Remove ads
Blohm & Voss Ha 139 — німецький поплавковий гідролітак періоду 1930-х років, виробництва верфі «Blohm & Voss» GmbH. Всього виготовлено три екземпляри. Перший політ виконано у жовтні 1936, уведений в експлуатацію авіакомпанією Deutsche Lufthansa у 1937. Проєктувався як багатоцільовий гідроплан для здійснення комерційних, в першу чергу поштових трансатлантичних перевезень. Під час Другої світової війни виконував завдання з далекої морської розвідки, розвідки погоди, тралення мін та інше.
| Blohm & Voss Ha 139 | |
|---|---|
 | |
| Технічні та льотні характеристики зазначені для версії Ha 139B | |
| Призначення: | Багатоцільовий поплавковий гідролітак |
| Перший політ: | Ha 139 V1, жовтень 1936 передано «Deutsche Lufthansa» у березні 1937 |
| Прийнятий на озброєння: | 1939 (Люфтваффе) |
| Знятий з озброєння: | 1942 V1 та V3; 1944 — V2 |
| Період використання: | 1936—1944 |
| На озброєнні у: |  Третій Рейх |
| Розробник: | Blohm + Voss |
| Виробник: | Blohm & Voss (Hamburger Flugzeugbau GmbH) |
| Всього збудовано: | три |
| Модифікації: | Blohm & Voss BV 142 (наземного базування) |
| Конструктор: | Ріхард Фогт (нім. Richard Vogt) |
| Екіпаж: | 4—5 особи |
| Крейсерська швидкість: | 280 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 325 км/год |
| Дальність польоту: | практична, 5200 км |
| Тривалість польоту: | 19 год |
| Практична стеля: | 5500 м |
| Швидкопідйомність: | біля поверхні води: 4,5 м/с |
| Довжина: | 19,65 м |
| Висота: | 4,80 м |
| Розмах крила: | 29,50 м |
| Площа крила: | 130,00 м² |
| Споряджений: | 17 100 кг |
| Двигуни: | 4×600 к. с. (447 кВт) дизельних Junkers Jumo 205C |
| Кулеметне озброєння: | чотири MG 15 (на версії Ha 139 V3/U1) |
Blohm & Voss Ha 139 у Вікісховищі | |
Remove ads
Джерело: «Flugzeug-Typenbuch», Helmut Schneider. Видавництво: «Herm Beyer Verlag», 1941. Стор. 29
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 325 км/г
- Крейсерська швидкість: 280 км/г
- Крейсерська швидкість біля поверхні води: інформація відсутня
- Посадокова швидкість: 110 км/г
- Практична стеля: 5500 м
- Швидкопідйомність біля поверхні води: 4,5 м/с
- Час набору висоти:
• 1000 м за 4 хв
• 5500 м за 40 хв - Навантаження на крило: 131,40 кг/м²
- Енергоозброєність: 7,13 кг/к.с.
- Максимальна дальність польоту: інформація відсутня
- Практична дальність польоту: 5200 км
- Максимальний час перебування у польоті: 19 годин
Технічні характеристики
- Екіпаж: 2—5 чоловік[1]
- Довжина (за лінією польоту): 19,65 м
- Висота максимальна: 4,80 м
- Розмах крил: 29,50 м (Ha 139А — 27 м)[2]
- Площа крил: 130,00 м²
- Площа найбільшого перерізу фюзеляжу: 2,60 м²
- Вага порожнього: 10 300 кг
- Нормальна злітна вага: 17 100 кг
- Максимальна злітна вага: інформація відсутня
- Маса корисного навантаження: 6800 кг
- Двигуни: чотири (по два на кожному крилі) Junkers Jumo 205C
- Максимальна сумарна потужність двигунів: 2400 к. с. 4×600 к. с. (1788 кВт)
- Об'єм палива: 6560 л
- Об'єм мастила: 600 л
- Витрата палива: 125 л/100 км
- Витрата мастила: 9 л/100 км
Remove ads
.jpg)
Авіакомпанії «Deutsche Lufthansa» (DLH) для здійснення поштових трансатлантичних перевезень був необхідний літак, здатний стартувати [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] з катапульти[3], злітати та сідати при хвилюванні моря і мати великий запас палива. При комерційному навантаженні 500 кг вимагалася дальність польоту 5000 км[4] зі швидкістю 250 км/г.
Згідно з цими технічними вимогами авіаконструктор Ріхард Фогт (нім. Richard Vogt, 1894—1979) запропонував «Проєкт-15» — один з найестетичніших гідролітаків свого часу. Авіакомпанія замовила три дослідних літака, що отримали позначення Ha 139. Роботи почалися восени 1935. Опрацювання конструкції та складання [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] перших двох літаків проходили дуже швидко. Для військового використання наприкінці 1935 був запропонований «Проєкт-20» — розвідник-бомбардувальник, який, проте, не викликав інтересу у Рейхсміністерства авіації Третього Рейху[1].
У жовтні 1936 шеф-пілот «Blohm & Voss» Гельмут Вааса Родіг (нім. Helmut Wasa Rodig) випробував машину. Перший збудований компанією «Hamburger Flugzeugbau GmbH» (авіаційний підрозділ «Blohm & Voss» GmbH) літак — Ha 139 V1 «Nordmeer» (укр. «Північне море»), було передано авіакомпанії Deutsche Lufthansa у березні 1937, згодом надійшов Ha 139 V2 «Nordwind» (укр. «Північний вітер»). Використовувалися з гідроавіаносців «Фрисландія» (нім. «Friesenland») та «Швабія» (нім. «Schwabenland»), здійснивши сім трансатлантичних рейсів між Орта (Азорські острови) та Нью-Йорком із серпня по кінець листопада 1937. Середня швидкість в західному напрямку була 228 км/г, у східному — 250 км/г. Третій та останній літак — Ha 139 V3 Nordstern (укр. Полярна зірка) збудовано на початку 1938, мав збільшений розмах крил (29,50 м) та двигун Junkers Jumo 205С. Налітав, разом з V1 і V2 загалом 597 годин у 26 трансатлантичних рейсах. До початку Другої світової війни гідролітаки здійснювали рейси в Німеччину, Італію, Бразилію, експлуатувалися у південній частині Атлантики. До кінця 1939 успішно здійснили 100 рейсів: 40 у північній та 60 у південній Атлантиці.
На початку Другої світової війни всі три Ha 139 передано Люфтваффе. Використовувалися як далекий розвідник та розвідник погоди, транспортний літак, тральщик та літак швидкого реагування[5]. Всі три літаки експлуатувалися Люфтваффе кілька років, але у 1942 V1 та V3 пустили на запчастини для V2, через брак останніх. Ha 139 V2 вдалося прослужити до 1944[6].
Remove ads
Ha 139 V1
Заводський номер 181, бортовий номер D-AMIE, військовий код P5+KH.
Перший прототип, побудовано в 1936. Перший політ здійснив у жовтні 1936, передано авіакомпанії Deutsche Lufthansa у березні 1937. У DLH отримав назву Ha 139A «Nordmeer»[2].
Виведено з експлуатації у 1942 та передано на запчастини для V2.
.jpg)
Ha 139 V2
Заводський номер 182, бортовий номер D-AJEY, військовий код P5+JH.
Другий прототип, побудовано на початку 1937. Передано DLH у червні 1937. У DLH отримав назву Ha 139A «Nordwind». Перший трансатлантичний переліт здійснено 24 серпня 1937[7]. Навесні 1938 почав здійснювати регулярні рейси поштового зв'язку у Південній Атлантиці, між Банжул (Гамбія) і Натал (Бразилія).
Виведено з експлуатації у 1944.
Модернізації Ha 139 V1 та V2
Літаки серії-А були перероблені за зразком Ha 139B/Umbau. Здійснювали розвідувальні і транспортні польоти під час боїв у Норвегії у складі KG.zbv108 See, діючи з Норденейя і доставляючи в норвезькі фіорди військове спорядження та інші вантажі для ізольованих частин Вермахту.
Ha 139 V3/U1
Заводський номер 217, бортовий номер D-ASTA, військовий код P5+EH.
Третій прототип, збудовано на початку 1938. Передано DLH навесні 1938. У DLH отримав назву Ha 139B «Nordstern». Між 21 липня та 19 жовтня 1938 Ha 139 V3 зробив декілька польотів між Орта та Нью-Йорком[недоступне посилання з червня 2019] по Північно-Атлантичному маршруту.
Модернізації Ha 139 V3/U1
(Зовнішнє зображення) [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
Ha 139B/Umbau — модернізовано в Венцендорфі. Носову частину подовжили і обладнали місцем спостерігача. Встановлено чотири кулемета MG 15 та навігаційне обладнання. Злітна вага зросла до 19 000 кг[2]. Модифікований літак здійснив перший політ 19 січня 1940 на Балтиці після запуску з катапульти судна бази гідролітаків «Фрисландія». Екіпаж складався з обер-лейтенанта графа Шака і фліге-капітана Шустера. Після випробувань спочатку літав у складі «Трансокеанської ескадрильї» (нім. Trans-Ozean Staffel), яка потім в січні 1941 увійшла до складу 1-ї ескадрильї 406-го полку берегової авіації (1./Ku.Fl.Gr.406). Ця частина була в основному оснащена літаючими човнами Do 18, які були посилені п'ятьма Do 26. Ha 139B/Umbay переважно вів розвідку погоди в Арктиці.
Ha 139B/MS — мінний тральщик (Minensucher).
У 1942 Ha 139B/Umbay знову був модифікований — вже в мінний тральщик Ha 139B/MS. Незвичайна за формою магнітна обмотка [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] йшла від носа фюзеляжу вниз до поплавців, згодом вгору до кінцівок крил, а потім до оперення[8].
Виведено з експлуатації у 1942 та переданий на запчастини для V2.
Remove ads
Фюзеляж суцільнометалевий, з тонким округлим монококом та досить малим міделем. Набір фюзеляжу складався з ряду вертикальних шпангоутів, з'єднаних стрингерами з дюралюмінію. Обшивка з листового дюралюмінію кріпилася на заклепках з потаємними голівками. Літак мав рознесене хвостове оперення, стабілізатор кріпився на обтічному пілоні до хвостової частини фюзеляжу і підтримувався чотирма підкосами. До кінців стабілізатора кріпилися два кіля. Рулі напрямку були забезпечені ваговою і аеродинамічною компенсацією.
Кабіна екіпажу довжиною 3,5 м і об'ємом 6,5 м³ розташовувалася в передній частині, трохи попереду площини обертання гвинтів. Дозволяла розмістити двох пілотів поруч та була обладнана подвійним керуванням. Відразу за пілотами праворуч сидів бортінженер, а ліворуч радист. Фонар кабіни мав розсувні панелі з боків та в стелі. Відсік для вантажу та пошти розміщувався за лонжероном і був недоступний екіпажу.
Крило мало вигляд літери «W», типу перевернутої чайки із трубчастими [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] лонжеронами, що слугували паливними баками. Центроплан (літаки серії-А) був розмахом 16 м, до нього з кожної сторони кріпилися відокремлені частини з довжиною по 5,5 м кожна. Постійна по всьому розмаху хорда крила дорівнювала 4,6 м. В крило були врізані елерони. Між елеронами і фюзеляжем перебували закрилки. Моторні рами кріпилися до лонжерона центроплана. Єдиний лонжерон центроплана розташовувався в першій третині хорди і являв собою циліндричну трубу, зварену із сталевих листів. Цей лонжерон займав всю висоту профілю і служив паливним баком об'ємом 6560 л. До лонжерону кріпилися нервюри і стрингери, виготовлені з дюралюмінію. З дюралюмінію була виконана й обшивка крила.
Поплавці [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] з дюралюмінію, двореданні[Вин. 1], кріпилися до зламу крила на вертикальних сталевих стійках, закритих обтічниками. У передній частині поплавці мали невелику кілеватість, боковини вертикальні, а верх закруглений. Кожен поділявся водонепроникними перегородками на дванадцять відсіків, що гарантувало збереження пла́вності[Вин. 2] літака і при значних пошкодженнях поплавців. В обтічниках стійок літаків V1 та V2, до модифікації, за регульованими стулками були вмонтовані радіатори системи охолодження двигунів. На поплавцях розміщувалися швартовні пристрої[4].
Двигуни Junkers Jumo 205
Встановлено чотири авіаційних дизельних двигуна Junkers Jumo 205 [Архівовано 28 листопада 2007 у Wayback Machine.][9]. Мотор був розвитком Junkers Jumo 204 і вважається одним з найкращих авіаційних дизелів. V1 та V2 було оснащено чотирма дизелями Junkers Jumo 205D, V3 оснащувався Junkers Jumo 205C. Повітряний гвинт «Юнкерс-Гамильтон» — трилопатевий, дюралюмінієвий, зі змінним кроком, діаметром при обертанні 3,30 м. Напрямок руху — за годинниковою стрілкою
Недоліки двигуна Junkers Jumo 205 обмежили його застосування, переважно на літаках, що мали невеликі шанси на зустріч із винищувачами противника, в першу чергу дальні морські розвідники та спеціалізовані літаки.
Технічні характеристики дизельного двигуна Junkers Jumo 205C
- Введений в експлуатацію у 1936
- Тип двигуна — поршневий авіаційний дизель, двотактний
- Конфігурація — з вертикальним розташуванням циліндрів та зустрічно рухомими поршнями[Вин. 3]
- Потужність злітна (максимальна) — 600 к. с. (447 кВт) при 2200 об/хв. на рівні моря
- Потужність робоча — 500 к. с. (368 кВт) при 2100 об/хв. на висоті 3000 м над рівнем моря[10]
- Кількість поршнів — 12
- Кількість циліндрів — 6
- Діаметр циліндра: 105 мм
- Хід поршня: 160 мм
- Об'єм — 16,63 л.
- Ступінь стиснення: 17:01
- Габаритні розміри, мм: 1934×547×1325
- Суха вага, кг: 595
- Наддув: одноступінчатий механічний компресор
- Система прямого вприскування палива
- Охолодження — рідинне
Remove ads
На модернізованому Ha 139 V3/U1 — Ha 139B/Umbau в носовий частині на установці «Ікаріа» монтувався кулемет MG 15. Другий MG 15 використовувався радистом для стрільби через турель на даху кабіни. Ще по одному кулемету встановлювалася а «лінзах» з боків фюзеляжу. На наступній версії — Ha 139B/MS, після переобладнання у тральщик зі встановленням магнітної обмотки кулеметне озброєння було вилучено.
Конструкція (окрім двигунів та шасі) та призначення літака схожі з Ha 139. Було побудовано чотири прототипи — V1 «Pollux» (бортовий номер D-AHFB, заводський № 218), V2 «Kastor» (D-ABUV, № 219), V3 (розбився 11 вересня 1940 у випробувальному центрі у м. Рехлін) та V4. Перший політ Ha 142 V1, D-AHFB відбувся 11 жовтня 1938. Після відмови від позначення «На» всі 142-і було перейменовано в BV 142[6]. Спочатку використовувалися DLH як поштовий літак на трансатлантичних лініях, а потім у військових цілях Люфтваффе. V3 і V4 були переобладнані в транспортники і незабаром використовувались у норвезькій кампанії для доставки спорядження та перекидання військ. Прототипи VI і V2 стали далекими морськими розвідниками. Вони отримали повністю засклену носову частину, а також оборонне озброєння з п'яти кулеметів MG 15. Після цього обидві машини були передані в 2-гу ескадрилью Aufkl.Gr.Ob.dL, в якій потім виконували розвідувальні польоти над Англією. Всі чотири літаки виведено з експлуатації у 1942.
| Прототип | Зав. № | Цивільн. № | Військ. № | Рік | Стисла історія |
|---|---|---|---|---|---|
| V1 | 218 | D-AHFB | PC+BB | 1938 | Перший політ відбувся 11 жовтня 1938. У Люфтваффе — далекий морський розвідник. Виведено з експлуатації у 1942 |
| V2 | 219 | D-ABUV | PC+BC | 1939 | У Люфтваффе — далекий морський розвідник. Переобладнання закінчено навесні 1940. Отримав позначення BV 142 V2/U1 [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.]. Виведено експлуатації у 1942 |
| V3 | 437 | Відсутній | PC+BD | 1940 | У Люфтваффе — транспортник. Розбився 11 вересня 1940 |
| V4 | 438 | Відсутній | PC+BE | 1940 | У Люфтваффе — транспортник. Виведено з експлуатації у 1942 |
Характеристики BV 142 V2/U1
- Екіпаж: 6
- Довжина: 20,45 м
- Розмах крил: 29,50 м
- Висота: 4,44 м
- Площа крил: 126 м²
- Вага порожнього: 11 090 кг
- Нормальна злітна вага: 16 575 кг
- Силова установка: 4 радіальних поршневих двигуна BMW 132H-1, 9-цил. з повітряним охолодженням, 880 к. с. (656 кВт)
- Гвинти: трилопатевий, дюралюмінієвий, зі змінним кроком, діаметром при обертанні 3,30 м
- Максимальна швидкість: 371 км/г на рівні моря
- Крейсерська швидкість: 323 км/г на висоті 2000 м
- Практична стеля: 9000 м
- Практична дальність польоту: 3872 км
- Скоропідйомність: 6,67 м/с
- Об'єм палива: 6560 л
- Об'єм мастила: 600 л
- Озброєння: 5×7,92 мм кулеметів MG 15
- Бомби: 4×100 кг або 8×50 кг[11]
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads