63-тя окрема механізована бригада (Україна)
військова частина З Вікіпедії, вільної енциклопедії
63-тя окрема механізована бригада (63 ОМБр) — з'єднання механізованих військ сухопутних військ Збройних Сил України.
| 63-тя окрема механізована бригада | |
|---|---|
 Нарукавний знак бригади | |
| На службі | 23 липня 2017 (7 років) |
| Країна | Україна |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | Механізовані війська |
| Чисельність | бригада |
| Дислокація | Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ |
| Прізвиська | Сталеві Леви |
| Гасло | Свободу здобуваємо в бою |
| Війни/битви | |
| Нагороди | Бойовий прапор
 |
| Вебсайт | 63ombr.com.ua |
| Командування | |
| командир бригади | полковник Павло Юрчук |
| Знаки розрізнення | |
| Нарукавний знак |  |
| Медіафайли на Вікісховищі | |
Створена після початку російсько-української війни 2014 року як кадрована військова частина Корпусу резерву. Після російського вторгнення 2022 року відмобілізована. Влітку воювала в Миколаївській області, брала участь у Херсонському контрнаступі. Взимку воювала у Бахмуті. З 2024 року тримала оборону на Лиманському напрямку у Серебрянському лісі.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Створення
14 березня 2017 року спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ була створена 63-тя окрема механізована бригада. Днем створення частини вважається 23 липня 2017 року.[1][2]
У вересні — жовтні 2017 року бригада проходила бойове злагодження на Рівненському полігоні. У навчаннях взяло участь понад 3 000 резервістів другої черги. Під час маневрів задіяли літаки та вертольоти, артилерію, танки, БМП та піхоту.[3][4]
9 жовтня 2017 року бригада повним складом прибула у зону Антитерористичної операції.[5]
У липні 2019 року бригада отримала у своє розпорядження військове містечко у Старокостянтинові Хмельницької області. Відповідно до розпорядження Міністерства оборони, військовій частині передано для утримання та експлуатації дві казарми, десять сховищ для техніки, контрольно-перепускні пункти, вартове приміщення, складські та інші господарські приміщення, що раніше перебували на балансі Хмельницького квартирно-експлуатаційного відділу та 3568-ї бази.[6]
Російське вторгнення 2022 року
До 24 лютого 2022 року бригада перебувала в резерві, брала участь у навчаннях і тренуваннях. В лютому 2022 року була швидко доукомплектована мобілізованими резервістами другої черги, пройшла злагодження і влилася до лав Сухопутних військ ЗС України.[7]
Південь України
19 квітня 2022 року підрозділ бригади підійшов до Благодатного на Миколаївщині, і зайняли позиції на околицях.[8] Ще до приходу російських військ більшість із 2000 населення встигла виїхати.[9] У одному з боїв два БМП росіян пішло на позиції українських військ,[10] у цьому штурмі росіяни втратили біля двох взводів людей.[11] Бої за Благодатне стали бойовим хрещенням для більшості військовослужбовців бригади, лише 10 % яких мали до того бойовий досвід.[12]
У липні — серпні 2022 року бригада перебувала в Миколаївській області.[13][14]
12 листопада 2022 року Володимир Зеленський подякував бригаді за участь у звільненні правобережної частини Херсонської області.[15]
Битва за Бахмут
На початку грудня 2022 року бригада зайшла в Бахмут. Воювала проти ПВК «Вагнер».[7]
Наприкінці січня 2023 року бригада була виведена з Бахмута.[7]
Оборона Лиману
На початку 2024 року бригада зайшла на Лиманський напрямок у Серебрянський ліс.[16]
У жовтні 2024 року бригада повідомила про призначення Олега Ляшка на посаду командира батальйону безпілотних систем. За словами бригади, батальйон увійшов в 10 кращих підрозділів за результатами знищення противника, за підсумками щомісячних підсумків.[17][18][19]
У грудні 2024 року бригада відбила штурм, внаслідок якого знищили «танк-халабуду», дві БМП та ліквідували 20 російських окупантів.[20]
16 січня 2025 року батальйон безпілотних систем бригади показав відео знищення рідкісного російського експериментального розвідувального дрона «Мерлін-ВР».[21][22][23][24]
6 січня 2025 року бригада знищила «Урал» і Д-30.[25]
12 січня 2025 року було оприлюднено інтерв'ю комбрига. Бригада на той час стояла на Лиманському напрямку, у Серебрянському лісі. Комбриг повідомив, що за 2024 рік бригада витримала 350 штурмів. За цей час бригада втратила 200—250 м² позицій, які перетворилися на пісок і повалені сосни.[16] Бригада також публікувала звіт за 2024 рік, за яким росіяни захопили 4,3 км² у смузі відповідальності бригади, але бригада відбила 4,2 км².[26] Росіяни, за словами комбрига, на жодній з втрачених позиції не змогли нормально закріпитися.[16]
31 січня бригада витягла з води російську БМП-2 неподалік села Торське на півночі Донецької області. Цю БМП російські окупанти покинули під час відступу у 2022 році.[27]
3 лютого 2025 року ББС на Лиманському напрямку знищив «Урал», позашляховик, «буханку», баггі, кілька квадроциклів і мотоциклів.[28]
8 лютого бригада показала відео ударів FPV по російській піхоті.[29]
11 лютого 2025 року ББС повідомив про знищення корабельного бомбомету «Смерч-2», який був встановлений на вантажівку «Урал».[30][31]
21 лютого 2025 року зенітники бригади збили російський безпілотник ZALA Z-16.[32]
22 лютого ББС публікував відео ураження автотехніки.[33]
5 березня 2025 року ББС повідомив, що за останні кілька днів на Лиманщині знищив 2 бойові броньовані машини, 2 Камази, «буханку» з боєкомплектом, мотоцикл, 2 гармати, зенітку, 4 міномети, РЕБ і антену.[34][35]
Структура
- 51-й окремий стрілецький батальйон[36]
- 52-й окремий стрілецький батальйон[37]
- 55-й окремий стрілецький батальйон[38][39]
- 105-й окремий механізований батальйон[40]
- 106-й окремий механізований батальйон[41]
- 107-й окремий механізований батальйон[42]
- батальйон безпілотних систем[43][44]
- 38-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон[45][46]
- 41-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон[47][48][49]
- зенітний ракетно-артилерійський дивізіон[50][51][52][53]
- танковий батальйон[54][55][56][57][58][59][60][61][62][63][64][65][66][67]
- підрозділи бойового та логістичного забезпечення[68]
Командування
Командири
- 2017—2023: полковник Марущак Олександр Юхимович[69][70]
- 2023—2024: полковник Скиба Петро Павлович[71]
- з 2024: полковник Юрчук Павло Павлович[72]
Заступники
- на 2022: полковник Вадим Чорний[13]
Втрати
2022
- 19 серпня 2022 — Калагурський Богдан Петрович, капітан, командир 1 роти, 106 омб. Загинув у бою за село Благодатне Миколаївської області.[73]
- 30 вересня 2022 — Володимир Стецько, солдат-радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї.[74]
- листопад 2022 — Красівов Микола, командир механізованого батальйону.[75]
- 25 грудня 2022 — Мельницький Андрій Русланович, 107-й батальйон.[76]
2023
- 29 січня 2023 — Нусер Михайло «Лютий», сержант. Загинув біля села Іванівське на Донеччині.[77]
- 21 квітня 2023 — Гукало Василь Михайлович, солдат, командир розвідувального взводу 106 батальйон, Герой України.
2024
2025
- 12 січня 2025 — Коваль Михайло Олегович, комбат 55 ОСБ. 1990. Загинув в селищі Ямпіль Донецької області внаслідок попадання FPV-дрона в автомобіль.[79][80][81][82]
- 12 січня 2025 — Ковальський Володимир, начальник артилерії 55 ОСБ.[79][80]
- 12 січня 2025 — Стащук Роман. Водій 55 ОСБ.[79][80]
- 25 березня 2025 — Жинко Ігор. 3.08.1990, м. Львів.[83]
Традиції
Відзнаки
6 грудня 2023 року Президент України вручив 63 бригаді бойовий прапор.[84]
11 грудня 2024 року указом Президента України Володимира Зеленського 63 бригада відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[85][86][87]
Почесна відзнака від Президента України «За мужність та відвагу»
Полковник Петро Скиба отримує бойовий прапор 6 грудня 2023
Символіка
На червоно-чорному щиті розміщений агресивний лев. Згори ліворуч — срібний лицарський хрест. По центру знизу — оригінальний варіант приналежності до бригади: шість вертикальних смуг та три горизонтальні. Зверху над щитом — девіз бригади «Свободу здобуваємо в бою». Польовий нарукавний знак виконаний у темно-зеленій кольоровій гамі. Автором нарукавного знаку є військовослужбовець Національної гвардії Микола Мельничук.[88]
Музику та слова до пісні «Сталеві леви» написав відомий український виконавець, військовослужбовець Збройних Сил України Мирослав Джонович Кувалдін.[88]
Вшанування
Нагороджені
Найвищими державними нагородами відзначені:
- Калагурський Богдан Петрович — капітан, командир 1 роти, 106 омб. Герой України (2023, посмертно).
- Гукало Василь Михайлович — солдат, командир розвідувального взводу 106 омб. Герой України (2024, посмертно).
Рекрутинг та відомі особистості
Узагальнити
Перспектива
Протягом 2024 року підрозділами бригади було здійснено велику кількість виїздів з метою залучення нового особового складу, зокрема в підрозділи піхоти та батальйон безпілотних систем. Після створення офіційного сайту 63 бригади, з'явилася можливість заповнювати анкети. Бригадна служба рекрутингу отримує інформацію та самостійно оформляє рекрута-добровольця без залучення ТЦК.[89]
У пресслужбі бригади працюють Сергій Болотніков (український спортивний журналіст, редактор, засновник та ведучий ютуб-каналів «Татотаке», «КДК», «ЗупиниЛося»)[90][91][92] та Артур Дмитришин (автор блогу Keep Going).[93]
Відомі особистості:
- Ляшко Олег Валерійович — народний депутат України, лейтенант, командир батальйону безпілотних систем 63ОМБр. До війська прийшов простим солдатом, ніс службу в роті вогневої підтримки, після чого був переведений до роти ударних безпілотних літальних апаратів. З літа 2024 очолив новостворений батальйон безпілотних систем 63 бригади. Завдяки особистим знайомствам, залучає до батальйону велику кількість матеріально-технічного оснащення. За підсумками роботи, ББС 63 бригади регулярно потрапляє в місячні топ рейтинги в силах оборони України.[94][95][96]
- Сергій «Кінг» Тимофійко — український письменник (псевдонім «Тарас Мельник»), командир взводу батальйону безпілотних систем, молодший лейтенант.[97]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.