Жайворонок солончаковий

Жа́йворонок солончаковий^[2] (Alaudala cheleensis) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Центральній і Східній Азії. Раніше вважався конспецифічним з сірим жайворонком, однак був визнаний окремим видом^[3].

? Жайворонок солончаковий
Охоронний статус
Недосліджений  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Жайворонкові (Alaudidae) Рід: Alaudala Вид: Жайворонок солончаковий
Біноміальна назва
Alaudala cheleensis R. Swinhoe, 1871
Ареал виду     Гніздування     Осіле проживання     Зимування
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Calandrella rufescens cheleensis (Swinhoe, 1871) Calandrella cheleensis (Swinhoe, 1871)
Посилання
Вікісховище: Alaudala cheleensis Віківиди: Alaudala cheleensis МСОП: 216912565 NCBI: 670337

Опис

Солончаковий жайворонок

Довжина птаха становить 13—15,5 см, вага 20—24 г. Довжина хвоста становить 6—7 см, довжина дзьоба 7—9 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина тіла світло-піщана, охристо-сіра або сірувато-коричнева, тім'я і верхня частина спини поцятковані тонкими темними поздовжніми смужками. Махові пера темно-сірувато-коричневі з блідо-коричневими краями, першорядні і другорядні покривні пера крил мають широкі охристі або білуваті кінчики, які формують на крилах дві світлі смуги, помітні в польоті. Хвіст сірувато-коричневі. крайні стернові пера мають білі краї. Скроні і щоки переважно сіро-коричневі, майже без візерунка, навколо очей широкі охристі кільця, передня частина обличчя охриста, на щоках і підборідді вузькі коричнюваті смужки. Нижня частина тіла переважно біла, груди з боків і верхня частина боків мають охристий відтінок, легко поцятковані темними смужками. Райдужки темно-карі, дзьоб світло-роговий, лапи тілесного кольору.

Загалом солончакові жайворонки є досить схожими на сірих жайворонків, однак мають блідіше забарвлення, смуги на верхній частині тіла у них менш чіткі. нижня частина тіла у них загалом менш смугаста, а білі плями на хвості більш помітні.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[4].

• A. c. leucophaea (Severtsov, 1873) — Туркменістан, Узбекистан (південь Кизилкуму), західний і південний Казахстан, на схід до озера Балхаш і Ферганської долини;
• A. c. seebohmi Sharpe, 1890 — північний захід Китаю (Таримський басейн);
• A. c. kukunoorensis Przevalski, 1876 — північ центрального Китаю і південь Монголії;
• A. c. tuvinica (Stepanyan, 1975) — північний захід Монголії, Тува, південний Алтай;
• A. c. cheleensis Swinhoe, 1871 — Забайкалля, північний схід Монголії і північний схід Китаю.

Поширення і екологія

Солончакові жайворонки живуть в степах і солончаках. В районі між Аральським морем і озером Балхаш, де ареали сірих і солончакових жайворонків перетинаються, ці птахи зустрічаються виключно в солончаках, а сірі жайворонки — в різноманітних пустельних і степових ландшафтах. Солончакові жайворонки живляться комахами і насінням трав. Вони гніздяться в галбині в землі, яку встелюють сухою травою. В кладці від 4 до 5 білих яєць, поцяткованих дрібними коричневими плямками. Інкубаційний період триває 12 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 9 днів після вилуплення. В Монголії за сезон може вилупитися два виводки.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Alaudala cheleensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 листопада 2022
2. Alaudala cheleensis у базі Avibase.
3. Ghorbani, F.; Aliabadian, M.; Zhang, R.; Irestedt, M.; Hao, Y.; Sundev, G.; Lei, F.; Ma, M.; Olsson, U.; Alström, P. (2020). Densely sampled phylogenetic analyses of the Lesser Short-toed Lark (Alaudala rufescens) — Sand Lark (A. raytal) species complex (Aves, Passeriformes) reveal cryptic diversity. Zoologica Scripta. 49 (4): 427—439. doi:10.1111/zsc.12422.
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 листопада 2022.

Джерела

• Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
• Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.