Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ранжир (індекс ГРАУ 9С737) — радянсько-російський мобільний командний пункт для кількох типів зенітної зброї, серед яких: зенітні ракетні комплекси «Тор», «Стріла-10» і «Оса»; зенітний ракетно-гарматний комплекс «Тунгуска» та переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла», створений на шасі МТ-ЛБу.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Модифікація Ранжир-M1 також може керувати зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцирь».
Використовується для змішаного угруповання засобів протиповітряної оборони.
Машину 9С737 розроблено білоруським науково-дослідним інститутом технологій автоматизації (нині - «АГАТ–Системы управления»). А. В. Шершнев був призначений головним конструктором машини 9С737.
Державні випробування машини проходили з серпня 1987 по червень 1988 року на полігоні Ембі (нині - Казахстан). У 1989 році прийнято на озброєння.
Серійне виробництво було розпочато на мінському НВО «Агат», але потім переведено на «Радиозавод» (Пенза).
9С737 забезпечує інформаційну та технічну взаємодію з джерелами даних вищого командного пункту та радіолокації, а також керування системами ППО малої дальності та артилерійськими ракетними комплексами. За даними виробника, 9С737 може одночасно супроводжувати до 255 цілей і керувати 6 зенітними системами. Обмін даними з ракетними комплексами займає від 1 до 5 секунд, а зв'язок з командним центром верхнього рівня і радарами займає 5-10 секунд.
31 березня 2015 р. стало відомо про перебування гусеничної модифікації 9С737 «Ранжир» у Луганську [1], наводиться фото машини. [2]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
