Кратеропа довгохвоста

Кратеро́па довгохвоста^[3] (Argya caudata) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає на Індійському субконтиненті.

? Кратеропа довгохвоста
Довгохвоста кратропа (підвид A. c. caudata, Хар'яна, Індія)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Leiothrichidae Рід: Argya Вид: Кратеропа довгохвоста
Біноміальна назва
Argya caudata (Dumont, 1823)
Зеленим — ареал підвидів довгохвостої кратеропи
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Crateropus caudatus Argya caudatus[2] Turdoides caudata
Посилання
Вікісховище: Argya caudata Віківиди: Argya caudata МСОП: 22716344 NCBI: 1464063

Опис

Довжина птаха становить 23 см. Верхня частина тіла сіра або жовтувато-сіра, поцяткована темними смужками. Нижня частина тіла світліша, горло білувате. Дзьоб відносно довгий. Лапи жовтуваті^[4][5].

Підвиди

Довгохвоста кратеропа

Виділяють два підвиди:^[6]

• A. c. caudata (Dumont, 1823) — східний Пакистан, Індія (за винятком Гімалаїв і північного сходу), південно-західний Непал, острів Памбан^[en] і острови Лакшадвіп;
• A. c. eclipes (Hume, 1877) — північний Пакистан (від Зхобу^[en] до кордону з Кашміром).

Афганська кратеропа раніше вважалася конспецифічною з довгохвостою кратеропою.

Поширення і екологія

Довгохвості кратеропи живуть в чагарникових заростях, на луках, полях, пасовищах, плантаціях і в садах. Зустрічаються в зграйках від 6 до 20 птахів. Живляться комахами, ягодами і зерном, зокрема ягодами Lantana і Capparis^[7]. Сезон розмноження триває з травня по липень. В кладці 2-3 бірюзово-синіх яйця. Інкубаційний період триває 13-15 днів. Довгохвості кратеропи іноді стають жертвами гніздового паразитизму строкатих і білогорлих зозуль. Довгохвостим кратеропам притаманне колективне виховання пташенят^{[8][9][10][11]}.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Argya caudata. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
2. David N, Gosselin M (2011). Gender agreement of avian species-group names under Art. 31.2.2 of the ICZN Code. Bull. Brit. Orn. Club. 131 (2): 103—115.
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
4. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 443.
5. Gaston, AJ (1975). Change of iris colour during the post-fledging period in the Common Babbler (Turdoides caudatus). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 72 (2): 548—552. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
7. Ali, S; SD Ripley (1996). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 6 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 214—216.
8. Moosavi, SMH; Behrouzi-Rad, B; Amini-Nasab, SM (2011). Reproductive Biology and Breeding Success of the Common Babbler Turdoides caudatus in Khuzestan Province, Southwestern Iran (PDF). Podoces. 6 (1): 72—79. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
9. Effect of helpers on breeding success of the common babbler (Turdoides caudatus) (PDF). Current Science. 82 (4): 391—392. 2002. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2021.
10. Frere, AG (1921). Roosting habits of the Common Babbler Argya caudata. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 28 (1): 280. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
11. Gaston, AJ (1978). Ecology of the Common Babbler Turdoides caudatus. Ibis. 120 (4): 415—432. doi:10.1111/j.1474-919X.1978.tb06809.x.