39-та окрема бригада берегової оборони (Україна)
українська бригада морської піхоти З Вікіпедії, вільної енциклопедії
39-та окрема бригада берегової оборони (39 ОБрБО, в/ч А7382)[3] — з'єднання морської піхоти Збройних сил України. Перебуває у складі 30-го корпусу морської піхоти.
| 39-та окрема бригада берегової оборони (з березня 2025)
126-та окрема бригада територіальної оборони (2022—2025) | |
|---|---|
 | |
| Засновано | 8 березня 2022 року |
| Країна | Україна |
| Належність | Збройні сили |
| Вид |  Морська піхота України (2025–)
Територіальна оборона (2022–2025) |
| Тип | Морська піхота |
| У складі |  |
| Базування | м. Одеса |
| Війни/битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди |  |
| Командування | |
| Поточний командувач | полковник Олександр Тоненчук |
| Медіафайли на Вікісховищі | |
2022 року, після повномасштабного російського вторгнення, була створена 126-та окрема бригада територіальної оборони у місті Одеса. Вела бої у Кринках. У 2024 передана до морської піхоти, вела бої у Часовому Ярі. 2025 року перейменована на бригаду берегової оборони.
Історія
Узагальнити
Перспектива
5 березня 2022 року на нараді з представниками правоохоронних органів та силових структур голова Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко оголосив своє рішення щодо створення додаткової бригади територіальної оборони в Одеській області.[4][5] 8 березня було призначено керівний склад і почалося формування бригади.[6][7] В бригаді щодня, без вихідних, відбувалися тренування, щоб в найкоротший термін з добровольців сформувати боєздатний підрозділ.[8][9][10][11]
Станом на 10 травня 2022 року командуванням 126-ї окремої бригади територіальної оборони була організована підготовка понад 2000 осіб добровольчих формувань територіальних громад Одещини.[12]
11 травня 2022 року під час проведення фортифікаційних робіт військовослужбовці бригади знайшли стародавні амфори, датовані приблизно 4-5 сторіччям до н. е. Рішенням командира бригади старовинні артефакти передали співробітникам Одеського археологічного музею НАН України.[13]
У жовтні 2022 року бригада працювала разом зі спецпідрозділом «Цунамі» в с. Давидів Брід.[14]
У травні 2024 року воїни 220-го батальйону бригади доставили побратимам у с. Кринки паски за допомогою FPV-дронів. Бригада на той час перебувала у складі 30 КМП командування Морської піхоти України.[15]
В липні 2024 року 223-й батальйон під час битви за Часів Яр перебував 70 діб на позиціях в оточенні. Боєкомплект, воду і їжу постачали дрони.[16]
3 вересня 2024 року бригада отримала безпілотний авіаційний розвідувальний комплекс «Mini Shark» і 200 ударних дронів Darts.[17]
30 вересня 2024 року бригада отримала відзнаку «За мужність та відвагу».[18]
8 лютого 2025 року бійці бригади знищили човен з росіянами, які намагалися форсувати річку Дніпро в Херсонській області.[19]
5 березня 2025 року бригада перетворена на 39-ту окрему бригаду берегової оборони.[20][21]
Структура
2022
Командування
Командири
- на грудень 2022: полковник Куз Сергій Миколайович[25]
- ??? — серпень 2024: полковник Мухін Вадим Анатолійович[26][27]
- з серпня 2024: полковник Тоненчук Олександр Сергійович[28][26]
Заступники
Втрати
2022
- 6 жовтня 2022 - Грицюк Микола Миколайович («Доцент»), 22 травня 1971, с. Журавлівка Тульчинського району Вінницької області. Головний сержант 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Помер під час виконання військового обов‘язку[33].
- 16 грудня 2022 — Рудой Костянтин («Аділь»). Загинув в Херсонській області.[34]
- 16 грудня 2022 — Андронов Олексій («Японець»). Загинув в Херсонській області.[34]
2023
- 17 березня 2023 — Балмагія Ігор Сергійович.
- 27 квітня 2023 - Гіжица Олександр Володимирович («Гіві»), 09.04.1990. Солдат, водій стрілецького відділення. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Отрадокам’янка Херсонської області[35].
- 8 серпня 2023 — Задорожний Олексій («Алік»). 22 роки, с. Полянецьке Одеської області. Загинув в Козачих Лагерях.[36][37]
- 8 серпня 2023 — Порожній Дмитро («Фікус»), молодший сержант, командир відділення у 224-му батальйоні. 26 років. Загинув поблизу села Козачі Лагері на Херсонщині.[38]
- 8 серпня 2023 — Кухоцький Денис Іванович («Ісус»). 21 рік, с. Городець, Рівненська область. Загинув від мінометного обстрілу поблизу села Козачі Лагері на Херсонщині.[39][40]
- 10 серпня 2023 — Кучеренко Денис Денисович («Кім»), с. Степанівка Одеської області. Загинув поблизу села Понятівка на Херсонщині.[41]
- 11 серпня 2023 - Шаєвський Сергій Валерійович («Танкіст»), 9 травня 1980, с. Балкове Роздільнянського району Одеської області. Молодший сержант стрілецької роти. Загинув під час бою поблизу населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області[42].
- 29 серпня 2023 — Кучеренко Микола Сергійович («Холод») 4 вересня 1996, с. Гірське Одеської області. Загинув поблизу села Козачі Лагері на лівому березі Херсонщини.[43]
- 4 жовтня 2023 — Нестеренко Віталій Миколайович («Віто»), старший лейтенант, командир розвідувального взводу у 222-му батальйоні. 40 років. Загинув під час зіткнення з російською ДРГ в районі села Козачі Лагері на Херсонщині. Герой України.[44]
- 3 листопада 2023 — Троян Сергій («Троян»). 44 роки, м. Маріуполь. Загинув в бою за Кринки[45]
- 15 листопада 2023 — Криштопов Петро Миколайович, старший солдат.
- 17 листопада 2023 — Ракул Андрій («Янтарь»). 27 років, с. Шершенці Одеської області. Загинув в бою за Кринки[46]
2024
- 1 червня 2024 — Лапчевський Євген Борисович («Лапа»). Загинув у Кринках.
- 9 червня 2024 - Андронатій Руслан Леонідович («Руля»), 04.03.1981, водій-електрик. Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Миколаївка Бориславського району Херсонської області[47].
Традиції та символіка
Почесні назви
У листопаді 2022 року бригада повідомила про намір звернутися до влади про присвоєння почесної назви «імені Чорноморського козацтва».[48]
Нарукавний знак бригади
Нарукавний знак бригади був розроблений ГУ РСМЗ ЗСУ. Він був затверджений 25 липня Головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним. Запроваджений наказом командира військової частини А7382 від 6 серпня 2022 року № 352.[3]
Нарукавний знак має вигляд геральдичного щита червоного кольору з синьою (блакитною) звуженою зубчатою главою та оздоблений синім (блакитним) кантом. Центральним елементом нарукавного знака є стилізований срібний абданк. Срібний абданк в червоному полі вказує на розташування військової частини в Одесі, оскільки у м. Кочубей (історична назва Одеси) як герб використовувався герб володарів міста Язловецьких — абданк. Нарукавний знак виконаний в кольорах, притаманних історичній та сучасній територіальній геральдиці.[3]
Мотиваційний нарукавний знак бригади
Мотиваційний знак — герб першого Отамана Чорноморського козацького війська Сидора Білого.[3]
Колишній нарукавний знак
Мотиваційна емблема
Вшанування
Нагороджені
Найвищими державними нагородами відзначені:
- Алексапольський Святослав Миколайович («Свят») — молодший лейтенант (посмертно), командир розвідувального взводу 220 батальйону 126 окремої бригади територіальної оборони. Герой України, (2023, посмертно).
- Нестеренко Віталій Миколайович («Віто») — старший лейтенант, командир розвідувального взводу у 222-му батальйоні. Герой України (2024, посмертно).
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.