Яцкіна Галина Іванівна

Яцкіна Галина Іванівна (рос. Яцкина Галина Ивановна; 16 червня 1944(19440616), Махачкала, РРФСР, СРСР — 10 березня 2024) — радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог, режисер, сценарист і продюсер документального кіно. Заслужена артистка РРФСР (21.11.1980). Кандидат мистецтвознавства (1982).

Яцкіна Галина Іванівна
Народилася	16 червня 1944(1944-06-16)[1] Махачкала, РРФСР, СРСР
Померла	10 березня 2024(2024-03-10) (79 років)
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актриса театру і кіно, театральний педагог, режисер, сценарист і продюсер документального кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1962 року
Партія	КПРС
IMDb	nm0946852
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яцкін.

Біографічні відомості

Народилася 16 червня 1944 р. Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна (1966, курс Б.Є. Захави) і аспірантуру при цьому ж училищі (1979).

У кінематографі — з 1962 року. Перший великий успіх принесла роль Алі у фільмі «Жінки» (1966, реж. Павло Любимов). Знялася у низці картин українських кіностудій: «Здрастуйте, лікарю!» (1974), «Люди і дельфіни» (1983), «Опік» (1988), «Провінціалки» (1990).

У 1966—1967 рр. — актриса Московського драматичного театру ім. К.С. Станіславського.

З 1967 року — актриса Московського академічного театру ім. В. Маяковського.

З 1973 року — актриса Московського державного театру «Ленком».

З 1977 року — член КПРС. Була секретарем парторганізації Щукинського училища.

З 1979 року — педагог кафедри акторської майстерності Театрального училища імені Б. Щукіна.

З 1991 року — генеральний директор студії «Кіноконтакт» (kinocontact.ru). Режисер, сценарист і продюсер документального кіно.

Родина

Актриса була одружена кілька разів.
Син: Василь Леонідович Яцкін (народжений в 1972 р. (за іншими даними 15.10.1971) у шлюбі (1972—1976) з кінорежисером Л.Є. Головнею) — режисер, сценарист, журналіст, керівник студії «Кіноконтакт»; автор православного місіонерського культурно-освітнього та патріотично-виховного кінопроекту «Під сонцем», кінолекторія за підтримки Міністерства Культури РФ. Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[2]. У дитинстві знявся з матір'ю у картині кіностудії «Київнаукфільм» «Люди і дельфіни» (1983).

Фільмографія

Акторські роботи:

• «Повінь» (1962, Даша)
• «Троє» (1966, фільм-спектакль)
• «Жінки» (1966, Алевтина (Аля) Павлівна Ягодкіна)
• «Удар! Ще удар!» (1968, Женя Струмиліна, подруга Сергія)
• «Пори року» (кіноальманах): «Четвертий тато» (1968, Фенечка, домробітниця)
• «Відлуння далеких снігів» (1969, Ірина, геолог, кохана жінка Костомарова; реж. Л. Головня)
• «Відлуння минулого» (1970, радіооператор (немає в титрах)
• «Що робити?» (1971, Віра Павлівна)
• «Несподіване поряд» (1971, Тіна Баришева)
• «Кінець Любавіних» (1971, Клавдія; реж. Л. Головня)
• «Здрастуйте, лікарю!» (1974, Ніна, дружина Олександра; реж. В. Левін, Одеська кіностудія)
• «Бенкет під час чуми» (1974, Луїза; фільм-спектакль, реж. М. Захаров)
• «Слово для захисту» (1976, Ірина Межнікова, адвокат; реж. В. Абдрашитов) — Перша премія на Всесоюзному кінофестивалі (1977) — „За найкращу жіночу роль“
• «Уроки французької» (1978, Марія Андріївна, мати Володі; реж. Є. Ташков)
• «Візьму твій біль» (1980, Тася Батрак)
• «Людина, яка закрила місто» (1983, Чекурова; реж. О. Гордон)
• «Люди і дельфіни» (1983, Джанай, помічник Чернікова; реж. В. Хмельницький, «Київнаукфільм»)
• «Таємна подорож еміра» (1986, Дар'я)
• «Опік» (1988, Лідія; реж. Г. Глаголєв, Одеська кіностудія)
• «Колишній тато, колишній син» (1989, Клава, мати Сергія)
• «Рогоносець» (1990, дружина)
• «Провінціалки» (1990, Лідія Андріївна; реж. Б. Квашньов, Укртелефільм)
• «Блаженна» (2008, покоївка; Росія—Україна)
• «Вогні великого міста» (2009, т/с, реж. С. Виноградов)

Режисер документального кіно:

• «Данило і Алла» (2005, документальний (із циклу «Під сонцем»); співавт. сценарію з В. Яцкіним; фільм присвячений Аллі Андрєєвій — вдові поета Д.Л. Андрєєва (сина письменника Л.М. Андрєєва)
• «Острів Спасіння» (2007, документальний (із циклу «Під сонцем»), співавт. сценарію)
• «Російський офіцер» (2011, документальний, у співавт. з В. Яцкіним)
• «Наталі» (2012, документальний, у співавт.; фільм присвячений актрисі і театральному педагогу Н.Й. Сухостав)
• «Лікар останньої надії» (2013, документальний (із циклу «Під сонцем») у співавт.; співавт. сценарію; фільм присвячений життю та роботі лікаря-ортопеда Г.А. Ілізарова)
• «У війни жіноче обличчя» (2015, документальний, співавт. сценар.) та ін.

Продюсер:

• «Благословення або прокляття» (2004, к/м (із циклу «Під сонцем»)
• «Данило і Алла» (2005, документальний)
• «Острів Спасіння» (2007, документальний)
• «Російський офіцер» (2011, документальний)
• «У війни жіноче обличчя» (2015, документальний) та ін.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.

   d:Track:Q37312
2. Центр «Миротворець»: Яцкін Василь Леонідович

Література

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.524;
• Ниточкина А. Галина Яцкина: «Я человек беспощадный» // Огонек. 1991, № 42. — С.22-23.

Посилання

• Галина Яцкіна на сайті IMDb (англ.)