Ян Шванкмаєр

Ян Шва́нкмаєр (чеськ. Jan Švankmajer; *4 вересня 1934, Прага) — чеський кінорежисер, аніматор, сценарист, сценограф, художник, скульптор, відомий на заході як «алхімік сюрреалізму». Значний вплив Шванкмаєра відзначають такі відомі режисери як Тім Бертон, Террі Гілліам, брати Квей^[en], Шейн Екер та багато інших.

Ян Шванкмаєр
Jan Švankmajer
Ян Шванкмаєр з Кришталевою Кулею Кінофестивалю в Карлових Варах 2009 рік
Ян Шванкмаєр з Кришталевою Кулею Кінофестивалю в Карлових Варах 2009 рік
Ім'я при народженні	Ян Шванкмаєр
Дата народження	4 вересня 1934(1934-09-04) (90 років)
Місце народження	Прага, Чехословаччина
Громадянство	Чехія
Alma mater	Театральний факультет Празької Академії мистецтвd
Професія	кінорежисер, мультиплікатор, сценограф
Кар'єра	із 1950
Magnum opus	Alice[d]
IMDb	ID 0840905
Ян Шванкмаєр у Вікісховищі

Один з перших представників сюрреалізму в чеському кінематографі. Автор сюрреалістичних анімаційних та кінофільмів. Учасник Берлінського, Венеціанського, Роттердамського та Канського кінофестивалів.

Біографія

Ян Шванкмаєр народився 4 вересня 1934 у Празі. На Різдво 1942 року, Ян Шванкмаєр отримав у подарунок маленький ляльковий театр, що й відіграло в майбутній кар'єрі мультиплікатора доволі значну роль. В період 1950—1954 навчався в школі прикладних мистецтв у Празі, а з 1954 по 1958, — в Празькій академії мистецтв на відділенні лялькової майстерності, де вивчав сценографію та режисуру. Паралельно працював у театрі «D34», де самостійно створив свою першу постановку — «Дон Жуан». У 1958 взяв участь у зйомках фільму Еміля Радока^[cs], заснованого на легенді про Доктора Фауста. Після цього пішов працювати до театру «Семафор», засновував «Театр Масок». Не зупинившись на цьому, в період 1957—1958, майбутній аніматор почав працювати в невербальному театрі «Laterna Magika», де знову починає співпрацювати з Радоком. Театральний досвід, отриманий Шванкмаєром в цей період, відображений в першому короткометражному анімаційному фільмі — «Останній фокус пана Шварцвальда та пана Едґара». В 1960 митець познайомився і одружився з Євою Двораковою^[cs], художницею-сюрреалісткою, яка народила двох дітей: Вероніку та Вацлава. Під її та Вратислава Еффенбергера впливом, Ян перейшов від манери своїх ранніх робіт до класичного сюрреалізму, вперше втіленого у фільмі «Огорожа». Надалі дружина допомагала йому, створюючи костюми і розробляючи дизайн для фільмів. У 1968 році приєднався до Чехословацької Спілки Сюрреалістів.

Впродовж 1960-х Шванкмаєр створив низку короткометражних фільмів, але після цього в нього почалися проблеми з цензурою. Коли в 1974 його фільм «Щоденник Леонардо» було показано на Каннському кінофестивалі, чеські кінокритики назвали його «дивною фантазією, чужою соцреалізму». Режисер був змушений перервати зйомки на кілька років. Однак, він почав створювати «тактильні об'єкти» — рельєфні картини та інсталяції з незвичайною текстурою, які кожен може інтерпретувати на основі власних відчуттів. Ян почав збирати колекцію дивних предметів і створювати власні. Своїми духовними покровителями він вважав австрійського ерцгерцога та пізніше імператора Священної Римської імперії Рудольфа II, поціновувача природних і мистецьких дивовиж, та його придворного художника Джузеппе Арчімбольдо.

З 1979 Ян повернувся до режисування і анімації, випустивши короткометражний фільм «Замок Отранто». На початку 1980-х митець зацікавився сюрреалістичними екранізаціями творів Едгара По. В 1982 вийшов фільм, що переміг на Берлінському кінофестивалі і став одним із найважливіших фільмів у творчості майстра — «Можливості діалогу». Британський режисер Террі Гілліам включив цю роботу в десятку найкращих анімаційних фільмів всіх часів. Після цього він створив свою першу повнометражну роботу — сюрреалістичну версію «Аліси в країні Чудес» під назвою «Сон Аленки». В другій половині 1980-х Шванкмайер створив заставки для MTV («М'ясна любов», «Флора») і кліп «Another Kind of Love» на пісню Г'ю Корнвелла^[en]. В 1989 Шванкмаєр отримав Золоту пальмову гілку за фільм «Чоловічі ігри».

Падіння комуністичного режиму в Чехословаччині режисер відзначив фільмом «Смерть сталінізму в Богемії». В 1992 він створив свою другу найвідомішу після «Можливостей діалогу» роботу — «Їжа». Надалі Шванкмаєр зайнявся режисуванням і анімацією для повнометражних фільмів та виставками скульптур^[1][2]. Згодом, у 1998, він разом з дружиною організував пересувну виставку «Animus Anima Animace». Єва померла в 2005 році, встигши завершити у співпраці з Яном фільм «Божевілля»^[3]. Через п'ять років Шванкмаєр створив ще одну стрічку «Пережити своє життя», а в 2016 оголосив про збори шляхом краудфандингу коштів на свій останній фільм «Комаха»^[4].

Роботи Яна Шванкмаєра здійснили вплив на режисерів-аніматорів братів Квей^[en], Террі Гілліама і Тіма Бертона^[5].

Фільмографія

Повнометражні фільми

Рік	Українська назва	Чеська назва	Англійська назва	Короткий опис
1988	Сон Аленки[cs]	Něco z Alenky	Alice	Сюрреалістична версія «Аліси в Країні Чудес» Льюїса Керрола. Загалом слідуючи сюжету, фільм відбувається в наближених до сучасності пошарпаних декораціях. Всіх персонажів, крім головної героїні Аленки, тут замінюють ляльки, опудала, скелети і рухоме приладдя.
1994	Урок Фауста	Lekce Faust	Faust	Інтерпретація легенди про Доктора Фауста. За основу використовується саме легенда, а не адаптація Гете. Дії відбуваються в Чехії середини 90-х. Оригінальні мотиви XVI ст. відображені в контексті лялькового театру. Головний герой за лаштунками театру одягає на себе костюм Фауста, стаючи ним самим і укладаючи угоду з дияволом.
1996	Конспіратори задоволення[cs]	Spiklenci slasti	Conspirators of Pleasure	Найгучніший фільм Яна Шванкмаєра. Поділений на декілька, на перший погляд не пов'язаних, епізодів. Кожний епізод — сексуальні фантазії і їх втілення окремими героями.
2000	Поліно	Otesánek	Little Otik	Ігрове кіно, інтерпретація чеської народної казки про поліно. Дії, як зазвичай у Шванкмаєра, відбуваються в сучасній Чехії. Бездітна родина шукає спосіб подолати життєві обставини і виховує схожий на людину корч.
2005	Божевілля	Šílení	Lunacy	Сценарій до цього фільму написаний автором за 30 років до його виходу, але був заборонений партійною владою. Базується на двох новелах Едгара По — «Заживо похований» та «Навіжений Психіатр», а також на творчості маркіза де Сада.
2010	Пережити своє життя (теорія та практика)[cs]	Přežít svůj život	Surviving Life (Theory and Practice)	До психіатра приходить пацієнт, якого в снах зваблює гарна жінка в червоній сукні. Він не може позбутися бажання все більше часу проводити у сні, а психіатр береться дослідити світ уяви пацієнта.
2018	Комаха[cs]	Hmyz	Insects	Фільм, натхненний творчістю Франца Кафки і Карла Чапека.

Короткометражні фільми

Рік	Українська назва	Чеська назва	Англійська назва	Короткий опис
1964	Останній фокус пана Шварцвальда та пана Едґара	Poslední trik pana Schwarcewalldea a pana Edgara	The Last Trick	Двоє магів, зображених напів-ляльками, виступаючи на сцені намагаються перевершити один одного в чаклунстві.
1965	Гра з каменями	Hra s kameny	A Game with Stones	Щогодини дзигар подає в кімнату камені, що падають до каструлі. Вони утворюють різні форми, рухаються та «розмножуються», але коли час минає, застигають. Так повторюється, поки каструля не ламається.
1965	І. С. Бах. Фантазія в соль мінорі	Johann Sebastian Bach: Fantasia G-moll	J.S.Bach — Fantasy in G Minor	Музикант грає композицію Баха, при цьому інструментом постає весь дім, у якому він знаходиться.
1966	Панч та Джуді	Rakvičkárna	Punch and Judy	Дві маріонетки різними способами намагаються отримати морську свинку, яка байдужа до них.
1966	Et Cetera	Et Cetera	Et Cetera	Людська фігурка має вибір якими предметами полегшити своє життя. Обираючи різні, вона збільшує свою владу, поки не стикається з облаштуванням власного будинку.
1967	Природнича історія	Historia Naturae	Historia Naturae	Різні класи тварин у вигляді музейних експонатів показуються під музику, слугуючи алегоріями людського життя.
1968	Огорожа	Zahrada	The Garden	Чоловік відвідує садибу свого друга, огорожа якої складена з живих людей. Той поводиться наче це нормально, тож врешті гість наважується запитати як він отримав таку дивовижу.
1968	Пікнік із Вайсманом	Picknick mit Weissmann	Picnic with Weismann	На пікнік замість людей виїжджають різні предмети. У цей час для їхнього власника, чоловіка Вайсмана, готується могила.
1968	Побут	Byt	The Flat	Чоловік потрапляє до будинку, у якому ніщо не функціонує як слід, ба навіть працює навпаки.
1969	Спокійний тиждень у домі	Tichý týden v domě	A Quiet Week in the House	Шпигун переховується в будинку, де щодня свердлить у стіні дірку й бачить крізь неї як предмети живуть своїм життям.
1969	Дон Жуан	Don Šajn	Don Juan	Історія про Дона Жуана у виконанні ляльок.
1970	Костниця	Kostnice	The Ossuary	Псевдодокументальний фільм без анімації, на відміну від решти. З розповіді екскурсовода туристи дізнаються як у 1870 році граф Шварценберг найняв майстра виготовити костницю в Седліце для кісток, накопичених у склепі.
1971	Бармаглот	Žvahlav aneb Šatičky Slaměného Huberta	Jabberwocky	У безлюдній квартирі предмети живуть своїм життям. Вони шукають певний «правильний» шлях дій, але раз за разом зазнають невдачі.
1972	Щоденник Леонардо	Leonardův deník	Leonardo's Diary	Малюнки Леонардо да Вінчі оживають, набуваючи самостійного існування.
1979	Замок Отранто	Otrantský zámek	The Castle of Otranto	Журналіст переконує дослідника, що готичний роман «Замок Отранто» описував реальні події.
1980	Падіння дому Ашерів	Zánik domu Usherů	The Fall of the House of Usher	Фільм за оповіданням Едгара По «Падіння дому Ашерів». Чоловік прибуває в маєток Ашерів, над якими нависло прокляття, і мусить вибрати між порятунком його жителів і власним. В кадрі зображені лише предмети.
1982	Можливості діалогу	Možnosti dialogu	Dimensions of Dialogue	Фільм у трьох частинах на тему пошуків порозуміння: Людські профілі, складені з різних предметів, поїдають одне одного, поступово перетворюючись на справжні. Глиняні чоловіча й жіноча фігури зливаються, результатом чого стає неоформлений шматок глини. Вони відкидають його, що стає причиною взаємної ненависті. Дві глиняні голови намагаються порозумітися, знаходячи застосування різним предметам. Але щойно вони міняються місцями, як розуміння зникає.
1983	Маятник, колодязь та надія	Kyvadlo, jáma a naděje	The Pendulum, the Pit and Hope	Фільм за мотивами оповідання Едгара По «Колодязь і маятник». Чоловік опиняється в застінках інквізиції, де його намагаються стратити хитромудрими механізмами.
1983	До підвалу	Do pivnice	Down to the Cellar	Дівчинка спускається до підвалу набрати картоплі, зустрічаючи дорогою дивні явища й бачачи чим насправді займаються її сусіди.
1988	М'ясна любов		Meat Love	У ролі коханців виступають два шматки м’яса. Їм байдуже, що невідомо навіть чи є в них стать, обоє керуються тільки хіттю, щоб врешті стати їжею.
1988	Чоловічі ігри	Mužné hry	The Male Games	Чоловік сідає подивитися футбольний матч, де гравці незвичайним чином нівечать одне одного. Несподівано події на екрані переходять у його квартиру, але глядач не помічає цього.
1988	Інші Види Любові		Another Kind of Love	Кліп на пісню Г'ю Корнвелла «Another Kind of Love». Чоловік перебуває в кімнаті, зазнаючи моторошних перетворень, де час від часу виникає глиняний образ жінки його мрії.
1989	Флора		Flora	Подоба людини, складена з фруктів та овочів, розкладається, лежачи на ліжку.
1989	Темрява—світло—темрява	Tma/Světlo/Tma	Darkness—Light—Darkness	У кімнату залазять різні частини людського тіла, намагаючися доцільно поєднатися між собою.
1989	Анімовані автопортрети		Animated Self-portraits	Збірка робіт різних авторів у різних техніках, котрі зображають самих себе.
1990	Загибель сталінізму в Богемії		The Death of Stalinism in Bohemia	Бюст Сталіна сам по собі рухається, поки не потрапляє на операційний стіл, де з нього дістають бюст Клемента Готвальда. Після цього слідує сповнений метафор показ історії Чехії від 1948-го, коли до влади прийшли комуністи, до Оксамитової революції 1989-го. Паралельно загадковий скульптор ліпить людей, заздалегідь приречених на смерть, а в час революції розфарбовує все в кольори державного прапора. Розфарбований бюст Сталіна знову опиняється на столі, але чим він «вагітний» лишається таємницею.
1992	Їжа	Jídlo	Food	Фільм у трьох частинах на тему їжі: Чоловік приходить у занедбаний ресторан, де використовує іншого чоловіка як автомат для видачі їжі. Завершивши сніданок, він сам стає таким самим «автоматом». Двоє чоловіків марно чекають на замовлення. Голод пересилює, тож вони беруться поїдати все, що є навколо: посуд, меблі, одяг. Багатії перебувають у ресторані, де стравами є частини тіла, важливі для них самих.

Примітки

1. THE WORKS OF JAN SVANKMAJER. www.rosewoodgraphics.us. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 8 квітня 2017.
2. The Surrealist Conspirator: An Interview With Jan Svankmajer. www.awn.com. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
3. Masters, Christopher (14 листопада 2005). Eva Svankmajerova. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
4. The last film by Jan Švankmajer: Insects. Indiegogo. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
5. Alchemist of the Surreal: Jan Švankmajer, Animator of Prague | The Cinematheque. www.thecinematheque.ca (англ.). Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.

Посилання

• Jan Švankmajer — польська сторінка, присвячена Янові Шванкмаєру [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.](пол.)