Гнійно

Гнійно^[2][3] (пол. Gnojno, Ґнойно) — село в Польщі, у гміні Константинів Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 131 особа (2011^[1]).

Село Гнійно пол. Gnojno Колишня церква, нині костел Координати 52°16′27″ пн. ш. 23°08′36″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Більський повіт Гміна Константинів Водойма Західний Буг Населення 131 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 83 Поштовий індекс 21-543 Автомобільний код LBI SIMC 0014427 GeoNames 772020 OSM ↑2862599 ·R (Гміна Константинів) Гнійно Гнійно (Польща) Гнійно Гнійно (Люблінське воєводство)  Гнійно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ґнойно.

Історія

Православний цвинтар

1592 року вперше згадується православна церква в селі^[2].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою^[4].

У 1921 році село входило до складу гміни Заканалє Костянтинівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки^[5].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 50 будинків та 300 мешканців, з них^[5]:

• 140 чоловіків та 160 жінок;
• 182 православні, 91 римо-католик, 27 християн інших конфесій;
• 186 українців, 114 поляків.

За звітом польської поліції, у 1935 році православна парафія Гнійна налічувала 802 вірян^[6].

За німецької окупації під час Другої світової війни у селі діяла українська школа^[6]. У 1943 році в селі мешкало 264 українці та 143 поляки.^[3]

25 червня 1947 року під час проведення польською владою операції «Вісла» піхотний полк польської армії виселив із села 49 українців (15 родин) на приєднані до Польщі німецькі терени^[3].

У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	69	16	43	10
Жінки	62	12	28	22
Разом	131	28	71	32

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 138.
3. Gnojno. apokryfruski.org (pl-PL) . APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
4. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 374. (рос. дореф.)
5. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 47. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
6. Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 45, 103. (пол.)
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гнійно

• Gnojno. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 22 листопада 2019. (пол.)