vollständigsten Naturgeschichte. с. 219–316 [233–234].
6. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 391.
7. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 березня 2022.

Посилання

• Skutch, Alexander F. (1962). Life histories of honeycreepers (PDF). The Condor. 64 (2): 92–116 [92–98]. doi:10.2307/1365479. JSTOR 1365479.
• Наполовину самка, наполовину самець. Вкрай рідкісний птах "засвітився" на камеру. 04.01.2024