Логвин Юрій Григорович

Юрій Григорович Логвин (5 лютого 1939, Кременчук, Полтавська область — 22 травня 2019, Київ^[1]) — український художник-графік та письменник.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Логвин.

Юрій Григорович Логвин
Народився	5 лютого 1939(1939-02-05) Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер	22 травня 2019(2019-05-22) (80 років) Київ, Україна
Громадянство	Україна,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	художник-графік та письменник
Alma mater	НАОМА
Мова творів	українська
Роки активності	1954-2019
Напрямок	в літературній творчості — історичний; в малярстві — графіка
Жанр	новела, повість, роман
Magnum opus	«Таємниця одного діаманта» (роман) (Радянський письменник, 1989)
Нагороди	Золотий письменник України
Премії	Лауреат Міжнародного літературного конкурсу романів «Коронація слова» — 2013
Логвин Юрій Григорович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині мистецтвознавця й архітектора Григорія Никоновича Логвина.

1945 — родина переїхала до Києва.

Григорій Логвин (ліворуч) з відомим музеєзнавцем Іларіоном Свєнцицьким і своїм сином Юрієм Логвином на території Львівського музею українського мистецтва (1951)

1951 — Юрій Логвин вступив до Державної художньої середньої школи імені Тараса Шевченка, яку блискуче закінчив.

Спеціальну вищу освіту здобув, поступивши в 1958 році у Київський державний художній інститут, закінчив — у 1965.

Перше видання Логвина — дитяча книжка з власними ілюстраціями у київському видавництві «Веселка» — вийшло, коли Логвин навчався на 2-му курсі інституту («Північне сяйво», 1961).

Від 1970 року — член Спілки письменників УРСР.

Могила Юрія Логвина та його батька, Байкове кладовище

Навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені О. М. Горького в Москві (закінчив 1973).

1971—1973 — жив у Москві, після чого повернувся до Києва.

Від 1977 — член Спілки художників УРСР.

В останні роки життя мав проблеми з серцево-судинною системою. Помер у 80-річному віці від інсульту 22 травня 2019 року^[1]. Похований разом з батьком на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′0.38″ пн. ш. 30°30′6.69″ сх. д.).

Малярські здобутки

Марки

Марка з серії «Гетьмани України»

В 1990-ті та 2000-ні роки Юрій Логвин працював над розробкою українських марок.

Він є автором одних з перших серій загальновживаних українських марок.

• Серія «Етнографічні сюжети „Давня Україна“», що перебувала в обігу з грудня 1993 по січень 2001 років;
• Серія «Гетьмани України»;
• Серія «Історія війська в Україні» (виходить з 2002 року).

Серії художніх робіт

• «Ню»;
• «Українська хата»;
• «Млини України» (2010);
• «Вітряки України» (2011);

Комікси

• «Щит Віщого Олега» (1992);
• «Козацькі дзвони»

Письменництво

Авторський форзац книжки «Таємниця одного діаманта»

Юрій Логвин — автор 20 книжок, де використано його широкі пізнання в українській та світовій історії, етнографії та фольклорі, розрахованих, у першу чергу, на широку дитячу та юнацьку аудиторію:

• Північне сяйво (1961)
• Вогонь на скелі (1965)
• Мирон Швачка і кінь Сивко
• Далеким шляхом (1969)
• Далека веселка (1970)
• Біла ягничка (1971)
• Знайомий лев. Письмена минулих днів (1972)
• Колір для неба (1978)
• Летить галка через балку (1981)
• Алі-мореплавець (1982)
• Мчали коні (1984)
• Сніжний місяць березень (1986)
• Таємниця одного діаманта (роман) (1989)
• Заклятий вершник (1990)
• Щит Віщого Олега (1992)
• Козацькі дзвони (1994)
• Закляття відьмака (роман) (1995)
• Кайдани та майдани лікаря Хоми
• Золоті копита (2003)
• «Танці Шайтана», Теза, 2010. [Архівовано 9 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Мої Дікамерони (2013)
• Колективна збірка оповідань та новел «Придивить до життя» із серії «П'ять зірок» (редакція Міли Іванцової, 2017);
• «Велосипед мого серця» — колективна збірка малої прози серії «Дорожні історії», 2017;
• «Підземне царство метро» (колективна збірка малої прози серії «Дорожні історії»), 2017
• Звабний аромат порожніх бляшанок: оповідь сучасника (2019)

Робота на Українському радіо

• Автор, ведучий та виконавець понад 150 годинних художніх і культурно-просвітницьких програм.

Нагороди

• Відзнака «Золотий письменник України»^[2] (2012);
• Лауреат Міжнародного літературного конкурсу романів «Коронація слова» — 2013.

Примітки

1. Художник Юрій Логвин помер від інсульту. Gazeta.ua. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 17 лютого 2023.
2. Золоті письменники України. Нагороджені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012.

Джерела та література

• Н. Г. Логвин. Логвин Юрій Григорович [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 255. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• А. Я. Бельдій. Логвин Юрій Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Деякі твори письменника [Архівовано 28 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з художником [Архівовано 31 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Я малюю акварельними фарбами 1912 року. 7 улюблених речей художника Юрія Логвина // Газета по-українськи^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Художник Юрій Логвин — про еротику й порнографію в мистецтві та умах радянської верхівки // Україна молода, 3.08.2012 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Каталог марок^{[недоступне посилання з липня 2019]}