24 години Дайтони

Rolex 24 at Daytona, раніше відома як 24 години Дайтони — 24-годинна гонка на витривалість, що проводиться щорічно на Daytona International Speedway в Дайтона-Біч, штат Флорида. Вона проходить на 3,56-мильній (5728 м) комбінованій дорожній трасі, що включає ділянки три-овалу NASCAR і дорожню ділянку в Інфілд. Зі свого заснування вона проводиться в останній вікенд січня або перший вікенд лютого, як частина Тижня Швидкості і є першою з головних автомобільних гонок сезону в США.

Логотип 24-години Дайтони

Daytona International Speedway

Daytona International Speedway, вигляд з висоти пташиного польоту.

Гонка за роки свого існування змінила кілька імен. З 1991 року Rolex Watch Co стала титульним спонсором гонки, змінивши Sunbank (нині SunTrust), який у свою чергу змінив Pepsi в 1984 році. Переможці у всіх класах отримують сталеві годинник Rolex Daytona.

У 2006 гонка пройшла на тиждень раніше в січні, щоб уникнути перетину з Суперболом, який, у свою чергу, перемістився кілька років тому на тиждень вперед. Таким чином, дві події обмінялися датами.

Початок

У 1962 році, через кілька років після спорудження треку, була проведена 3-годинна гонка спортивних автомобілів, Daytona Continental, яка була частиною чемпіонату світу серед спортивних автомобілів. Першу гонку виграв Ден Герні на Лотус 19 з 2,7 л двигуном Coventry Climax. Також у гонках брали участь багато Porsche 718, але ці 1600-кубові машини були занадто слабкі для відносно коротких і швидких гонок.

У 1964 році гонка була розширена до 2000 км (1220 миль), що було подвійною дистанцією класичних 1000 км гонок на Нюрбургринзі, Спа і Монці. Дистанція становила приблизно половину того, що проходили в 24 годинах Ле Мана і приблизно відповідала дистанції 12 годин Себрінге, що проходять там же у Флориді, кількома тижнями пізніше. Починаючи з 1966 року, гонка в Дайтоні стала проводитися протягом 24 годин, як у Ле-Мані.

Історія 24-х годин

Porsche 962 команди Holbert Racing. 1989 рік.

Nissan 300ZX команди Clayton Cunningham Racing.

Так як і в 24 годинах Спа (які проводиться з 1924 року) і 24 годинах Нюрбургринга (з 1970 року) мета заходу — визначити команду гонщиків, які зможуть проїхати далі за всіх за певний проміжок часу, на відміну від більшості гонок, де потрібно проїхати задану дистанцію за мінімальний час.

На відміну від Ле-мана, гонка в Дайтоні проводиться на повністю закритій трасі в межах овалу, без використання міських вулиць. Використовується велика частина крутого бенкінгу, який переривається в шикані на задній прямій і швидкою секцією Інфілд, що включає дві шпильки. Також на відміну від Ле-мана, гонка проводиться взимку, коли ночі довгі. Освітлення встановлено по периметру траси, для забезпечення можливості перегонів у нічний час, хоча Інфілд освітлений все ще не так добре, як сам овал. Проте загальне освітлення дає близько 20 %, що схоже з освітленням Ле-мана, де яскраво освітлений лише піт-лейн, а інша частина має освітлення схоже з вуличним.

У минулому, автомобіль повинен був перетнути лінію фінішу після закінчення 24 годин, щоб бути класифікованим, що призводило до цікавих ситуацій, коли пошкоджений автомобіль годинами чекав у боксах або на узбіччі неподалік від фінішу, потім запускав двигун і поповзом перетинав лінію фінішу в останній раз просто щоб фінішувати по закінченню 24-х годин і отримати класифікацію, що краща за дискваліфікацію з формулюванням DNF (Did Not Finish — Не фінішував). У ході першої гонки 1962 Daytona Continental (тоді ще 3 годинної), Лотус Герні лідирував за пройденою дистанцією, коли вийшов з ладу його двигун і він припаркувався на вершині бенкінгу перед фінішною лінією. Коли закінчилися три години, Герні скотився вниз ще кілька метрів щоб перетнути фінішну лінію, не тільки зафіксувавши позицію, але і фактично виграв гонку. Це призвело до міжнародного правила, яке вимагає, щоб автомобіль фінішував своїм ходом для того, щоб бути класифікованим. За іронією долі, Герні врозріз з новим правилом, на 12 годинах Сабрінге в 1966 році, коли вийшов з ладу двигун в його Ford GT за дві хвилини до закінчення гонки. Герні, на його розчарування, намагалися проштовхнути свою машини через лінію фінішу, що призвело до його дискваліфікації^[1].

Після програшу Форду в 1966 році і в Дайтоні і на Ле-мані, прототипи Феррарі серії П прийшли до фінішу парадним строєм в три машини в 1967. Дорожній автомобіль Ferrari 365 GTB/4 отримав неофіційну назву Ferrari Daytona на честь цієї перемоги^[2]. У 1968 році Порше повторили їхню потрійну перемогу. Після того як Герард Міттер зазнав аварії через розрив шини на овалі, його напарник Роль Штоммелен приєднався до екіпажу Віка Елфорда і Йохена Ніірпаша. Коли автомобіль Джо Зіфферта та Ханса Херманна, довго лідируючи, опустився на друге місце через технічні проблеми, обидва пілоти приєдналася до нових лідерів. Таким чином, Порше привела на вищий щабель подіуму 5 з 8 своїх гонщиків, та ще двоє, Джо Шлессер і Джо Бузетта були на третьому місці, і лише Міттер вибув.

У 1972 році внаслідок енергетичної кризи гонка була скорочена до 6 годин, а у 1974 році скасовано повністю.

У 1982 році, після постійного знаходження у складі Чемпіонату світу серед спортивних автомобілів, гонка вийшла із серії, яка прагнучи знизити витрати вирішила проводитись тільки в Європі і на більш коротких перегонах. Сама гонка стала частиною МАСА ГТ (Чемпіонат автомобілів класу ГТ організований Міжнародною Автомобільною Спортивною Асоціацією).

У 70-х команди збільшили свої екіпажі до 3 пілотів. Нині нерідко виступають і 4 і 5 гонщиків. Переможці 1997 привели на подіум відразу 7 гонщиків.

Grand-Am & Прототипи Дайтони

Після проблем з МАСА (Міжнародна Автомобільна Спортивна Асоціація) в 90-х, гонка в Дайтоні увійшла до складу серії Grand-Am, суперника Американської Серії Ле-Ман (ALMS), яка, як свідчить її ім'я, використовує той же регламент, що і Серія Ле-Ман, а також 24 години Ле-Мана, хоча 24 години Ле-Мана не входить в календар ALMS. А серія Grand-Am, навпаки має тісні зв'язки з NASCAR і акцентується на контролі витрат і щільності змагань.

У 2002 році був введений новий регламент, покликаний зробити гонки більш дешевими. Відповідно до нього в прототипах гонки в Дайтоні повинні використовуватись менш дорогі матеріали і технології, простіша аеродинаміка з метою зменшення витрат на розробку і доведення автомобіля.

Шасі виробляються спеціалізованими фірмами, на кшталт Riley, Doran, Fabcar і Crawford, за замовленнями команд, а двигуни відомі під іменами великих автомобільних компаній, як Pontiac, Lexus, Ford, BMW та Porsche. На відміну від інших серій машини іменуються за формулою Двигун-Шасі (наприклад «Lexus-Riley»), оскільки виробники шасі маловідомі і не виробляють дорожніх машин, подібно іншим виробникам гоночних шасі.

ГТ у Дайтоні

Клас Гран-турізмо в Дайтоні ближче до дорожніх машин, ніж де-небудь ще, наближаючись до класу GT3. Приміром використовується більша стандартна кубкова версія 996, замість гоночних версій RS/RSR. З недавніх учасників Дайтони зустрічаються також BMW M3 і M6, Porsche 911, Chevrolet Camaro і Corvette, Mazda RX-8 і Pontiac GTO.R.

З метою зменшення витрат, регламент ГТ тепер дозволяє використовувати навісні панелі, схожі з серійними (нова Mazda, приміром, або Infiniti G35). Ці правила чимось нагадують старі специфікації GTO, але з великими обмеженнями. Допущення каркасно-панельної конструкції автомобілів дозволяє зменшити витрати — особливо після аварій, коли команди можуть відновити автомобіль до наступної гонки меншою ціною, або модифікувати його, замість того, щоб списати весь автомобіль після аварії або в кінці року.

Гонка 2006 року

Порше команди Brumos Racing під ромером 59.

Riley-Lexus команди Target Chip Ganassi під номером 02.

У гонці 2006 команди, що мають традиційні зв'язки з Порше (як Brumos Racing, яка з 70-х традиційно нумерує свої Порше номерами 58 і 59), зробили спробу «завоювання» Дайтони. Заводські гонщики Порше були розподілені між командами, які комплектуються двигунами Порше, і німець Лукас Лур взяв поул на Crawford-Porsche № 23 від команди Alex Job Racing. У гонці автомобіль, ведений також Майком Роккенфеллером і Патріком Лонгом, деякий час лідирував, але втратив лідерство під час ремонту рульового управління і фінішував лише 3-м попереду Fabcar-Porsche № 58 команди Red Bull Brumos з ще одним заводським гонщиком Порше Сашею Маасеном. Пара автомобілів Riley-Lexus прийшла 1-м і 2-м, а зоряний склад Target Chip Ganassi у складі Скотта Діксона, Дена Уелдона і Кейсі Мірза здобув перемогу.

У класі ГТ, як зазвичай, було безліч Порше, а їх найшвидшим гонщиком був Вольф Хенцлер. Досвідчена команда The Racer's Group виставила Pontiac GTO.R який не лише взяв поул у ГТ, але також лідирував на ранній стадії гонки, б'ючись з новітніми 997, і фінішував 10-м (другим у класі). Перемогла ж № 36 від TPC Racing Porsche, керована Ренді Побстом, Майклом Левітасом, Яном Басом і Спенсером Пампеллі, чия машина пройшла на 3 кола більше і прийшла 9-ю в загальному заліку. Другим найкращим «не-Порше» став ще один GTO.R від TRG, що прийшов 26-м у загальному заліку і 13-м у класі^[3].

Статистика

Найбільш часто перемагали в Дайтоні Порше (22 перемоги), спорткари базувалися на моделях 911, 935 та 996. Також Порше перемогли рекордних 11 послідовних перегонів у 1977—1987 роки, а також 18 з 23 перегонів, 1968—1991.

Статистика перемог серед автомобілів:

• Porsche — 22 перемоги: 1968, '70, '71, '73, '75, '77-87, '89, '91, '95, 2003, '09, '10
• Ferrari — 5 перемог: 1963, '64, '67, '72, '98
• Ford — 4 перемоги: 1965, '66, '97, '99
• Lexus — 3 перемоги: 2006, '07, '08
• Chevrolet — 2 перемоги: 1969, 2001
• Jaguar — 2 перемоги: 1988, '90
• Nissan — 2 перемоги: 1992, '94
• Pontiac — 2 перемоги: 2004, '05
• Lotus — 1 перемога: 1962
• BMW — 1 перемога: 1975
• Toyota — 1 перемога: 1993
• Oldsmobile — 1 перемога: 1996
• Dodge — 1 перемога: 2000
• Dallara-Judd — 1 перемога: 2002

Статистика перемог серед водіїв:

• Херлі Хейвуд — 5 перемог: 1973, '75, '77, '79, '91
• Педро Родрігес — 4 перемоги: 1963, '64, '70, '71
• Боб Воллек — 4 перемоги: 1983, '85, '89, '91
• Пітер Грегг — 4 перемоги: 1973, '75, '76, '78
• Штоммелен — 4 перемоги: 1968, '78, '80, '82
• Енді Уоллес — 3 перемоги: 1990, '97, '99
• Бутч Лейтзінгер — 3 перемоги: 1994, '97, '99
• Дерек Белл — 3 перемоги: 1986, 87, '89
• Скотт Пруетт- 3 перемоги: 1994, 2007, '08

Переможці

Рік	Дата	Пілоти	Команда	Автомобіль	№	Відстань	Зауваження
3-годинна гонка
1962	11 лютого	Ден Герні	Frank Arciero	Lotus 19B-Coventry Climax	96	502.791 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1963	17 лютого	Педро Родрігес	North American Racing Team	Ferrari 250 GTO	18	494.551 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
Гонка на 2000 км
1964	16 лютого	Педро Родрігес Філ Хілл	North American Racing Team	Ferrari 250 GTO	30	-	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1965	28 лютого	Кен Майлз Ллойд Рубі	Shelby-American Inc.	Ford GT40 Mk.II	73	-	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
24-годинна гонка
1966	5 лютого 6 лютого	Кен Майлз Ллойд Рубі	Shelby-American Inc.	Ford GT40 Mk. II	98	4157.222 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1967	4 лютого 5 лютого	Лоренцо Бандіні Кріс Амон	SpA Ferrari SEFAC	Ferrari 330 P4	23	4083.646 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1968	3 лютого 4 лютого	Вік Елфорд Йохен Нірпах Ральф Штоммелен Жо Сіфферт Ханс Херрманн	Porsche System Engineering	Porsche 907LH	54	4126.567 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1969	1 лютого 2 лютого	Марк Донохью Чак Парсонс	Roger Penske Sunoco Racing	Lola T70 Mk.3B-Chevrolet	6	3838.382 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1970	31 січня 1 лютого	Педро Родрігес Лео Кіннунен Брайан Редман	J.W. Engineering	Porsche 917K	2	4439.279 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1971	30 січня 31 січня	Педро Родрігес Джекі Олівер	J.W. Engineering	Porsche 917K	2	4218.542 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
6-годинна гонка
1972	5 лютого 6 лютого	Маріо Андретті Джекі Ікс	SpA Ferrari SEFAC	Ferrari 312PB	2	1189.531 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
24-годинна гонка
1973	3 лютого 4 лютого	Пітер Грегг Херлі Хейвуд	Brumos Porsche	Porsche Carrera RSR	59	4108.172 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів
1974	Перегони не проводились у зв'язку з нафтовою кризою
1975	1 лютого 2 лютого	Пітер Грегг Херлі Хейвуд	Brumos Porsche	Porsche Carrera RSR	59	4194.015 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1976	31 січня 1 лютого	Пітер Грегг Брайан Редман Джон Фіцпатрік	BMW of North America	BMW 3.0 CSL	59	3368.035 км	МАСА ГТ (Чемпіонат автомобілів класу ГТ організований Міжнародною Автомобільною Спортивною Асоціацією)
1977	5 лютого 6 лютого	Херлі Хейвуд Джон Грейвс Дейв Хелмік	Ecurie Escargot	Porsche Carrera RSR	43	4208.499 км	[Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1978	4 лютого 5 лютого	Пітер Грегг Ральф Штоммелен Тоні Хеземанс	Brumos Porsche	Porsche 935/77	99	4202.319 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1979	3 лютого 4 лютого	Херлі Хейвуд Тед Фієлд Денні Онгейс	Interscope Racing	Porsche 935/79	0	4227.039 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1980	2 лютого 3 лютого	Ральф Штоммелен Волкерт Мерл Рейнгольд Хоест	L&M Joest Racing	Porsche 935J	2	4418.615 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1981	31 січня 1 лютого	Боббі Рахал Брайан Редман Боб Гарретсон	Garretson Racing/Style Auto	Porsche 935 K3	9	4375.355 км	Чемпіонат Світу серед спортивних автомобілів МАСА ГТ
1982	30 січня 31 січня	Джон Паул ст. Джон Паул мол. Ральф Штоммелен	JLP Racing	Porsche 935 JLP-3	18	4443.334 км♦	МАСА ГТ
1983	5 лютого 6 лютого	А. Д. Фойт Престон Хенн Боб Воллек Клод Баллот-Лена	Henn's Swap Shop Racing	Porsche 935L	6	3819.167 км	МАСА ГТ
1984	4 лютого 5 лютого	Сарел ван дер Мерві Тоні Мартін Грем Даксбері	Kreepy Krauly Racing	March 83G-Porsche	00	3986.023 км	МАСА ГТ
1985	2 лютого 3 лютого	А. Д. Фойт Боб Воллек Аль Унсер ст. Тьєррі Бутсен	Henn's Swap Shop Racing	Porsche 962	8	4027.673 км	МАСА ГТ
1986	1 лютого 2 лютого	Аль-Холберт Дерек Белл Аль Унсер мол.	Löwenbräu Holbert Racing	Porsche 962	14	4079.236 км	МАСА ГТ
1987	31 січня 1 лютого	Аль-Холберт Дерек Белл Чіп Робінсон Аль Унсер мол.	Löwenbräu Holbert Racing	Porsche 962	14	4314.136 км	МАСА ГТ
1988	30 січня 31 січня	Рауль Боесел Мартін Брандл Джон Нільсен Ян Ламмерс	Castrol Jaguar Racing	Jaguar XJR-9	60	4170.905 rv	МАСА ГТ
1989	4 лютого 5 лютого	Джон Андретті Дерек Белл Боб Воллек	Miller/BFGoodrich Busby Racing	Porsche 962	67	3557.873 км♣	МАСА ГТ
1990	3 лютого 4 лютого	Деві Джонс Ян Ламмерс Енді Уоллес	Castrol Jaguar Racing	Jaguar XJR-12D	61	4359.970 км	МАСА ГТ
1991	2 лютого 3 лютого	Херлі Хейвуд Луї Крагес Франк Єлінські Анрі Пескароло Боб Воллек	Joest Racing	Porsche 962C	7	4119.341 км	МАСА ГТ
1992	1 лютого 2 лютого	Масахіро Хашемі Казуйоші Хосіно Тосіо Сузукі	Nissan Motorsports Intl.	Nissan R91CP	23	4365.700 км	МАСА ГТ
1993	30 січня 31 січня	П. Д. Джонс Марк Дісмор Рокі Моран	All American Racers	Toyota Eagle MkIII-Toyota	99	3999.027 км	МАСА ГТ
1994	5 лютого 6 лютого	Паул Гентілоззі Скотт Пруетт Бутч Лейтзінгер Стів Міллен	Cunningham Racing	Nissan 300ZX	76	4050.090 км	МАСА ГТ
1995	4 лютого 5 лютого	Юрген Лессіг Крістоф Бушу Джованні Лаваджі Марко Вернер	Kremer Racing	Kremer K8 Spyder-Porsche	10	3953.192 км	МАСА ГТ
1996	3 лютого 4 лютого	Уейн Тейлор Скотт Шарп Джим Пейс	Doyle Racing	Riley & Scott Mk III-Oldsmobile	4	3993.298 км	МАСА ГТ
1997	1 лютого 2 лютого	Роб Дайсон Джеймс Уівер Бутч Лейтзінгер Енді Уоллес Джон Пол мол. Елліот Форбс-Робінсон Джон Шнайдер	Dyson Racing	Riley & Scott Mk III-Ford	16	3953.192 км	МАСА ГТ
1998	31 січня 1 лютого	Мауро Бальді Ар'є Луєндик Жанп'єро Моретті Дідьє Тейс	Doran-Moretti Racing	Ferrari 333 SP	30	4073.507 км	Чемпіонат Сполучених штатів серед спортивних автомобілів
1999	30 січня 31 січня	[Елліот Форбс-Робінсон Бутч Лейтзінгер Енді Уоллес	Dyson Racing Team Inc.	Riley & Scott Mk III-Ford	20	4056.319 км	Чемпіонат Сполучених штатів серед спортивних автомобілів
2000	5 лютого 6 лютого	Олівер Беретта Домінік Дюпюї Карл Вендлінгер	Viper Team Oreca	Dodge Viper GTS-R	91	4142.258 км	Ролекс спорткар серії
2001	3 лютого 4 лютого	Рон Фелловс Кріс Кнейфел Франк Фреон Джонні О'Коннелл	Corvette Racing	Chevrolet Corvette C5-R	2	3758.398 км	Ролекс спорткар серії
2002	2 лютого 3 лютого	Дідьє Тейс Фреді Лінгард Макс Папіс Мауро Бальді	Doran Lista Racing	Dallara SP1-Judd	27	4102.153 км	Ролекс спорткар серії
2003	1 лютого 2 лютого	Кевін Буклер Майкл Шром Тімо Бернхард Йорг Бергмістер	The Racer's Group	Porsche 911 GT3-RS	66	3981.839 км	Ролекс спорткар серії
2004	31 січня 1 лютого	Крістіан Фіттіпальді Террі Борчеллер Форест Барбер Енді Пілгрім	Bell Motorsports	Doran JE4-Pontiac	54	3013.98 км♣	Ролекс спорткар серії
2005	5 лютого 6 лютого	Макс Анджелеллі Уейн Тейлор Еммануель Коллар	SunTrust Racing	Riley MkXI-Pontiac	10	4068.300 км♣	Ролекс спорткар серії
2006	28 січня 29 січня	Скотт Діксон Ден Уелдон Кейсі Мірс	Target Ganassi Racing	Riley MkXI-Lexus	02	4205.82 км	Ролекс спорткар серії
2007	27 січня 28 січня	Хуан-Пабло Монтойя Сальвадор Дуран Скотт Пруетт	Telmex Ganassi Racing	Riley MkXI-Lexus	01	3826.972 км	Ролекс спорткар серії
2008	26 січня 27 січня	Хуан-Пабло Монтойя Даріо Франкітті Скотт Пруетт Мемо Рохас	Telmex Ganassi Racing	Riley MkXI-Lexus	01	3981.839 km	Ролекс спорткар серії
2009	24 січня 25 січня	Девід Донохью Антоніо Гарсія Дарел Лав Бадді Райс	Brumos Racing	Riley MkXI-Porsche	58	4211.009 км	Ролекс спорткар серії
2010	30 січня 31 січня	Жоао Барбоса Террі Борчеллер Райан Далзьел Майк Роккенфеллер	Action Express Racing	Riley MkXI-Porsche	9	4326.15 км	Ролекс спорткар серії

♣ — У зв'язку з погодними умовами (сильний дощ, туман) гонки, деякий час, проводились під червоними прапорами, але не зупинялись.

♦ — Встановлено новий рекорд дальності.

Примітки

1. Драматичні фініші. Сайт Sebring International Raceway [Архівовано 4 березня 2007 у Wayback Machine.] англ.
2. 365 GTB4. Офіційний вебсайт Ferrari. [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.] англ.
3. Результати перегонів 2006 року. [Архівовано 17 січня 2010 у Wayback Machine.] англ.

Посилання

• 2009 Rolex 24 at Daytona. англ.
• Grand-Am Road Racing. англ. [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Daytona International Speedway. англ. [Архівовано 2 жовтня 2010 у Wayback Machine.]