Ющенко Олександр Іванович

Олекса́ндр Іва́нович Ю́щенко (2 грудня 1869, хутір Водотеча поблизу Глухова Чернігівської губернії, нині Сумської області — 13 червня 1936, Харків) — український психіатр. Дійсний член АН УРСР (з 1934).

Ющенко Олександр Іванович
Народився	20 листопада (2 грудня) 1869 або 1869[1]  Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	13 червня 1936(1936-06-13) або 1936[1]  Харків, Українська СРР, СРСР
Країна	Російська імперія - УНР - апатрид - СССР
Діяльність	психіатр, лікар
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова медичний факультет Харківського університетуd
Галузь	психіатрія[1], біохімія і медицина[1]
Заклад	Імператорський Харківський університет Імператорський Варшавський університет St. Petersburg Psychiatric Hospital № 3 named after I. I. Skvortsov–Stepanovd Institute of Experimental Medicined Ростовський державний університетd Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Ковалевський Павло Іванович, Бехтерєв Володимир Михайлович і Марселі Ненцький
Відомі учні	Nikołaj Iczenkod Погибко Микола Івановичd
Аспіранти, докторанти	Q48768776?
Членство	НАНУ
У шлюбі з	Q107070968?

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ющенко.

Життєпис

Закінчив Харківський університет (1893), працював психіатром у Харкові, Варшаві, Петербурзі й Вінниці (1893—1911), доцентом Тартуського, професором Ростовського університету (1920—1929), науковим співробітником Українського Інституту вдосконалення лікарів й Української психоневрологічної академії у Харкові (1932—1936). Автор понад 120 праць з питань неврозу, прогресивного паралічу у дітей, біохімічних змін при психічних захворюваннях, конституції людини, ураження ендокринної системи тощо. Один з засновників біохімічного напряму в психіатрії. Член Британської психоневрологічної асоціації.

Його ім'ям названо Вінницьку психіатричну лікарню (1934).

Родина

Був одружений зі Стефанією Степанівною Ющенко, родом з Поділля. Подружжя мало кількох дітей. Син Михайло помер на фронті під час Першої Світової війни. Стефанія Степанівна сильно переживала втрату і покінчила з собою, кинувшись під потяг. Перед загибеллю вона сама вибрала наступну дружину для чоловіка, про що повідомила його у листі. Згодом Олександр Ющенко і дійсно одружився з тією жінкою^[2].

Праці

• «Сущность душевных болезней и биохимические исследования их» (1912),
• «Вопросы классификации, профилактики и лечения так называемых травматических неврозов» (1935).