Юлій II (Мікеланджело, бронза)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Ю́лій II» (італ. Giulio II benedicente) — бронзова статуя італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті, створена ним у Болоньї на замовлення папи Юлія II бл. 1507 —1508 рр.
.jpg)
Історія створення
Юлій II завоював Болонью у 1508 році, і замовив бронзову статую Мікеланджело, щоб відзначити повернення Болоньї під свою егіду[1]. Це мало бути портретне зображення понтифіка, який сидить на коні. За цю роботу Мікеланджело мав отримати 1000 дукатів[2]. Мікеланджело не любив портретів і вважав, що лиття бронзи — не його мистецтво[б], але мусив скоритися[3]. Перша спроба була невдала, і нижню частину статуї довелося доплавляти[4].
Скульптуру було завершено 15 лютого[5], а встановлено 21 лютого 1508 року на фронтоні церкви Сан Петроніо[6] у Болоньї, а сам Мікеланджело повернувся спершу до Флоренції, де пробув менше ніж місяць[7], а потім — до Рима[8]. Вже 30 грудня 1511 року статую було знищено[9]. За Вазарі, її «знищили Бентівольї[в], а бронзу продали Альфонсо Феррарському[г], який зробив з неї велику гармату під назвою „Юлія“, зберігши тільки голову статуї»[6].
На місці статуї було встановлено статую Бога-Отця з надписом: «Знай, що Бог сам є Паном» (лат. Scitote quoniam Deus ipse est Dominus).
Відомості про твір
За описом Вазарі, Мікеланджело надав позі статуї «(…) величного, урочистого вигляду, в розкішному пишному одязі, з обличчям, сповненим відваги, сили, енергії й суворості»[10]. Глиняна модель майбутньої статуї була завершена ще до від'їзду папи з Болоньї. Права рука була піднесена для благословення, а у лівій руці «Юлія II» мала бути книга за задумом скульптора, але папа сказав: «Дай краще шпагу, бо я не розуміюсь на письменстві»[6].
Образ у мистецтві
Проєкт Баччо Бандінеллі для гробниці Климента VII був створений під натхненням від цієї статуї Мікеланджело[1]. Сам проєкт було відхилено, але зберігся ескіз Бандінеллі. На ньому папа зображений сидячи, у лівій руці у нього книга, а права дуже різко піднята вверх, а весь корпус розвернутий, наче для замаху. За Айнманом, ця втрачена статуя знайшла своє продовження у пророкові Даниїлові з фресок стелі Сикстинської капели[1]. Він також проводить паралель із іншими роботами Мікеланджело, які зображають сидячу фігуру — «Джуліано Медичі», «Лоренцо II Медичі» та «Мойсеєм»[11].
Статуя згадується у біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961). У лівій руці бронзового понтифіка мали бути ключі до нового собору Святого Петра[12].
Примітки
Для подальшого читання
- Huse N. Ein Bilddokument zu Michelangelos 'Julius II' in Bologna // Mitteilungen des Kunsthistorischen Institutes in Florenz. — 1966. — С. 355 —358. (нім.)
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.