Loading AI tools
польський історик, мистецтвознавець, літературознавець вірменського походження. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ян Антоневич-Болоз (пол. Jan Antoniewicz-Bołoz; 3 травня 1858, с. Скоморохи, нині Бучацького району — 29 вересня 1922, м. Бад-Ельстер, Німеччина) — польський історик, мистецтвознавець, літературознавець вірменського походження. Доктор філософії (1880 р.). Професор (1893). Член Польської Академії Наук (1897 р.). Псевдонім — Peregrinus.
| Ян Антоневич-Болоз | |
|---|---|
| пол. Jan Antoniewicz-Bołoz | |
.jpg) | |
| Псевдо | Peregrinus[1] |
| Народився | 3 травня 1858 Скоморохи, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | 29 вересня 1922 (64 роки) Бад-Ельстер, Фогтланд, Німеччина |
| Країна |  Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Діяльність | мистецтвознавець |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | польська і німецька |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
Народився 3 травня 1858 року в с. Скоморохи, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія).
Навчався у Краківському університеті (1876–1880, спочатку правничі науки, які невдовзі їх покинув на користь вивчення філології, в основному германістики і романістики). На подальше навчання виїхав до Вроцлавського університету (1880—1882), а далі Мюнхенського університету (1884—1986), де працював під керівництвом Карла Вайнгольда, Конрада Гоффмана і Міхаеля Бернайса. Для докторської дисертації була запропонована тема дослідження: «Die Entstehung des Schillerschen Demetrius».
Вразливий до краси мистецтва, він познайомився за кордоном з його художніми пам'ятками і зайнявся музикою Вагнера, а в основному його теорією музичної драми. Свою знайомість з літературою і поезією поглибив філософією і естетикою поезії, після чого перекинувся на поле досліджень художніх мистецтв. Саме цей шлях навчання і різноманітність захоплень створив для нього широку базу для артистичного суду в оцінці явищ мистецтва.
У 1885 р. видав в «Pamiętniku Akademji Umiejętności» дослідження: «Про середньовічні джерела до різьблень, що знаходяться на шкатулці із слонової кістки в Скарбниці катедри на Вавелі». У 1885 році став членом комісії історії мистецтва Академії знань.
Коли в 1892 році у Львівському університеті було утворено кафедру історії мистецтва, очолив її в 1893 році як понадштатний професор.
В той же час він став реставратором пам'ятників середньовічного та сучасного мистецтв, в 1897 р. членом-кореспондентом Академії Знань, у 1898 р. звичайним професором. Організував при своїй кафедрі Інститут Історії Мистецтва, який забезпечував протягом багатьох років багатим науковим апаратом, фаховою бібліотекою, репродукціями, фотографіями і діапозитивами.
Працював керівником кафедри історії новітнього мистецтва Львівського університету (1893–1922) і директором Інституту історії мистецтва (1894–1922).
Співзасновник наукового товариства у Львові (1920 року), заснував в ньому секцію історії мистецтва (1922 рік).[2] Досліджував питання теорії мистецтва, а також історію польської літератури та мистецтва, зокрема епохи ренесансу і модернізму. Був членом журі конкурсів на проект костелу святої Єлизавети у Львові (1903)[3], на проект пам'ятника Анджею Потоцькому у Львові (1910)[4], нової будівлі Львівського університету (1913).[5]
Особливо цікавився архітектурою західноукраїнських вірменів, зокрема, в Станиславові, Снятині, Тисмениці, Кутах (тепер Івано-Франківська область).
Припускав, що Станіслав Строїнський міг бути автором розписів домініканського костелу в містечку Золотий Потік.[6]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
