AI tools

Агентство аерокосмічних досліджень Японії

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Агентство аерокосмічних досліджень Японії

Аге́нтство аерокосмі́чних дослі́джень Япо́нії (яп. 宇宙航空研究開発機構, うちゅうこうくうけんきゅうかいはつきこう — учю:ко:ку:кенкю:кайхацукіко:; англ. Japan Aerospace eXploration Agency, JAXA) — державне агентство, яке відповідає за космічну та авіаційну програму Японії[2]. Було створено завдяки злиттю трьох раніше незалежних організацій 1 жовтня 2003 року[3]. Девіз агентства — One JAXA, а корпоративний слоган — Explore to Realize (раніше Reaching for the skies, exploring space)[4].

Коротка інформація Тип, Правова форма ...
Агентство аерокосмічних досліджень Японії
яп. 国立研究開発法人宇宙航空研究開発機構[1] 
JAXA і ジャクサ 
Типкосмічне агентство[d] і академічний видавецьd 
Правова формаNational Research and Development Agencyd 
Попередник(и)National Space Development Agencyd, Institute of Space and Astronautical Scienced і National Aerospace Laboratory of Japand 
Засновано1 жовтня 2003 
Штаб-квартираЧьофу 
Холдингова компаніяМіністерство культури і науки Японії 
Дочірні компаніїInstitute of Space and Astronautical Scienced 
global.jaxa.jp​(яп.)
global.jaxa.jp​(англ.) 
Thumb
 Агентство аерокосмічних досліджень Японії у Вікісховищі 
Закрити
Див. також: Наука в Японії

Історія

JAXA було створено 1 жовтня 2003 шляхом об'єднання 3 раніше незалежних організацій: японський Інститут космонавтики та аеронавтики (Institute of Space and Aeronautical Science, ISAS), Національна аерокосмічна лабораторія Японії (National Aerospace Laboratory of Japan, NAL), і японське Національне агентство з дослідження космосу (National Space Development Agency, NASDA).

Thumb
Запуск «H-IIA» с КА Кіку-8

Ракети-носії

На даний час JAXA використовує наступні типи ракет:

  • ракету-носій H-IIA (ейч-ту-ей), створену NASDA, для запуску метеорологічних супутників;
  • ракету-носій М-5, створену ISAS для наукових місій;
  • ракету-носій H3 (H3TF2)[5][6][7].

Японська приватна компанія Space One для орбітальних запусків застосовує:

  • ракету-носій Advanced&Instant Rocket System (KAIROS), яка створена компанією IHI Aerospace, інвестором Space One, і раніше використовувалася на ракеті Epsilon, розробленої IHI та Японським агентством аерокосмічних досліджень (JAXA)[8].

JAXA спільно з Ісікавадзіма-Харіма Хеві Індастріз (IHI), Lockheed Martin, Galaxy Express Corporation (GALEX) розробляє ще одну серію ракет GX. Це буде перша у світі ракета-носій, яка використовує як паливо скраплений газ. В минулому використовувалися й інші типи ракет легкого класу, такі як J-I. Однак життєвий цикл експлуатації у них виявився коротким.

Космодроми

JAXA використовує два космодроми:

Програми

Узагальнити
Перспектива

Ібукі

Докладніше: Ібукі

Супутник дистанційного зондування Землі, перший у світі космічний апарат, чиїм завданням є моніторинг парникових газів.

Пілотований політ

Дослідження Місяця

Місія LUNAR-A

Після Hiten в 1990 р., ISAS планував розвідувальну місію до місяця LUNAR-A, але після затримки через технічні проблеми проєкт був припинений в січні 2007 р. Дизайн сейсмометра пенетратора для Lunar може бути використаний в майбутніх місіях.

Місія SLIM

7 вересня 2023 року, відповідно повідомленням інформаційного агентства Kyodo з посиланням на Агентство аерокосмічних досліджень Японії (JAXA), було здійснено запуск ракети-носія H-IIA, яка вивела на орбіту Землі штучний супутник XRISM з першим місячним посадковим модулем та місяцеходом SLIM. Очікується, що він здійснить посадку на поверхню Місяця в межах 100 метрів від місця поблизу кратера Шиолі на ближньому боці супутника Землі[9]. Це була четвер та спроба за рік. Японія хоче стати п'ятою країною, яка висадилася на Місяці, після США, Радянського Союзу, Китаю та Індії. Місія обійшлася Японії в $100 мільйонів доларів. Країна хоче довести, що здатна посадити на Місяць легкий і недорогий космічний корабель[10].

Дослідження Марса

28 грудня 2023 року, за повідомленням видання New Scientist, японське космічне агентство JAXA оголосило про плани запуску у вересні 2024 року своєї амбітної місії на супутник Марса, Фобос. Космічна станція з назвою Martian Moons eXploration (MMX) буде оснащена ровером і модулем для збору зразків з Фобоса, після чого вони будуть доставлені на Землю[11].

Співпраця в рамках МКС

8 березня 2024 року, мешканець Флориди (США) повідомив, що на його будинок впав уламок космічного сміття з МКС. Майже кілограмовий шматок металу пробив дах будинку та пройшов через підлогу другого поверху, трохи не зачепивши одного з членів родини. О 14:29 того дня, Космічне командування США справді зареєструвало входження космічного сміття в атмосферу та його рух до північно-західної Флориди, а о 14:34 у будинок дійсно стався приліт. NASA проводить розслідування, в ході якого попередньо з'ясовано, що викинутий у 2021 році з МКС вантажний піддон зі старими батареями хоча й належав NASA, однак піддон запускала Японська космічна агенція, тож відповідати, можливо, буде вона[12][13].

10 грудня 2024 року, з японського модуля «Кібо» на МКС, було здійснено запуск на орбіту міні-супутника формату CubeSat «Onglaisat», який був розроблений спільно з тайванським космічним агентством TASA. На початку лютого 2025 року «Onglaisat» передав на Землю перші чорно-білі знімки з роздільною здатністю 2,5 м, які були виконані з висоти 410 км[14].

Перспективні розробки

3 червня 2024 року, японські дослідники заявили, що вони успішно сконструювали перший у світі дерев’яний супутник. Це крихітний об’єкт у формі куба, який, як очікується, буде відправлений у космос у вересні 2024 року на борту ракети SpaceX з території США. Супутник отримав назву «LignoSat». Це 10-сантиметровий куб, виготовлений із дерев’яних панелей магнолії товщиною від 4 до 5,5 мм, рама якого частково виконана з алюмінію. Він має сонячні панелі, прикріплені до деяких боків, і важить приблизно 1 кг. «LignoSat» є результатом чотирирічної роботи команди за участю університетів Кіото та Sumitomo Forestry Co з метою використання екологічності та низької вартості деревини при освоєнні космічного простору. Передбачається, що в майбутньому, супутники, які будуть виготовлені з деревини, будуть кращими для навколишнього середовища, коли в кінці своєї роботи вони будуть згорати в атмосфері Землі, порівняно зі звичайними супутниками, що виготовлені з металу[15]. Наприкінці грудня 2024 року супутник «LignoSat» був запущений з борту МКС у відкритий космос[16].

Див. також

Примітки

Посилання

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.