Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ґері Барлоу
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ґері Барлоу (англ. Gary Barlow, 20 січня 1971, Фродшем) — британський піаніст, композитор, музичний продюсер, фронтмен та автор більшості хітів гурту Take That, також знаний як сольний виконавець[1] і суддя британського шоу X Factor[2]. Барлоу один із найуспішніших авторів пісень у Великій Британії, на його рахунку 13 хітів № 1 та 23 хітів, що потрапили до списку TOP 10[3].
Remove ads
2012-го року за внесок у розвиток британської музики та благочинну діяльність був удостоєний звання Офіцера Ордену Британської імперії (OBE).[4]
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Ґері Барлоу народився 20 січня 1971 р., у Фродшемі (графство Чешир), другий син Коліна і Марджорі Барлоу[5].
В автобіографії Ґері Барлоу розповідає, що його любов до музики з'явилась у ранньому віці:
«Я був тією дитиною, яка завжди танцює перед телевізором дивиться на власне відображення»
У 1986 році, коли Барлоу було п'ятнадцять років, він вступив на конкурсі Різдвяної пісні BBC Pebble Mill з «Let's Pray For Christmas». Після досягнення півфіналу конкурсу, він був запрошений до лондонської West Heath Studios для запису своєї пісні. Це надихнуло Барлоу на подальшу музичну діяльність. Він став виступати у клубах, співаючи кавер-версії відомих хітів і свої власні пісні. Перші виступи Барлоу були в Connah's Quay Labour Club, за які він отримував по 18£, виступаючи щосуботи.[6]
У 1989 році Барлоу познайомився з Найджелом Мартіном-Смітом, який був вражений його піснею «A Million Love Songs», після чого запропонував йому стати головним співаком у новому бой-бенді
1989—1996 — Світове визнання з Take That
Після того, як Барлоу було обрано фронтменом гурту, Найджел Мартін-Сміт обрав ще чотирьох учасників: Марка Оуена, Джейсона Оранджа, Ховарда Дональда та Роббі Вільямса.
Дебютний альбом Take That & Party вийшов 17 серпня 1992 і досяг другого місця у чарті Великої Британії. Наступного року побачив світ їх другий альбом, Everything Changes, який майже повністю було засновано на піснях Барлоу.
Перший сингл з альбому, «Why Can't I Wake Up With You», досяг другого місця у британських чартах, проте вже наступний, «Pray», став хітом № 1, така ж доля спіткала ще три сингли з альбому: «Relight My Fire», «Babe» та «Everything Changes»[7]. Барлоу здобув нагороду для композиторів Айвор Новелло за сингл «Pray»[8].
У 1994-му році, разом із Ріком Естлі, він записує бек-вокал для пісні Елтона Джона «Can You Feel the Love Tonight» для мультфільму Король Лев.
Третій альбом групи, Nobody Else, також оснований на піснях Барлоу, став альбомом № 1 у Британії, а сингл «Back For Good» став хітом № 1 у 11-ти країнах, та досяг № 7 у чарті US Billboard Hot 100[9]
Перед четвертим туром (Nobody Else Tour), через конфлікт з Барлоу та Джейсоном Оранджем, Take That покидає Роббі Вільямс. Попри це, група їде у тур вчотирьох, проте він стає останнім аж до об'єднання гурту у 2005-му році.
13 лютого 1996-го року, Ґері Барлоу заявляє, що збірка «Greatest Hits» буде останнім альбомом Take That, а кавер-версія пісні Bee Gees «How Deep is Your Love» буде їх останнім синглом.
1996—1998 — Початок сольної кар'єри та Open Road
Сольна кар'єра Барлоу розпочалася дуже успішно і йому пророкували звання «наступного Джорджа Майкла». Його перші два сольні сингли «Forever Love» (вийшов у липні 1996) і «Love Won't Wait» (написаний Мадонною) зайняли перші місця у Великій Британії. Його дебютний альбом Open Road досяг № 1 в чарті альбомів Великої Британії і був проданий 2-х мільйонним тиражем в усьому світі.
«So Help Me Girl» був першим синглом, який видав Барлоу в США як сольний виконавець. Він досяг 44-го місця у чарті Billboard Hot 100 і № 1 у чарті США Billboard Adult Contemporary.[10]
1999—2000 — Twelve Months, Eleven Days
Після успіху першого сольного альбому Барлоу випускає другий LP Twelve Months, Eleven Days у 1999 році. Однак, перший сингл за альбому, «Stronger», отримав мінімальну підтримку і трансляцію на радіо, як результат — максимальне 16-те місце у чартах Великої Британії. Другий сингл «For All That You Want» досяг лише 24-го місця, однак потрапив у топ-5 Фінляндії.
Не кращі справи були і у самого альбому, який не потрапив навіть у топ-10, залишившись на низькій, 35-й, сходинці. Після цього біло скасовано вихід третього синглу, «Lie To Me», а компанія BMG відмовилась продовжувати роботу з Барлоу.[10]
Барлоу на 5 років зникає з музичного небосхилу аж до об'єднання Take That.
2005—2010 — Відродження Take That і повернення світової популярності
2005-го Барлоу знов звернув до себе увагу після участі у документальному фільмі Take That: For the Record. Після успіху фільму, було вирішено спробувати об'єднати гурт у форматі чотирьох.
Випустивши збірку Never Forget – The Ultimate Collection, яка продалась тиражем більше ніж 2 мільйони копій[11], Take That вирушили в тур Великою Британією.
Вже за рік виходить перша нова пісня, «Patience» (пер. з англ. — терпіння), яка одразу ж стає хітом № 1. Той самий успіх повторює наступний сингл «Shine» і альбом Beautiful World, який було продано тиражем більше ніж 2,8 мільйони копій[12]. У 2007-му році, спеціально до туру альбом, доповнений хітом «Rule The World», було перевидано, і він знов повернувся на першу сходинку чартів.
У 2008-му Take That номінується одразу на 4 премії Brit Awards (Best British Group, Best British Album, Best British Single та Best British Live Act), дві з яких (Best British Single та Best British Live Act) отримує.
Take That випускає сингл «Graetest Day», який знов стає № 1. Альбом, який виходить за ним слідом, The Circus, який також посів 1-шу сходинку у чарті, було розпродано у кількості 2,2 мільйони копій, стає мультиплатиновим вже за 4 дні після виходу. Згодом, всього за п'ять годин було розкуплено більше як 1 мільйон квитків на концерти з нового туру.[13]
Remove ads
Дискографія
- Open Road (1997)
- Twelve Months, Eleven Days (1999)
- Sing (2012)
- Since I Saw You Last (2013)
Нагороди та номінації
Remove ads
Відзнаки
У 2012-му році, після більше ніж 20-ти років у музичній індустрії, в якій Барлоу домігся феноменального успіху в усьому світі, а також за його благодійну діяльність він був удостоєний ордену в День народження Королеви. Він був призначений офіцером Ордена Британської імперії (OBE) королевою Єлизаветою II 16 червня 2012, якою він був нагороджений 21 листопада за «службу Музиці і Благочинність».[4]
«Я в повному захваті і дуже пишаюся тим, що потрапив у компанію настільки блискучих людей. Я насолоджуюсь кожною хвилиною хвилиною тієї роботи, яку я роблю, бо вважаю що це і є саме по собі нагорода.»[32]
Remove ads
Особисте життя
У 2000 році Барлоу одружився з Доун Ендрюс, танцівницею, що супроводжувала Nobody Else Tour групи Take That в 1995 році.
У сім'ї Барлоу троє дітей, Деніел (нар. 2000), Емілі (нар. 2002) і Дейзі (нар. 2009).
19 лютого 2012, Барлоу оголосив, що він і його дружина чекають появи на світ їх четвертої дитини[33], однак, їх дочка, названа Поппі, померла незабаром після народження 4 серпня 2012[34]
В автобіографічній книзі Барлоу зазначив, що є вболівальником футбольного клубу Ліверпуль, чий гімн «You'll Never Walk Alone» був одним з перших творів, які він навчився грати на фортепіано. Він також вболіває за команду ліги регбі Warrington Wolves.
Remove ads
Книги
- Gary Barlow: My Take. Bloomsbury Publishing 2006, ISBN 978-0-7475-8764-4 (не перекладалась українською)
- Gary Barlow: My Take. Bloomsbury Publishing 2007, ISBN 978-0-7475-8806-1 (у м'якій обгортці, доданий розділ про повернення Take That, не перекладалась українською)
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads