Турун угорський

Морфологічні ознаки

Завдовжки 28–34 мм. Чорний, матовий. Тіло опукле. Надкрила з рядами ямок, трохи ширші за передньоспинку. Мандибули по внутрішньому краю рівні і тільки перед вершиною різко зігнуті.

Поширення

Ареал виду простягається від Центральної Європи до західного Казахстану.

В Україні представлений одним ендемічним для країни підвидом C. h. gastridulus Fischer, 1823 (Крим) та підвидами C. h. scythus Motsch., 1847 (степова зона та крайній південь Лісостепу України, Молдова) і C. h. mingens (крайній схід Степу України, південь Росії, передгір'я Кавказу до Волги).

Особливості біології

Цілинний степ, яйли Криму, нерозорані ділянки, балки, перелоги. Зоофаг широкого профілю. Одно- та дворічна генерація. Зимують дорослі жуки, рідше личинки старшого віку. Парування і відкладання яєць відбувається навесні. Молоді жуки з’являються в першій половині літа (з личинок, що перезимували) і на початку осені.

Загрози та охорона

Вид занесений до Червоної книги України (охоронний статус: вразливий вид) та Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони. Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони).^[1]^[2] Занесений також до Червоних книг Молдови, Угорщини, Росії.

Чисельність різко зменшується внаслідок розорювання цілинних степових ділянок. Охороняється в степових заповідниках України.

Примітки

[1]
Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 47). — ISBN 978-966-7830-13-5
[2]
Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 54, 83)