Яровий Володимир Валентинович

Володи́мир Валенти́нович Ярови́й (нар. 17 серпня 1975(19750817) — пом. 24 серпня 2014) — молодший сержант 39-го батальйону територіальної оборони «Дніпро-2» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Яровий Володимир Валентинович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	17 серпня 1975(1975-08-17) Дніпродзержинськ
Смерть	24 серпня 2014(2014-08-24) (39 років) Новодвірське
Псевдо	«Десант»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Територіальна оборона
Формування	«Дніпро-2»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яровий.

Життєвий шлях

Народився 1975 року в місті Дніпродзержинськ (Дніпропетровська область).

Мобілізований у травні 2014-го, молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».

23 серпня підрозділу стало відомо, що в їхньому напрямі з Росії рухається мотоколона, проте отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі міста Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) під час наступу російських збройних формувань при боях за Іловайськ. Тоді ж полягли Юрій Сагайдак та Володимир Шевченко.

Був похований неподалік від блокпоста разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 року.

Водночас у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Вбиті в полоні.

Їх знайшли й переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року.

Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно).^[1]
• нагороджений пам'ятною відзнакою міського голови Кам'янського — нагрудним знаком «Захисник України» (розпорядженням від 11.10.2016, посмертно)
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 10
• Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]

Примітки

1. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
2. Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

• Яровий Володимир Валентинович [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих