Яковенко Володимир Мефодійович

Володимир Мефодійович Яковенко (7 листопада 1934(19341107), с. Раздорне, Красногвардійський район, Бєлгородська область, РРСФР — 26 травня 2022, Харків, Україна) — радянський і вчений в галузі теоретичної радіофізики. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1990). Академік Національної академії наук України (2000)^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яковенко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Яковенко Володимир.

|Посада=

Яковенко Володимир Мефодійович
Народився	7 листопада 1934(1934-11-07) Раздорне, Веселовське сільське поселенняd, Красногвардєйський район, Воронезька область, РСФРР, СРСР
Помер	26 травня 2022(2022-05-26) (87 років) Харків, Україна
Країна	СРСР→ Україна
Діяльність	фізик
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	теоретична радіофізика
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України
Посада	Директор Інституту радіофізики та електроніки НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	НАНУ
Нагороди	Премія НАН України імені К. Д. Синельникова Премія НАН України імені В. Є. Лашкарьова Премія НАН України імені М. М. Боголюбова

Біографія

Яковенко Володимир Мефодійович народився 7 листопада 1934 року у селі Раздорне, Красногвардійського району, Бєлгородської області (РРСФР). Середню освіту одержав в Есхарівській середній школі Чугуївського району Харківської області. У 1957 році закінчив Харківський державний університет. З 1958 року працював в Інституті радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України, з 1993 року — директор Інституту.

З 7 квітня 2000 року — дійсний член (академік) Національної академії наук України за спеціальністю «Теоретична радіофізика».^[2] Входив до складу Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки^[3].

Наукова діяльність

Основна галузь діяльності  — теоретична радіофізика, в рамках якої В. М. Яковенко сформував новий напрям — плазменні явища в провідних твердих тілах.

Створив класичну і квантову теорію взаємодії потоків заряджених частинок у неоднорідній плазмі напівпровідників, шарувато-періодичних структурах і квантових надґратках.

В. М. Яковенко є автором 3 монографій та 260 наукових праць. Підготував 6 докторів та 12 кандидатів наук. Очолював Наукову раду НАН України з проблеми «Радіофізика і НВЧ електроніка», був головним редактором збірки наукових праць «Радиофизика и электроника», членом редколегій низки наукових журналів («Наука та інновації», «Радиофизика и радиоастрономия» тощо).

Нагороди

• Премія НАН України імені К. Д. Синельникова (1987)
• Почесний науковий співробітник Міжнародного інституту IEEE
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004)
• Почесний знак «Відмінник освіти»
• Премія НАН України імені В. Є. Лашкарьова (2008)
• Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2014)
• Заслужений професор Харківського університету^[4]