Remove ads
Юзеф Піус Дзеконський (пол. Józef Pius Dziekoński, 19 березня 1844, Плоцьк — 4 лютого 1927, Варшава) — польський архітектор, автор проєктів великої кількості храмів у Польщі.
| Юзеф Піус Дзеконський | |
|---|---|
_-_2.jpg) | |
| Народження | 19 березня 1844 |
| Смерть | 4 лютого 1927 (82 роки) |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна | Польська Республіка |
| Навчання | Школа красних мистецтв у Варшавіd |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Заклад | Варшавська політехніка |
| Нагороди |   |
 Юзеф Піус Дзеконський у Вікісховищі | |
Народився 19 березня 1844 року у Плоцьку, в родині Антонія Дзеконського і Юзефи з Малевських. У 1852—1859 роках навчався в реальній гімназії у Варшаві.[1] 1859 року (за іншими даними 1860[2]) вступив до Варшавської школи мистецтв, яку через три роки реформою підвищено до рангу вищого навчального закладу. Серед викладачів Дзеконського були зокрема Стефан Балінський, Болеслав Подчашинський, Генрик Марконі. Взяв участь у маніфестаціях і підготовці до повстання 1863 року, через що три місяці провів у варшавській в'язниці «Павяк». Звільнений через брак доказів.[3] Через повстання заклад було закрито і Дзеконський не завершив навчання.[4] Хоч за іншими даними 1864 року закінчив його вже як Академію мистецтв[3] (є також версія про закінчення у 1866[1]).
Після навчання працював у майстернях архітекторів Адольфа Волінського, Марцелія Берента, Еміля Фальковського, і Юліана Анкевича. Пізніше керував роботами при будівництві Граєвської та Надвіслянської залізниць. 1871 року здав екзамен у Петербурзькій академії мистецтв, отримавши ступінь художника-архітектора III класу. Цим також забезпечив собі право на самостійне ведення будівельних робіт. Від початку 1870-х співпрацював з Едвардом Лілпопом[3], потім з архітектором Ціхоцьким. Пізніше працював уже самостійно. 1873 року іменований «співробітником у працях комісії з дослідження історії мистецтва» Академії знань у Кракові.[1] 1902 року Петербурзькою академією мистецтв іменований академіком архітектури[5]. 1906 року став одним з співзасновників Товариства опіки над пам'ятками минулого.[3]
1919 року на своє 75-ліття відзначений званням почесного доктора Львівської політехніки, почесним професором Варшавської політехніки[1], почесним членом Товариства опіки над пам'ятками минулого, Кола архітекторів у Варшаві, Спілки польських будівничих. Магістрат Варшави заснував у місцевій політехніці стипендію імені Дзеконського, а Коло архітекторів — одноразову нагороду його імені за збудований протягом найближчих п'яти років костел.[6]
Від 1870-х років займався вивченням готичної архітектури, її конструкційної частини. Автор проєктів великої кількості костелів. Перші храми походять із 1880-х років і відносяться до т. зв. «перехідного стилю» — поєднували романські деталі з готичними пропорціями і структурою.[7] 1893 року церковна влада іменувала Дзеконського архітектором Варшавської архідієцезії.[3] Власним коштом 1893 року видав перший зошит «Монографії парафіяльного костелу в Бендкові» («Monografia kościoła parafialnego w Będkowie»). Через те, що цензура скоротила її більш як на половину, відмовився видавати наступні частини[2] (є також версія, про брак коштів[1]). Проєкт костелу на 1000 осіб експонував 1873 року на виставці Товариства заохочення красних мистецтв у Варшаві (ймовірно, призначений для Ядова).[8] 1910 року проєкти костелів Дзеконського були на виставці польських архітекторів у Львові.[9] Існують складнощі з ідентифікацією деяких храмів та датуванням їхніх первинних проєктів через те, що під час Другої світової згоріла майстерня Дзеконського разом із документами і приватний архів його постійного співробітника Здислава Монченського.[10]
Від 1906 року співпрацював із Товариством наукових курсів, де викладав історію середньовічної архітектури. Від 1914 року працював над створенням архітектурного факультету Варшавської політехніки. Був його першим деканом у 1915/16 і 1916/17 навчальних роках. Серед учнів Дзеконського були зокрема Чеслав Доманевський, Владислав Жихевич, Францішек Лілпоп, Здислав Монченський, Людвік Панчакевич, Тадеуш Шаньор.[3]
Член журі конкурсу проєктів будинку страхового товариства «Росія» у Варшаві (1898)[11], костелу Єлизавети у Львові (1903)[12], віадука при мості на Віслі у Варшаві (1906).[13] Член Кола архітекторів у Варшаві. На початку грудня 1908 року у складі делегації Кола брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові. Обраний головуючим з'їзду.[14]
Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (2 травня 1922)[15] і Кавалерським хрестом Ордену святого Григорія Великого.[1] Помер 4 лютого 1927 у Варшаві. Похований на Повонзківському цвинтарі, поле № 25-II-4.[3]
Remove ads
У Варшаві
- Дім родини Шайблерів на вулиці Трембацькій (поч. 1870-х, спільно з Едвардом Лілпопом).[16]
- Неоготичний костел святого Флоріана в місцевості Прага. Збудований за проєктом, що переміг у конкурсі Товариства красних мистецтв від 1887 року серед 25 претендентів.[17] Будівництво завершено 1901 року.[3] Спорудженням займався будівельний підприємець Владислав Чосновський. Храм послужив основою для нереалізованого пізніше проєкту в Мінську.[18]
- Перебудова костелу Кароля Боромео на Повонзках у Варшаві. Проєкт постав за участі Чеслава Доманевського. Будівництво завершено не пізніше 1905.[19][2]
- Костел Найсвятішого Збавителя на вулиці Маршалковській. Спільно з архітекторами В. Жихевичем і Л. Панчакевичем.[2][20]
- Костел святого Станіслава в місцевості Воля. Спорудженню передував нереалізований проєкт перебудови старого храму.[21]
- Костел святих Петра і Павла в місцевості Кошики у Варшаві (спільно з архітектором Ціхоцьким).[1]
- Перебудова костелу святого Олександра на площі Трьох хрестів у Варшаві. Проведена за участі Чеслава Доманевського.[22][2]
- Шпиталь Немовляти Ісуса у Варшаві.[1]
- Дім Шленкерів.[3]
- Дім Морачинського на алеях Уяздовських, 26.[20]
- Неоготичний житловий будинок, з фасадом з облицювальної цегли на вулиці Маршалковській, 127.[20]
- Банк Вавельбергів на вулиці Фредра.[3]
- Трамвайні ремізи, електростанція і дім трамвайної дирекції.[3]
- Перебудова костелу Уяздовської парафії.[23]
В інших населених пунктах
- Прибудова нового корпусу в ренесансно-барокових формах до старого пресбітерія в Беднарах, 1880—1885 роки. Існують помилкові версії про перебудови К. Войцеховського у 1893 і Л. Панчакевича у 1915—1923 (насправді існував нереалізований проєкт нового храму від Панчакевича, датований 1913 роком). Храм сильно постраждав від бойових дій у 1915 і 1939 роках і щоразу перебудовувався.[24]
- Костел у Ядові, неоготично-неороманський. Перший проєкт 1873 року, другий — 1881, будівництво завершено у 1886.[25]
- Костел у Закопаному, неоготично-неороманський. Проєкт 1876 року, будівництво з перервами тривало протягом 1877—1898.[8]
- Татранський музей імені Титуса Халубінського, проєкт 1892 року, У цьому ж році колекції були розміщені в новозбудованому будинку[26].
- Костел у Домброві-Вєлькій. Проєкт створено не пізніше 1881 року спільно зі Станіславом Кухажевським. Храм освячено 1925 року.[27]
- Неоготичний мавзолей Кароля Шайблера на євангелістському цвинтарі в Лодзі. Конкурсний проєкт 1885 року реалізовано у 1888. Співавтор Едвард Лілпоп. Каменярські роботи виконала фірма «Norblin i Heurteux».[28]
- Костел у Калушині, неоготичний, проєкт до 1887 року, будівництво у 1889—1893 роках.[29]
- Костел у Завадах, однонавовий, неоготично-неороманський. Проєкт створено до 1887.[29]
- Внутрішній вистрій каплиці Найсвятішого Сакраменту катедрального костелу у Плоцьку — вівтар, циборій, оздоблення інтер'єру мармуровими плитами. Проєкт після 1896 року.[30]
- Перебудова костелу в Білостоку. Дозвіл на початок будівництва від 1898 року. Цьому передували два проєкти будівництва нового, які так і не було здійснено.[31]
- Відбудова вежі в Ясній Гурі. Програма реставрації сформульована Дзеконським, Стефаном Шиллером і Славомиром Одживольським, передбачала відтворення вежі, але у більших розмірах. Проєкт Дзеконський виконав 1901 року спільно з Шиллером. Керував реконструкцією Шиллер у 1901—1906 роках. Усі троє архітекторів підготували також документацію на перебудову галереї, яка примикає до каплиці Найсвятішої Марії Панни. Роботи з її перебудови мали розпочатись 1910 року, але були зупинені через протести Товариства опіки над пам'ятками минулого.[32]
- Перебудова каплиці Кохановських при костелі Святого Хреста у Зволені. Проєкт 1896 року, реалізований у 1896—1902 роках за участі Владислава Чосновського.[33]
- Костел святого Станіслава у Червонці Соколовського повіту. Зального типу, споріднений за будовою із храмом у Колбелі. Проєкт 1893 року. Будувався протягом 1899—1902 років.[34]
- Окремостояча дзвіниця у Пщонові, Лодзького воєводства (не пізніше 1902).[23]
- Костел у Колбелі. Проєкт бл. 1890 року. Зального типу, споріднений за будовою з храмом у Червонці. Будувався протягом 1895—1903 років.[35]
- Костел у селі Попово-Косцельне. Зального типу. Проєкт 1900 року базується на формах пізньоготичного фарного костелу в містечку Лоуни в Чехії. За планом ідентичний до храму в Посвентному. Споруджений у 1900—1905 роках.[36]
- Костел у селі Посвентне. Проєкт 1901 року ідентичний до храму в Попово-Косцельному, однак фронтальна частина сильно видозмінена, невідомо чи з ініціативи Дзеконського. Реалізований у 1903—1906 роках.[37]
- Костел Святої Родини у селі Пшедеч. Зального типу. Базується на вісляно-балтійських формах костелу святої Анни у Вільнюсі. Проєкт 1900 року, реалізований у 1904—1907.[38]
- Костел святих Петра і Павла у Дембе-Вєльке, ідентичний за планом із костелом Константинова, відмінний у деталях фасаду. Проєкт 1905 року, реалізований у 1906—1908 роках.[39]
- Костел у Констанцині. Проєкт створено не пізніше 1908 року і початково призначався для села Стрикув[40] (так фігурує у статті Неневського від 1908 року[41]).
- Проєкт костелу в Казімежі (не пізніше 1908).[20]
- Проєкт костелу в Жекуні (не пізніше 1908).[20]
- Проєкт костелу у Свержі (не пізніше 1908).[42]
- Костел Опіки Найсвятішої Марії Панни в Радомі. Проєкт 1896 року базувався на формах варшавського костелу св. Флоріана. Реалізовано у 1898—1908. Спорудженням займався підприємець Владислав Чосновський.[43]
- Костел у Константинові, ідентичний за планом з костелом у Дембе-Вєльке, дещо різниться фасадом. Проєкт 1905 року, реалізований у 1906—1909.[44]
- Костел у селі Камьонна Венгровського повіту. Частково базується на вісляно-балтійських формах костелу святої Анни у Вільнюсі. Проєкт 1905 року, реалізований у 1907—1909. Існував також нереалізований проєкт Ксаверія Маково-Маковського від кінця XIX ст.[45]
- Костел у селі Стрикув. Перший проєкт, створений не пізніше 1908 року був відкинутий (згодом реалізований у Констанцині). Другий проєкт від 1909 року реалізовано до 1912. Храм сильно постраждав під час Першої світової і був відбудований у середині 1920-х, скоріше за все вже без участі Дзеконського.[46]
- Костел у Баку. Проєкт близько 1903, реалізований у 1909—1912. Спорудженням керував Ян Плошко. Є також версія про авторство самого Плошка. Принаймні у деталях храм вирішений незвично для Дзеконського — зі зверненням до англійської готики. Дещо раніше існував також затверджений, але не реалізований проєкт Казімежа Скуревича.[47]
- Костел святого Томаша у Дзерженині. Проєкт 1903 року, будівництво тривало від 1910 до 1917. Однонавовий, з двома вежами, неоготичний з деякими народними елементами, просторова композиція близька до костелу в Завадах, спорудженого за проєктом Дзеконського у 1880-х. Храм сильно постраждав під час обидвох світових воєн, відбудований не повністю.[48]
- Костел у селі Длугосьодло. Проєкт 1906 року, реалізований у 1906—1908.[49]
- Костел у Насельську. 1895 року існував проєкт Дзеконського на перебудову старого храму. Пізніше розпочато будівництво нового. При цьому запозичено проєкт базиліки, початково призначений для Лятовича. Спорудження тривало протягом 1898—1909 років.[50]
- Перебудова фарного костелу святого Івана Хрестителя в Радомі. Проєкт 1906 року, реалізовано у 1908—1910 під керівництвом Станіслава Лампарського. Було розібрано головний фасад, добудовано нове прясло і вежу.[51]
- Костел у селі Мокреліпє. Проєкт 1905 року, будівництво тривало у 1906—1912.[52]
- Костел Преображення в Гарбові. Проєкт 1897 року. Реалізований у 1907—1912 роках.[53]
- Неоготичний костел у Гомбіні. Проєкт 1913 року. Знищений під час Другої світової.[54]
- Перебудова барокового костелу в Корці. Проєкт, ймовірно 1913 року, початок робіт 1914. Про деталі перебудови інформації немає. Достеменно відомо лише про прибудову восьмигранної каплиці до однієї з нав.[55]
- Костел святого Варфоломія в селі Лопенник. Проєкт 1906 року. Реалізований у 1909—1913 роках.[56]
- Необароковий костел Найсвятішого Серця Ісусового у Блонях Ленчицьких. Проєкт 1906 року. Реалізований у 1913—1916 роках.[57]
- Костел святого Варфоломія в Доманевіцах. Проєкт 1902 року. Реалізований у 1910—1919 роках.[58]
- Костел у Сточку-Луковському. Проєкт приблизно від 1900 року, неоготичний, близький за формами до костелу святого Станіслава у Варшаві. Будувався протягом 1909 — кінця 1920-х років.[59]
- Костел у Косуві-Ляцькому. Проєкт приблизно від 1905 року, у формах, споріднених із костелом святого Станіслава у Варшаві. Будувався протягом 1907—1924 років.[60]
- Костел у Варгоцині. Проєкт 1921 року, неоготичний, однак не пов'язаний зі стилем вісляно-балтійським. Реалізований у 1922—1925.[61]
- Костел святого Войцеха у Пухалах. Проєкт від близько 1905, будівництво тривало від 1908. Під час першої світової війни зруйновано вежі, відбудовані пізніше, але менших розмірів. Про будівельні роботи є згадки ще з 1930-х. Храм сильно зруйновано під час другої війни. На його фундаментах у 1970-х збудовано новий храм.[62]
- Парафіяльний костел у Мсцібові. За будовою подібний до храму в Бельську. Проєкт 1911 року, створений за участі Здислава Монченського. Будівництво на місці розібраного старого храму тривало до 1930-х. Від 1921 року керував спорудженням Стефан Шиллер. Не виключено, що Дзеконський переробив більш давній нереалізований проєкт Івана Плотникова від 1903 року.[63]
- Костел святого Войцеха у Хойнах Лодзинського воєводства, базилікового типу. Проєкт близько 1895 року, споруджувався у 1902-[1929]] роках.[64]
- Костел у Лятовичі. Ідентичний проєкт реалізовано в Насельську.[23]
- Добудова захристії в Сенні.[65]
- Костел у Шилале. Близький за будовою до храму св. Станіслава у Варшаві.[66]
- Костел у Стульгах. Близький за будовою до храму святого Станіслава у Варшаві.[66]
- Костел у Бельську. За будовою близький до храму у Мсцибові.[63]
- Костел у Грибові Новосондецького повіту. За будовою споріднений із варшавським храмом св. Станіслава.[67]
- Костел у селі Мішевко Стшалковське. Авторство Дзеконського дуже ймовірне, хоч не має документальних підтверджень.[68]
- Реконструкція костелу святої Анни у Вільнюсі.[2]
- Шпиталь у Скерневицях.[1]
- Костел у Жирардові, репліка костелу св. Флоріана у Варшаві.[69]
Нереалізовані
- Проєкт від 1887 року костелу в селі Боби-Вєсь Янівського повіту. Замість нього від 1907 року будували значно більший храм за проєктом Владислава Лашкевича.[70]
- Проєкт розбудови і «реготизації» костелу в Насельську від 1895 року. Не реалізовано. Натомість розпочато будівництво нового.[71]
- Проєкти нового костелу в Білостоку. Перший варіант передбачав будівництво репліки варшавського костелу св. Флоріана на теренах закритого 1887 року цвинтаря святого Роха. Після 1896 існували плани будівництва в місцевості Старі Бояри. Дозвіл на будівництво не отримано, натомість перебудовано давній храм.[72]
- Проєкт розбудови старого костелу святого Станіслава у Варшаві в місцевості Воля. 1895 рік, співавтор Аполоніуш Неневський. Старий храм планувалось перетворити на ресбітерій. Не був реалізований через заборону будівництва у прифортечній зоні. Натомість неподалік збудовано повністю новий храм.[73]
- Проєкт прибудови вежі до фронту костелу в Станіславові Мінського повіту. Затверджений 1896 року.[74]
- Проєкт неоготичного костелу у Згежі, 1896 рік.[75]
- Проєкт костелу в Кужешині, кінець 1890-х. Храм зведено у 1920-х за проєктом іншого архітектора.[75]
- Проєкт неоготичного костелу в Любохні Лодзького воєводства, 1897 рік.[73]
- Проєкт костелу у Вількуві Лодзького воєводства, кінець 1890-х.[75]
- Альтернативний неоготичний проєкт костелу Найсвятішого Збавителя на вулиці Маршалковській у Варшаві (не пізніше 1901). Здобув «меншу» золоту медаль на конкурсі.[76]
- Проєкт костелу святого Миколая в Гомбіні близько 1903 року.[77]
- Проєкт костелу для Бжостковіц від 1901—1905. Є згадка у спогадах Монченського. Місцевість не ідентифікована.[78]
- Проєкт костелу для Долгобродів, 1906. Храм споруджено за проєктом іншого архітектора від 1927 року.[79]
- Проєкт костелу для села Немце, 1906 рік. До реалізації однак прийнято проєкт Яна Бжоско від 1907 року.[80]
- Проєкт костелу для Миколаєвиць, запланований замість старого дерев'яного, 1906.[78]
- Проєкт перебудови костелу святого Станіслава в селі Церекев Мазовецького воєводства, 1906. Перебудову здійснено значно пізніше за проєктом Стефана Шиллера від 1928 року.[81]
- Проєкт костелу в Томашеві від 1907 року. Неоготичний, зального типу. Мав постати на місці давнього дерев'яного храму з XVII ст. Задум не реалізовано через протест краківського Товариства опіки над польськими пам'ятками мистецтва і культури.[82]
- Проєкт костелу для села Бялашево, 1908. Пізніше на цьому місці збудовано інший дерев'яний храм.[78]
- Проєкт перебудови костелу у Тчові, 1908 рік.[83]
- Ескіз розбудови парафіяльного костелу в Каргові від 1911 року. Передбачав прибудову додаткової нави, а також нартекса до фронтального фасаду. Перебудову здійснено пізніше і за проєктом іншого архітектора від 1933 року.[84]
- Проєкт парафіяльного костелу в Мінську (не пізніше 1908).[85] Був реплікою варшавського костелу святого Флоріана, призначався для дільниці Золота Гірка.[86]
- Проєкт костелу в селі Орлув Муровани від 1907. З невідомих причин не був прийнятий до реалізації. Натомість 1909 року організовано конкурс проєктів і вже у 1920-х храм споруджено за планами Чеслава Пшибильського і Здислава Каліновського.[87]
- Нереалізований проєкт перебудови костелу у Зволені приблизно від 1910 року. Храм перебудовано у 1920-х за проєктом іншого автора.[88]
- Проєкт перебудови костелу святої Марії Магдалини в Доброводі Свентокшиського воєводства, створений спільно зі Здиславом Монченським. Експонувався 1910 року на виставці Захенти у Варшаві. Не був реалізований через початок війни.[81]
- Проєкт костелу для села Наревка, 1911. Замість нього пізніше збудовано дерев'яну каплицю за проєктом Адольфа Шишко-Богуша (тепер не існує).[79]
- Проєкт костелу в Коритниці Ласкажевській, 1912 рік.[89]
- Проєкт перебудови і збільшення костелу в Даугавпілсі від 1913 року. Перебудову здійснено у міжвоєнний період за проєктом іншого архітектора.[90]
- Проєкт добудови нави з куполом, двома каплицями і захристям до костелу у Файславицях від 1913 року.[91]
Проблемна атрибуція
- Костел у Госцерадові. Помилково приписується Дзеконському у виданні «Katalog Zabytków Sztuki w Polsce». Справжній автор — Ксаверій Дроздовський.[92]
- Костел у Леонцині. Помилкова версія Станіслава Лози, автора словника польських будівничих.[93]
- Вежа костелу в селі Бяла-Равська. Відомо про намір Дзеконського від 1909 року добудувати вежу до фасаду. Не пізніше 1914 року вежу збудовано, як окрему споруду, однак чи за проєктом Дзеконського — не відомо.[94]
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads