Ян Криштоф Тарновський

Ян Кши́штоф Тарно́вський (пол. Jan Krzysztof Tarnowski; близько 1 січня 1537 — 1 квітня 1567, с. Горличина) — польський шляхтич, граф, урядник Королівства Польського. Останній представник тарнівської гілки роду Тарновських гербу Леліва.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ян Тарновський.

Ян Кшиштоф Тарновський
Народився	1537(1537)
Помер	1 квітня 1567(1567-04-01) Горличина
Країна	Королівство Польське
Діяльність	військовик, урядник
Титул	граф
Посада	Королівський секретар, сандомирський старостаd, каштелян войніцькийd, староста Долинськийd і староста стрийський[d]
Рід	Тарновські
Батько	Ян Амор Тарновський
Мати	Зофія Шидловецька
Брати, сестри	Софія Тарновська
У шлюбі з	Зофія Одровонж
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських у катедрі м. Тарнів

Син Яна Амора Тарновського та його другої дружини Зофії Шидловецької.

Виховувався при дворі імператора Фердинанда. За К. Несецьким, у латинському обряді.^[1] Був секретарем королівським (1554 р.), каштеляном войніцьким (23 квітня 1557 року), старостою сандомирським, стрийським, долинським. Хворів на туберкульоз. На його похороні мав промову Пйотр Скарґа.^[1]

1555 року одружився із донькою каштеляна та руського воєводи Станіслава Одровонжа Зофією^[2] (дружина по його смерті вийшла заміж за сандомирського воєводу Яна Костку.^[1]). Внаслідок цього шлюбу став, зокрема, власником Сатанова, Ярослава. Дорослих дітей не мав.

Володів містами: Тарнів, Переворськ, Тернопіль, селами Тарнавець, Кремінна, Курилівка, Вев'юрка, Рожнів, Старе Село Перемишльської землі Руського воєводства. Розбудовував старий замок Тернополя.

На його прохання король Сигізмунд ІІ Август надав привілей, яким відновив міські права Зінькова.^[3]

У латинській катедрі Тарнова коштом князя Василя Костянтина Острозького наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений скульптором Паллавіні надгробок батькові Яну Амору (верхній ярус) та сину Яну Кшиштофу (нижній) Тарновським.^[4]