Яременко Людмила Леонівна

Людми́ла Лео́нівна Яре́менко (Висо́цька) (нар. 1930, Київ) — українська баскетболістка і тренерка. Майстер спорту СРСР, заслужений тренер України.

Людмила Яременко
Особисті дані
Повне ім'я	Людмила Леонівна Яременко
Дата народження	1930(1930)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Інформація про клуби
Позиція
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (очки)
	«Динамо» (Київ)
* Ігри та очки за професіональні клуби враховуються лише в регулярному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яременко.

Життєпис

Корінна киянка. Народилась у 1930 році. Навчалася у школі на колишній вулиці Леніна, тепер Хмельницького. Після закінчення школи прийшла в «Динамо» до заслуженого тренера СРСР Маркіяна Єгорова.

У листопаді 1947 року до нас прийшов викладач з будівельного інституту з незвичайним прізвищем Добрийвечір. Він був плавцем, проте набирав дівчат для гри у баскетбол. До речі, дехто з мого двору вже займався цим видом спорту… На зимових канікулах 1948 року я зіграла на першості Києва — і захопилася![1]

Уперше поїхала на збори у Харків у 1949 році. У 1956 була у складі збірної України на I-й Спартакіяді народів СРСР.

Двоюрідна тітка Володимира Висоцького.

Тренерська робота

По закінченні Інституту фізкультури хотіла стати тренеркою.

В основному тренувала дівчаток, хоча деякий час працювала в «Авангарді» із хлопчиками, а після народження сина у 1957 році спочатку мала невелику перерву, а потім грала у гандбол. У 1961 році припинила грати і до 1998 року працювала у спортшколі.[1]

Примітки

1. «Інший Бік», 07.03.2007 //Литовченко Тимур Тітка Володимира Висоцького про Володю. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2009. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]

Посилання

• «Інший Бік», 07.03.2007 //Литовченко Тимур Тітка Володимира Висоцького про Володю
• Двоюродная тетя Владимира Высоцкого Людмила Яременко: «На похоронах Володи творилось что-то невообразимое! Конная милиция, люди на крышах, на деревьях… километровые очереди, чтобы попрощаться с ним. Всенародное горе!»// «Бульвар Гордона», січень 2009, № 4 (196), с. 8.