Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Володи́мир Іва́нович Юрчи́шин (27 липня 1935, Дахнів, Любачівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польська Республіка — 17 серпня 2010, Київ) — український митець-графік, майстер книжкового оформлення, заслужений діяч мистецтв України (1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1990) за художнє оформлення видання «Літопис руський» (1989).
Володимир Іванович Юрчишин | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 27 липня 1935 Дахнів, Любачівський повіт, Підкарпатське воєводство, Польська Республіка | |||
Смерть | 17 серпня 2010 (75 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Національність | українець | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Навчання | Український поліграфічний інститут ім. Ів.Федорова (1957) | |||
Діяльність | митець | |||
Вплив | Олена Кульчицька, український гравер XVII ст., монах Ілля | |||
| ||||
Юрчишин Володимир Іванович у Вікісховищі | ||||
Народився 27 липня 1935 (іншими джерелами — 1934) року у селі Дахнів, на Любачівщині, нині Польща, у родині Івана та Варвари (до шлюбу Пекар) Юрчишиних. У вересні 1945 року родину художника депортовано до України.
1952–1957 року студіював в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові (педагог з фаху В. Форостецький), захоплюючись творчістю О. Кульчицької. По закінченні інституту працював у київських видавництвах «Наукова думка», «Мистецтво», «Виша школа», «Дніпро», а також у журналах «Народна творчість та етнографія», «Образотворче мистецтво». Значний вплив на митця справило спілкування із знавцем давньої української гравюри П. Поповим, відомою дослідницею В. Свєнціцькою, майстрами українського народного мистецтва.
Працював переважно в галузі книжкової графіки. За півсторічний період діяльності розробив і запроектував величезну кількість видань, зокрема творів Т. Шевченка, «Повісті минулих літ» (1982), «Літопису» С. Величка (1991), роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу» (1967), збірників «Українські пісні видані М. Максимовичем» (1962), «Закарпатські пісні та коломийки» (1965), «Народні пісні Буковини у записах Юрія Федьковича» (1968), «Пісні з полонини» (1970), «Народні перлини» (1971), «Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу» (1971), «Українські народні пісні в записах Осипа і Федора Бодянських» (1978), дослідницьких праць В. Свєнціцької «Іван Руткович» (1966), О. Білецького «Український портретний живопис XVII–XVIII ст.» (1969), М. Драгана «Українська декоративна різьба XVI–XVIII ст.» (1970), Я. Запаска «Мистецька спадщина Івана Федорова» (1974), Я. Запаска, Я. Ісаєвича «Пам'ятки книжкового мистецтва» (1981–1984), З. Тарахан-Берези «Шевченко — поет і художник» (1985), В. Овсійчука «Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок» (1991), С. Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР» (1999), каталогів мистецьких виставок.
Майстерно використовував в орнаментальних мотивах сучасної книги надбання давньої української гравюри та народної картинки. Макети Юрчишина — унікальне явище мистецтва української книги, де вдало поєднані рукописний шрифт та набірний текст, геометричний і рослинний орнаменти підпорядковані єдиному конструктивному задумові.
Крім книжної графіки, створив багато станкових творів — естампи «Сім'я» (1988–1994), «Доля тернистою дорогою» (1978–1995), серії «Думи» (1974–1979), «Сичі» (2007–2008), плакат «1814-1861» (2008), присвячений Т. Шевченку, та інші.
Один із розробників сучасного українського шрифту.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.