Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Ядвіга Гамська-Лемпицька | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Jadwiga Gamska-Łempicka | ||||
 Ядвіга Гамська-Лемпицька з чоловіком Станіславом Лемпицьким. Краків, 1945—1947 рік. | ||||
| Ім'я при народженні | Jadwiga Gamska | |||
| Народилася | 2 липня 1903 Перемишль | |||
| Померла | 9 січня 1956 (52 роки) Люблін | |||
| Поховання | Сальваторський цвинтар | |||
| Громадянство |  Польща →  СРСР → .svg){kind=small} Третій Рейх → СРСР → Польща | |||
| Національність | полька | |||
| Діяльність | поетеса, прозаїк, перекладачка, критик, літературознавець | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] і поезія[1] | |||
| Alma mater | філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка | |||
| Мова творів | польська | |||
| Роки активності | 1920–1956 | |||
| У шлюбі з | Станіслав Лемпіцький | |||
|
| ||||
Ядві́га Га́мська-Лемпи́цька (пол. Jadwiga Gamska-Łempicka; * 2 липня 1903, Перемишль — † 9 січня 1956, Люблін) — польська поетеса, дружина польського вченого й письменника Станіслава Лемпицького.
Ядвіга Гамська народилася 2 липня 1903 року в Перемишлі, в сім'ї Еміля Гамського, урядовця місцевого Закладу страхування, й Юзефи Ванди Гамської (до шлюбу Гжещук). У 1914 році пішла до місцевої приватної гімназії Анни Рахальської. Потім цей навчальний заклад перейменували на класичну гімназію імені Марії Конопніцької. Ще ученицею Ядвіга дебютувала віршами, опублікованими в тижневику «Ziemia Przemyska». Закінчивши гімназію в 1922 році, переїхала до Львова, де в університеті вивчала польську літературу й історію. 1927 року здобула диплом філолога, під керівництвом професора Юліуша Кляйнера написавши працю «Motyw śmierci w utworach średniowiecznych» / «Мотив смерті в середньовічних творах». Цього ж року вона видала свою першу поетичну збірку «Przechodniom» / «Прохожим». У 1927—1939 роках Ядвіга Гамська співпрацювала з львівською культурно-літературною пресою (переважно це «Gazeta Lwowska» i «Słowo Polskie»), в якій друкувала, крім своїх віршів, також рецензії на художні твори. Працювала бібліотекаркою в Польському шкільному музеї та в Бібліотеці Баворовських. У 1930 році одружилася зі Станіславом Лемпицьким, професора Львівського університету, відомого історика літератури, й разом з ним провадила науково-літературну рубрику Львівського радіо у 1931—1936 роках[2].
У тридцятих роках Гамська-Лемпицька видає наступні поетичні збірки «Między niebem a ziemią» / «Між небом і землею» (Львів, 1934) і «Okno na ogród» / «Вікно в сад» (Львів, 1938). Вони привернули увагу багатьох рецензентів, зокрема одного з чільних польських критиків — Кароля Віктора Заводзінського, який прихильно прокоментував том «Między niebem a ziemią», зауваживши великий поетичний талант авторки. Особливо ж похвалив «Okno na ogród». У поміщеній на шпальтах львівського видання «Wiadomości Literackie» рецензії він написав:
(...) книжка незвичайна власне своїм вмістом, серйозністю головної теми й ставленням авторки до цієї теми, зовсім не мистецьким. Це головна тема смерті, жахіття небуття, гниття в могилі, яке показано в жахливій оголеності, яке повертається з упертістю нав'язливої манії; ми вже скоріш як люди, а не як читачі поезії, здригаємося разом із поетесою з жаху від неухильної й незрозумілої поразки людства.
Оригінальний текст (пол.)(…) książka niezwykła właśnie swą zawartością, powagą zasadniczego tematu i nieartystowskim doń stosunkiem autorki. Tym centralnym tematem jest śmierć, groza nicości, gnicie grobu zjawiające się w całej przerażającej nagości i wracającej z uporem obsesji, jako ludzie raczej, niż jako czytelnicy poezji, wijemy się razem z poetką w przerażeniu nad nieuchronną i niezrozumiałą klęską człowieczeństwa.
В доробку поетеси важливе місце посідають також переклади, головно з німецької та латинської мов. 1934 року опубліковано її перекладну книжку — «Hymny średniowieczne», передслово до якої написав Юзеф Біркенмаєр.
Після початку Другої світової війни подружжя Лемпицьких залишалось у Львові. У нелегальній пресі публікувалися анонімні вірші Ядвіги Гамської-Лемпицької. В антології «Wiersze płomienne» / «Полум'яні вірші», яку уклала Стефанія Скварчинська й опублікувала 1943 року у фіктивному видавництві «Tłocznia Dr Apaka» / «Друкарня д-ра Апака», містяться також твори Тадеуша Голлендера, Єжи Гординського та Мирослава Жулавського. Наступну книжку — «Śpiew wojenny» / «Військовий спів» — редагували Скварчинська та Жулавський і видали 1944 року в підпільній друкарні «Tajne Lwowskie Drukarnie Wojskowe». Попри великий, як на ті часи, наклад — 1200 примірників, донині їх збереглося порівняно мало. Вірші Ядвіги Гамської-Лемпицької на військову тематику кілька разів передруковувало лондонське видання «Nowa Polska», яке редагував Антоній Слонімський.
У липні 1945 року Ядвіга Гамська-Лемпицька разом із чоловіком була примусово репатрійована й виїхала до Кракова. Короткий час працювала в керівництві Польської академії знання. З 1948 року вона працює в краківському відділі «Оссолінеуму» та в редакції видавництва «Biblioteka Narodowa», де приготувала до друку багато томів. Тридцять її перекладів поміщено у книжці «Wybór poezji Goethego» (Вроцлав, 1955)[3], a також у томі «Niemiecka ballada romantyczna» (Вроцлав, 1963). Весь час Гамська-Лемпицька допомагала в науковій роботі своєму чоловікові, а після його смерті, що сталася в грудні 1947 року, приготувала видання його творів — «Wspomnienia ossolińskie», перекладну книжку «Heinrich Heine. Poezje wybrane», a також том «Renesans i humanizm w Polsce».
Роки війни й особисті пережиття залишили тривкий слід у психіці поетеси. Дедалі частіше повторялися настрої апатії й психічної депресії. Для творів останнього періоду життя характерним і прикметним стало всеохопне відчуття самотності. У листопаді 1955 року Ядвіга Гамська-Лемпицька приїхала до Перемишля й більшу частину часу свого перебування в цьому місті провела на цвинтарі. 9 січня 1956 року в Любліні вона, почуваючись нікому не потрібною, наклала на себе руки. Тіло поетеси перевезли до Кракова й поховали в чоловіковій могилі на Сальваторському цвинтарі.
Попри активну творчу роботу, Ядвіга Гамська-Лемпицька після Другої світової війни не видала жодної своєї книжки. Тільки після смерті поетеси, завдяки старанням її друзів, особливо ж професора Стефанії Скварчинської, у видавництві «Pax» вийшла книжка «Słowo dla ludzi» (Варшава, 1957). Твори Гамської-Лемпицької виходили в перемишльських видавництвах. Фундаментального значення набрала публікація Стефанії Костшевської-Кратохвілової, поміщена в першому томі видання «Z dziejów kultury i literatury ziemi przemyskiej» / «З історії культури і літератури перемишльської землі». Це найповніша збірка творів поетеси. Чимало віршів опубліковано тут уперше.
У тому ж виданні є також досі не знані спогади з дитячих років під назвою «Moje miasto» / «Моє місто». Написаний за часів німецької окупації у Львові, цей літературний щоденник був для авторки поверненням до юності в Перемишлі й слугував своєрідною втечею від понурої дійсності. Це також цінний поетичний опис міста і людей, що мешкали в ньому.
Ядвіга Гамська-Лемпицька не змогла повною мірою здійснити своїх видавничих намірів. Частина її поетичного доробку досі залишається в рукописах, які зберігаються у вроцлавській Бібліотеці «Оссолінеум».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
