63-тя окрема механізована бригада (Україна)
військова частина З Вікіпедії, вільної енциклопедії
63 окрема механізована бригада (63 ОМБр) — з'єднання механізованих військ сухопутних військ Збройних Сил України.
| 63-тя окрема механізована бригада | |
|---|---|
 Нарукавний знак бригади | |
| На службі | 23 липня 2017 (7 років) |
| Країна | Україна |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | Механізовані війська |
| Чисельність | бригада |
| Дислокація | Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ |
| Прізвиська | Сталеві Леви |
| Гасло | Свободу здобуваємо в бою |
| Війни/битви |
|
| Нагороди | Бойовий прапор
 |
| Вебсайт | 63ombr.com.ua |
| Командування | |
| командир бригади | полковник Павло Юрчук |
| Знаки розрізнення | |
| Нарукавний знак |  |
| Медіафайли на Вікісховищі | |
Створена після початку російсько-української війни 2014 року як кадрована військова частина Корпусу резерву. Після російського вторгнення 2022 року відмобілізована. Станом на 2025 рік бере участь у бойових діях на Лиманському напрямку (Донецька область) у складі 11 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Створення
63 окрему механізовану бригаду сформовано на підставі спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 14 березня 2017 року. 23 липня 2017 року було видано наказ командира бригади Nº1.[1]
У жовтні 2017 року на одному із полігонів бригада проходила бойове злагодження та підготовку своїх підрозділів до бойового застосування. У вересні 2019 року була залучена до стратегічного командно-штабного навчання «Козацька воля». Особовий склад показав високу майстерність, бойовий дух та здатність якісно виконувати завдання за призначенням. [2][3][4]
Російське вторгнення 2022 року
На момент повномасштабного вторгнення російської федерації, 63 бригада утримувалась по кадровому штату. З 26 лютого 2022 року приступила до мобілізаційного розгортання. Від початку повномасштабного російського вторгнення до бригади почали прибувати добровольці та мобілізовані з ТЦК та СП. Упродовж трьох днів бригада укомплектувалась особовим складом, прийнявши тисячі добровольців (понад 90 відсотків особового складу), та приступила до прийому озброєння і техніки. Вчорашні цивільні люди, які згідно з мобілізаційним запитом поповнювали ряди бригади, у короткий термін стали справжніми воїнами та захисниками українського народу. Зважаючи на інтенсивність ведення бойових дій, військове керівництво прийняло рішення щодо негайного залучення підрозділів бригади до відбиття ворожого наступу.
Бойове хрещення
3 початку березня по 15 квітня 2022 року бригада виконувала завдання з прикриття ділянки кордону України на території Волинської та Рівненської областей в складі ОУВ «Волинь». З квітня по жовтень 2022 року звільняла території Миколаївської області: підрозділи частини брали участь у боях за населені пункти Благодатне, Максимівка, Широке, Снігурівка. 29-ий Реактивний дивізіон бригади в цей час виконував завдання по вогневому ураженню противника на Запорізькому напрямку.[5][6][7]
У жовтні-листопаді 2022 року підрозділи бригади брали участь у звільненні правобережної частини Херсонської області. Бійці 63 бригади стали одними з перших, хто зайшов до звільненого Херсону 11-12 листопада 2022 року.[8]
З лютого по грудень 2023 року 41 ГСАДн 63 бригади самовіддано виконував бойові завдання по артилерійській підтримці військ та контрбатарейній боротьбі в складі Тактичної групи «Грім» (Херсонська обл.). Завдяки професійним діям артилеристів бригади знищено велику кількість техніки та особового складу противника.[9]
Битва за Бахмут
3 15 грудня 2022 року по 3 лютого 2023 року бригада виконувала бойові завдання в складі ОУВ «Соледар». Підрозділи мужньо відбивали атаки ворога, як в самому місті Бахмут, так і на його околицях (район населених пунктів Кліщіївка, Іванівське). Головним чином, ворожі сили були представлені членами ПВК «Вагнер».[10]
Оборона Лиману
3 березня 2023 року по теперішній час бригада виконує завдання в складі ОТУ «Старобільськ» (раніше ОТУ «Лиман»), ведучи оборонні бої поблизу населених пунктів Діброва, Зарічне, Торське, Ямпіль Донецької області.[11]
На початку 2024 року замість полковника Петра Скиби, командиром 63 бригади було призначено 34-річного підполковника Павла Юрчука. Він провів низку внутрішніх реформ, зокрема, зробив ставку на молодих та перспективних офіцерів, а також поєднав роботу артилерії, дронів, танків та піхоти під час відбиття штурмових дій.[12]
Військовослужбовцям бригади завдяки професіоналізму, рішучості та особистій мужності, перебуваючи в постійному вогневому контакті на лінії безпосереднього зіткнення з ворогом, вдалося в найкоротший термін взяти під контроль та утримувати позиції у своїй зоні відповідальності. Окрім знищення противника, особовим складом бригади було взято в полон ряд військовослужбовців противника, у тому числі капітана, командира роти.
Штурмові дії
За 2024 рік ворог здійснив понад 300 спроб штурмів, як за допомогою техніки, так і виключно піхотні, без прикриття артилерії. Особливо активні штурмові дії були здійснені 16 січня, 18 січня, 16 лютого, 8 квітня, 15 квітня, 18 квітня, 17 червня, 10 вересня, 21 вересня, 4 жовтня, 6 жовтня, 20 жовтня, 4 листопада, 18 листопада, 26 листопада та 16 грудня. Завдяки ранньому виявленню намірів противника, а також дистанційному мінуванню території, усі штурми вдалося відбити, ворога знищити, а техніку спалити.[11]
При цьому, інколи окупаційним силам вдавалося прорвати оборону 63 бригади та захопити деякі позиції. Однак завдяки швидкому реагуванню, ворогу не вдалося там закріпитися і вибудувати оборонні споруди.
Втрати ворога за 2024 рік
За підсумками 2024 року, 63 бригада завдала ворогу колосальних втрат в особовому складі та знищеній техніці. Завдяки злагодженій роботі розвідки, артилерії, танків, дронів, а також засобів РЕБ, було знищено та поранено близько 7 000 окупантів, «посаджено» понад 2 000 БПЛА, спалено 50 танків та 70 ББМ, а також знищено два БМ-21 «Град» та два ТОС «Сонцепьок».[13]
Підраховано, що в 2024 році ворог захопив 4,3 квадратних кілометри території у смузі відповідальності 63 бригади, однак воїни змогли відбити 4,2 квадратних кілометри. Таким чином, здобутки ворога за рік склали 100 квадратних метри території, за які вони заплатили величезну ціну.[14]
Структура
Основні підрозділи
- 51-й окремий стрілецький батальйон[15]
- 52-й окремий стрілецький батальйон[16]
- 55-й окремий стрілецький батальйон [17][18]
- 105-й окремий механізований батальйон[19]
- 106-й окремий механізований батальйон[20]
- 107-й окремий механізований батальйон[21]
- батальйон безпілотних систем[22][23]
- 38-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон[24]
- 41-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон[9]
- зенітний ракетно-артилерійський дивізіон[25]
- танковий батальйон[26]
- батальйон матеріального забезпечення[27]
- ремонтно-відновлювальний батальйон[27]
Відзнаки
6 грудня 2023 року Президент України вручив 63 бригаді Бойовий Прапор[28]
11 грудня 2024 року указом Президента України Володимира Зеленського 63 бригада відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[29][30][31]
Нагороди
Бойовий шлях 63 окремої механізованої бригади насичений щоденними викликами та загрозами, що постійно виникають під час виконання завдань за призначенням на найнебезпечніших напрямках. За цей період значна кількість військовослужбовців бригади відзначена відомчими та державними нагородами.
З них:
звання Герой України – 2 військовослужбовці (посмертно),
Калагурський Богдан Петрович — капітан, командир 1 роти, 106 омб. Герой України (2023, посмертно).
Гукало Василь Михайлович — солдат, командир розвідувального взводу 106 омб. Герой України (2024, посмертно).
орден Богдана Хмельницького III ступеня — 11 військовослужбовців
орден «За мужність» III ступеня — 33 військовослужбовців
орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — 98 військовослужбовців
медаль «За військову службу Україні» — 29 військовослужбовці
медаль «Захиснику Вітчизни» — 27 військовослужбовців
відзнака «За оборону України» — 155 військовослужбовців
Особовий склад 63 окремої механізованої бригади продовжує мужньо і стійко виконувати бойові задачі, приймаючи будь-який виклик з боку ворога.[32]
Символіка
Бойовий Прапор
Бойовий Прапор – це символ честі, доблесті та бойової слави. Це почесний знак, що визначає особливість бойового призначення військової частини, її історії та заслуг, і свідчить про її належність до Збройних Сил України.
6 грудня 2023 року 63 бригада отримала Бойовий Прапор від Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, Президента України Володимира Зеленського.[28]
Нарукавний знак
На червоно-чорному щиті розміщений агресивний лев. Згори ліворуч – срібний лицарський хрест. По центру знизу – оригінальний варіант приналежності до бригади: шість вертикальних смуг та три горизонтальні. Зверху над щитом – девіз бригади «Свободу здобуваємо в бою». Польовий нарукавний знак виконаний у темно-зеленій кольоровій гамі. Автором нарукавного знаку є військовослужбовець Національної гвардії Микола Мельничук.[33]
Гімн
Музику та слова до пісні «Сталеві леви» написав відомий український виконавець, військовослужбовець Збройних Сил України Мирослав Джонович Кувалдін.[33]
Медійність
Відділення комунікацій 63 бригади активно просуває успіхи бійців бригади у соцмережах. Телеграм-канал входить до топ-5 серед бригад ЗСУ за кількістю підписників. Також активно розвиваються сторінки у Facebook, YouTube, Instagram, TikTok. У серпні 2024 року 63 бригада запустила офіційний сайт. Також 63 бригада випускає 24-сторінковий глянцевий журнал «Бастіон».[34]
У відділенні комунікацій несуть службу відомі українські журналісти та блогери, зокрема автор та засновник YouTube-проекту «КДК» Сергій Болотніков та автор блогу Keep Going Артур Дмитришин.[35][36]
Завдяки оригінальним ідеям та втілення їх у життя, контент 63 бригади активно поширюють провідні інформаційні ресурси – сайти «Українська Правда», «Eспресо.TV», «АрміяInform», «Суспільне», «Обозреватель» та «Цензор.нет», а також телеграм-канали «Николаевский ванек», «Бутусов +», «ЦАПЛІЄНКО UKRAINE FIGHTS», «Брати по Зброї», «Братчук», «PEKHNO», «Реальна війна 18+», «Оперативний ЗСУ», «Інсайдер ЗСУ» тощо.[37][38][39][40][41]
Рекрутинг
Протягом 2024 року підрозділами бригади було здійснено велику кількість виїздів з метою залучення нового особового складу, зокрема в підрозділи піхоти та батальйон безпілотних систем. Після створення офіційного сайту 63 бригади, з'явилася можливість заповнювати анкети. Бригадна служба рекрутингу отримує інформацію та самостійно оформляє рекрута-добровольця без залучення ТЦК.[42]
Командування
- (2017—2023) полковник Марущак Олександр Юхимович[43][44]
- (2023—2024) полковник Скиба Петро Павлович[45]
- (з 2024) полковник Юрчук Павло Павлович[46]
Втрати
2022
- 19 серпня 2022 — Калагурський Богдан Петрович, капітан, командир 1 роти, 106 омб. Загинув у бою за село Благодатне Миколаївської області.[47]
- 30 вересня 2022 — Володимир Стецько, солдат-радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї.[48]
- листопад 2022 — Красівов Микола, командир механізованого батальйону.[49]
2023
- 29 січня 2023 — Нусер Михайло «Лютий», сержант. Загинув біля села Іванівське на Донеччині.[50]
- 21 квітня 2023 — Гукало Василь Михайлович, солдат, командир розвідувального взводу 106 батальйон, Герой України.
- 23 серпня 2023 — Плеша Максим Вікторович. 20 квітня 1991, м. Ужгород. Загинув в результаті ворожої атаки дрона-камікадзе позицій ЗСУ, поблизу села Торське, Краматорського району, Донецької області [51].
2024
- 10 січня 2024 — Пилип Андрій Васильович. 28 років. Помер від важкої хвороби в лікарні[52]
- 24 січня 2024 — Мазничка Іван Русланович. Загинув внаслідок поранень отриманих в результаті ворожого скиду з БпЛА на позиціях ЗСУ поблизу н.п. Торське, Краматорського району, Донецької області[53]
- 28 січня 2024 — Чемляк Олександр Леонідович. Помер від поранень, отриманих в грудні 2023. Мобілізований в січні 2023[54]
- 30 січня 2024 — Глушковський Іван. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Торське на Донеччині[55]
- 1 травня 2024 — Кучма Роман. Загинув на Донеччині[56]
- 18 травня 2024 — Гончак Михайло Федорович. Загинув від мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання.
- 11 червня 2024 —Вергун Дмитро Степанович[57].
- 27 липня 2024 — Мунтяну Юрій. 48 років, старший солдат [58]
- 31 серпня 2024 — Рабощук Олександр Віталійович — молодший сержант. Загинув у віці 33 років на Донеччині. Добровільно долучився до Збройних Сил України з перших днів повномасштабного вторгнення.[59] [60]
2025
- 05 січня 2025 — під час артилерійського обстрілу, біля н.п.Торське Краматорського р-н Донецької області, внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, загинув солдат - КОПИЛЕЦЬ Павло Петрович, позивний "Паштет" (нар.07.07.1997 року в с.Рудники Волинська область) гранатометник 105-го батальйону, 63 ОМБр в складі в/ч А0342.
- 12 січня 2025 – Коваль Михайло Олегович. 1990. Комбат 55 ОСБ. Загинув в селищі Ямпіль Донецької області внаслідок попадання FPV-дрона в автомобіль.[61][62][63][64]
- 12 січня 2025 — Ковальський Володимир. Начальник артилерії 55 ОСБ [63][64]
- 12 січня 2025 — Стащук Роман. Водій 55 ОСБ [63][64]
Відомі особистості
- Ляшко Олег Валерійович — народний депутат України, лейтенант, командир батальйону безпілотних систем 63ОМБр. До війська прийшов простим солдатом, ніс службу в роті вогневої підтримки, після чого був переведений до роти ударних безпілотних літальних апаратів. З літа 2024 очолив новостворений батальйон безпілотних систем 63 бригади. Завдяки особистим знайомствам, залучає до батальйону велику кількість матеріально-технічного оснащення. За підсумками роботи, ББС 63 бригади регулярно потрапляє в місячні топ рейтинги в силах оборони України.[65][66][67]
- Болотніков Сергій Вікторович – український спортивний журналіст, редактор, засновник та ведучий ютуб-каналів «Татотаке», «КДК», «ЗупиниЛося». Приєднався до 63 бригади на добровільних засадах у серпні 2024 року. Молодший лейтенант, офіцер відділення комунікацій [68][69]
- Сергій "Кінг" Тимофійко - відомий український письменник (псевдонім "Тарас Мельник"), командир взводу батальйону безпілотних систем, молодший лейтенант[70]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.