Юстиніан Овчинников

Архієпи́скоп Юстиніа́н (у світі — Віктор Іва́нович Овчи́нников; нар. 28 січня 1961, Костерьово, Володимирська область, Московщина) — резидент Московської патріархії на окупованих територіях Республіки Молдова (так звана ПМР) у ранзі єпископа. Запровадив у Тирасполі та Бендерах блюзнірський чин анафеми Гетьману Іоанну Мазепі за зразком Синодальної Московської Церкви. Також дослідник румунських громад липован. Випускник Бухарестського богословського інституту. Зараз єпископ Російської православної церкви з титулом архієпископ Елистинський та Калмицький (з 2014).

Архієпископ Юстиніан
Архієпископ Наро-Фоминський, вікарій Патріарха Московського та всієї Русі, управитель Патріаршими приходами в США
5 березня 2010 — 25 липня 2014
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Іов Смакоуз тимч.управ, єп.. Каширський
Наступник:	Іван Рощин
тимчасовий управитель Аргентинської та Південноамериканської єпархії
26 липня 2012 — 17 червня 2013
Попередник:	Платон (Удовенко)
Наступник:	Леонід Горбачов
Архієпископ Тираспольський та Дубосарський до 25 лютого 2008 — єпископ
6 жовтня 1998 — 5 березня 2010
Попередник:	Нектарій Григор'єв
Наступник:	Савва Волков
Єпископ Дубосарський, вікарій Кишинівської єпархії
1 вересня 1995 — 6 жовтня 1998
Попередник:	вікаріацтво засноване
Наступник:	вікаріацтво скасоване
Альма-матер:	Іванівський державний університет
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Віктор Іванович Овчинников
Народження:	28 січня 1961(1961-01-28) (64 роки) Костерьово, Петушинський район, Володимирська область
Батько:	Іван Степанович Овчинников
Мати:	Світлана Вікторівна Овчинникова
Священство:	1988
Чернецтво:	24 березня 1988
Єп. хіротонія:	1 вересня 1995
Нагороди:
Орден «Трудова слава» (Молдова)
Юстиніан Овчинников у Вікісховищі

Має два громадянства — Молдови з 25 листопада 2001^[1] та Російської Федерації.

Життєпис

1983 — закінчив історичний факультет Іванівського державного університету. Тоді ж став іподияконом єпископа Іванівського та Кінешемського Московської патріархії Амвросія Щурова.

1984 поступив до Московської духовної семінарії. 1985—1986 — відбував службу у складі большевицької армії в Читинській області. 1986—1988 — старший іподиякон ректора Московської духовної академії єпископа Дмитрівського Олександра Тимофєєва. 24 березня 1988 — пострижений в чернецтво з іменем Юстиніан.

З 1988 року, ще в часи комуністичної Румунії, навчався у Богословському інституті Бухареста, який закінчив 1992 зі ступенем магістра богослов'я; тема дипломної роботи— «Історія російських старообрядців-липован у Румунії».

1991 працевлаштований на формальну посаду референта Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату.

Архієрейство у маріонетковій ПМР

Архієрейські свячення прийняв з огляду на політичні інтереси Російської Федерації у Молдові, де була створена маріонеткова держава «Придністровська Молдавська Республіка (ПМР)». 1 вересня 1995 у московському Донському монастирі його зробили єпископом Дубосарським, вікаріє Кишинівської єпархії Московської патріархії. Після того, як був підготовлений ґрунт, 6 жовтня 1998 став єпископом Тираспольської та Дубосарської єпархії МП, створеної спеціально на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки.

8 березня 2009 на свято Торжества Православ'я, на замовлення московських спецслужб, запровадив блюзнірський чин анафеми Гетьмана України Іоанна Мазепи.^[2] Це була «асиметрична» відповідь МЗС Російської Федерації на державне святкування в Україні 300-річчя військового союзу Шведського королівства та Гетьманщини у часи Іоанна Мазепи.

27 липня 2009 рішенням Синоду включений до складу Міжсоборної присутності^[3].

Американський період

З 5 березня 2010 звільнений від посади управителя Тираспольської та Дубосарської єпархії і призначений управителем Патріаршими приходами в США, вікарієм Патріарха Московського та архієпископом Наро-Фоминським^[4].

З 26 липня 2012 по 17 червня 2013 рішенням Синоду тимчасово керував Аргентинською та Південноамериканською єпархією.^[5]

Повернення в РФ

25 липня 2014 призначений єпископом Елистинським у Республіці Хальмг-Танч^[6]. Виключений і з Міжсоборної присутності 23 жовтня 2014 рішенням Синоду РПЦ^[7]. Приводом для цього став не лише провал місції Овчиннікова у США та Південній Америці, але й звинувачення у гомосексуальності.

Твори

Книжки

• Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Сборник проповедей, произнесенных в 2011—2014 годах / [ред.-сост. А. В. Алексеев]. — Элиста: Библиотека международного историко-литературного журнала «Странникъ», 2014. — 212 л. цв. ил., 20 см.^[8]
• Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Общение с паствой и обществом во время служения в Приднестровье (1995—2010) / [ред.-сост. А. В. Алексеев]. — Элиста: Библиотека международного историко-литературного журнала «Странникъ», 2015. — 168 л. цв. ил., 20 см.^[9]
• Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. По тропе воспоминаний. К 20-летию архиерейской хиротонии / Архиепископ Юстиниан (Овчинников), [ред.-сост. А. А. Федотов]. — Элиста, 2015. — 307 л. цв. ил., 21 см.^[10]
• Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Архиерейское служение на Калмыцкой земле. — Элиста, 2015. — 34 л. цв. ил., 26 см.^[11][12]

Нагороди

Церковні

• Орден преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеню (РПЦ, 2001)
• Орден преподобного Серафима Саровського ІІ ступеню (РПЦ, 2005)
• Орден «Різдво Христове — 2000» II ступеню (РПЦ (в Україні), 2001)
• Орден благовірного господаря Стефана Великого І ступеню (Православн а церква Молдови, 2010)^[13]
• Орден благовірного господаря Стефана Великого ІІ ступеню (Православна церква Молдови, 2003)
• Орден преподобного Паісія Величковського ІІ ступеню (Православна церква Молдови]], 2005)^[14]
• Орден святителя Інокентія Московського ІІ ступеню (РПЦ, 2011)^[15]
• Орден «За заслуги перед Православною церквою Казахстана» (Казахстанський Митрополичий Округ, 2012)^[16]